Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння

Обставини, що виключають здочинність діяння

Розділ Х1У

1. Нерідко громадяни, а також службові особи змушені здійсню­вати вчи­нки, що за зовнішніми своїми ознаками збігаються з тим або іншим зло­чинним діянням (наприклад, з вбивством, знищенням май­на, перевищенням влади тощо), які, проте, не є суспільне небезпеч­ними і кримінальне проти­правними, а навпаки, визнаються право­мірними і, як правило, суспільне ко­рисними (наприклад, позбавлен­ня життя того, хто посягає, при захисті від його нападу; знищення майна для усунення небезпеки, викликаної пожежею; застосування зброї працівником міліції при затриманні небезпечного злочи­нця і т. ін.). У науці такі вчинки — необхідна оборона, крайня необхід­ність, затримання злочинця, виправданий ризик, виконання службо­вого обов'язку, виконання законного наказу тощо — називаються об­ставинами, що виклю­чають суспільну небезпечність і протиправність, або, інакше кажучи, зло­чинність діяння.

Новий КК вперше виділив такі обставини в самостійний розділ VIII Зага­льної частини. Їх перелік значно розширений (необхідна оборона, затри­мання особи, що вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психіч­ний примус, виконання наказу або розпоряджен­ня, діяння, пов'язане з ризи­ком (виправданий ризик), виконання спе­ціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяль­ності організованої групи або злочинної органі­зації. У КК 1960 р. були передбачені лише три перші із цих обставин.

2. Зазначені обставини характеризуються низкою загальних ознак. Пе­рша з них полягає в тому, що всі вони являють собою сві­домі і вольові вчинки людини у формі дії (наприклад, необхідна обо­рона) або бездіяльності (на­приклад, ненадання допомоги при вико­нанні наказу). Подібні вчинки, проте, можуть бути виправдані лише в тому разі, якщо вони викликані винятковими подіями, процесами або діями, тобто певними підставами, що й обґрунтову­ють необхід­ність таких вчинків. Якщо, наприклад, оборона становить собою заподіяння тому, хто посягає, шкоди, то її підставою є суспільне не­безпечне посягання, що викликає необхідність його негайного запо­бігання або припи­нення. При крайній необхідності дія особи вира­жається в заподіянні шкоди різним правоохоронюваним інтересам (наприклад, чужому майну) і її підста­вою виступає небезпека, що їм загрожує, яку неможливо усунути в даній об­становці іншими засо­бами (пожежа, повінь) тощо.

Друга ознака — це зовнішня подібність (збіг) фактичних, види­мих, об'єк­тивних ознак здійсненого вчинку і відповідного злочину (наприклад, по­збавлення життя при необхідній обороні збігається із зовнішніми ознаками вбивства, а застосування зброї працівником міліції при затриманні небезпеч­ного злочинця — з видимими озна­ками перевищення влади тощо). Про те, що вчинок підпадає під озна­ки діяння, передбаченого кримінальним законом, можна говорити, якщо: 1) дія або бездіяльність особи спрямована проти об'­єкта кри­мінально-правової охорони; 2) вчинене діяння відповідає фактичним, зовнішнім ознакам об'єктивної сторони того чи іншого складу зло­чину; 3) це діяння вчинила особа, яка здатна бути суб'єктом відпо­відного злочину. Якщо вчинене діяння із зовнішньої сторони не збі­гається з тим чи іншим злочином, не можна навіть порушувати пи­тання про наявність цих обставин.

Третя ознака обставин, що розглядаються, полягає в тому, що вони ма­ють незлочинний характер, їм властива правомірність за­подіяння шкоди. Така правомірність ґрунтується або на суб'єктив­ному праві, або на юридич­ному обов'язку, або на владних повнова­женнях. Тому зазначені обставини знайшли своє закріплення не тіль­ки в КК, айв інших законодавчих актах (на­приклад, законах України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-пошукову діяльність», в адміністративних та інших зако­нах). До обставин, передбачених іншими законодавчими актами, належать виконання професійних обов'язків, виконання службового обов'яз­ку, застосу­вання сили, спеціальних засобів, зброї тощо.

Четверта ознака характеризує ці обставини як суспільна ко­рисні, тобто такі, що відповідають інтересам особи, суспільства або держави. Вод­ночас це не виключає того, що в ряді випадків такі вчинки можуть і не бути суспільне корисними (наприклад, окремі випадки заподіяння потерпілому шкоди за його згодою, заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності тощо). У цьому разі вони ви­знаються соціальне допустимими (прийнятними).

Нарешті, п'ята ознака характеризує кримінально-правові наслід­ки вчи­нення діянь. Ці наслідки полягають у тому, що вчинення та­ких діянь, якщо вони відповідають приписам закону, виключає кри­мінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Таким чином,обставини, що виключають злочинність діян­ня, — це передбачені КК, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільна корисні (соціальна прий­нятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну від­повідальністю особи за заподіяну шкоду.

Обставини, що розглядаються, в КК посідають різне місце: одні з них передбачені в Загальній частині, інші — у частині Особливій. Ті з них, що підпадають під ознаки декількох або багатьох злочинів, закріплені в Загаль­ній частині КК і вивчаються в курсі Загальної частини кримінального права (необхідна оборона, крайня необхід­ність, затримання злочинця, виконання наказу тощо). Інші обстави­ни, що підпадають під ознаки одного якогось зло­чину, вивчаються в курсі Особливої частини кримінального права (напри­клад, вико­ристання права захисту або набуття статусу біженця (ч. 4 ст. 331), воєнна необхідність (ч. 1 ст. 433) тощо).