Повторність злочинів

1. Поняття повторності. У частині 1 ст. 32 вказується, що повто­рні­стю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, пе­редбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої ча­стини КК. У частині 3 цієї ж статті законодавець визнає повторним вчинення двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різни­ми статтями, коли це прямо вста­новлено в Особливій частині КК.

З цих положень закону можна зробити висновок і про саме по­няття по­вторності злочинів, і про її види.

Повторність злочинів, як випливає із цих статей КК, припускає наяв­ність таких ознак:

а) особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одинич­них злочинів. Конкретизуючи це положення, примітка до ст. 185, наприклад, вказує, що крадіжка чужого майна визнається повторною, якщо вона була вчинена після будь-якого посягання, пов'язаного з заволодінням майном. Тим самим закон встановлює, що повторним вважається вчинення злочину хоча б удруге, причо­му має на увазі одиничні самостійні злочини (викрадення шля­хом крадіжки або вимагання тощо).

Одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різ­ний хара­ктер. Повторність може мати місце при поєднанні двох або більше «про­стих» одиничних злочинів, триваючих, продовжуваних або, наприклад, скла­дених злочинів. Так, повторність наявна при поєднанні таких простих злочи­нів, як крадіжка і шахрайство, або таких двох триваючих злочинів, як ухи­лення від сплати податків і незаконне збереження зброї; такого складеного злочину, як розбій, і такого «простого», як крадіжка тощо.

Для поняття повторності не має значення, були обидва (або бі­льше) зло­чини, закінченими чи один з них був лише готуванням до злочину або за­махом на нього. Для поняття повторності байдужі і форми співучасті (у пер­ший раз мав місце злочин, вчинений за по­передньою змовою групою осіб, а в другий — співучасть з розподі­лом ролей) і роль, що виконував співучасник у злочині, який утво­рював собою повторність: в одному випадку він міг бути виконав­цем, а в іншому — пособником і т. ін.;

б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються не­одноча­сно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу. Так, першою вчиняється крадіжка, потім, наприклад, шахрайство або послідовно дві крадіжки і т. ін.;

в) для повторності не має значення була або не була особа засудже­на за раніше вчинений нею злочин. І дійсно, якщо звернутися до ста­тей КК, в яких передбачається повторність, то в жодній з них не сказа­но, що особа повинна або, навпаки, не повинна бути засуджена за ра­ніше вчинений злочин. Скрізь у цих статтях (наприклад, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 185 і т. д.) вказується на вчи­нення злочину повторно без будь-яких обмежень. Таким чином, повторність має місце як у випадках, коли за перший із вчинених злочинів особа не була засуджена, так і у випад­ках, коли новий злочин був вчинений після засу­дження за перший;

г) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчили­ся строки давно­сті або на цей злочин поширилася амністія чи за ньо­го була погашена або знята судимість.

В усіх таких випадках раніше вчинений злочин визнається юри­дичне нікчемним, про нього наче забувають. Саме це положення прямо зафіксоване в ч. 4 ст. 32, де сказано, що «повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від криміна­льної відповідальності за підста­вами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було пога­шено або знято». Це поло­ження є важливим. Дійсно, якщо ми визнаємо наяв­ність, наприклад, повторності зґвалтування, то повинні кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 152, яка передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до деся­ти років. Якщо ж така повторність виключається через те, що за пер­ший з цих злочинів була погашена судимість, зґвалтування буде ква­ліфіковане за ч. 1 ст. 152, як вчинене вперше, і тягне за собою пока­рання від трьох до п'яти ро­ків позбавлення волі.

2. Види повторності злочинів. У понятті повторності було зазна­чено, що вона має місце незалежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. Цього цілком достатньо, щоб визнати існу­вання двох видів повторності злочинів:

1) повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин;

2) повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за ра­ніше вчи­нений ним злочин.

Повторність, пов'язану з засудженням за раніше вчинений зло­чин, нази­вають рецидивом. Про рецидив, його кваліфікацію, види йтиметься в § 5 цього розділу. Спочатку розглянемо повторність, не пов'язану з засудженням за раніше вчинений злочин, або, як її іноді називають, фактичну повтор­ність. Її зміст розкривається шляхом аналізу її видів, певним характером злочинів, які створюють її. Цими видами є: повторність тотожних злочинів і повторність однорід­них злочинів. Саме в ч. 1 ст. 32 КК сказано про повтор­ність тотож­них злочинів, тобто передбачених тією самою статтею або части­ною статті КК, а в ч. З ст. 32 — про повторність однорідних злочинів, пе­ред­бачених у різних статтях Особливої частини КК.

На підтвердження цього положення звернемося також до інших статей КК. У будь-якій статті, де повторність фігурує як кваліфікуюча ознака, ска­зано, що вона має місце, коли їй передувало вчинення тако­го ж самого, одна­кового, тотожного злочину. Наприклад, у ст. 185 КК встановлена відповіда­льність за крадіжку чужого майна громадян. У частині 1 цієї статті сказано, що таємне викрадення чужого майна (кра­діжка) карається, і далі йде санкція. Частина 2 цієї статті передбачає крадіжку, вчинену повторно. Звідси очеви­дно, що ч. 2 ст. 185 передба­чає відповідальність за випадки, коли особа (група осіб) вчинила не менше двох крадіжок, тобто припускає повторність однакових (за скла­дом), тотожних злочинів. Або ще приклад: у ст.149 вста­новлена відпо­відальність за різні форми торгівлі людьми, а в ч. 2 цієї статті — за вчи­нення тих же дій повторно. Це означає, що злочини, які входять до пов­торності, однакові, тотожні за своїми юридичними ознаками.

Отже, можна зробити висновок — закон прямо передбачає такий вид повторності, як повторність тотожних злочинів.

Проаналізуємо далі статті закону, що стосуються повторності. Зверне­мося зокрема до примітки 1 до ст. 185 КК. Відповідно до її змісту шахрайс­тво, наприклад, вважається повторним, якщо йому передувало вчинення кра­діжки, грабежу, розбою, шахрайства, при­власнення, викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів і ви­бухових речовин тощо. Отже, виявляється, що шахрайство визнаєть­ся повторним, якщо йому передували, наприклад, грабіж або навіть розбій. У цьому разі йдеться не про повторність однакових, тотож­них, злочинів, а про повторність подібних, близьких між собою низ­кою ознак злочинів. Наприклад, та сама крадіжка і вимагання — злочини не тотожні, але через їх певну подібність вони можуть утво­рити повторність, якщо вчи­нені в цій послідовності.

Далі, у деяких статтях, які передбачають відповідальність за зло­чинні дії з наркотичними засобами, зазначено, що вони вважаються повторними, якщо їм передувало вчинення будь-якого із злочинів, пов'язаних з незакон­ним обігом цих речовин (ч. 2 статей 308 і 309 і ін.). І в цих випадках для по­вторності не вимагається тотожності вчине­них злочинів, достатньо їх подіб­ності, однорідності. Тому таку пов­торність називають повторністю однорід­них злочинів.

Отже, зробимо другий висновок: повторність однорідних злочи­нів та­кож прямо встановлена законом. У частині 3 ст. 32 визначаєть­ся, що вчи­нення двох або більше злочинів, передбачених різними стат­тями цього Коде­ксу, визнається повторним лише у випадках, перед­бачених в Особливій час­тині цього Кодексу. Тим самим закріплюється такий вид повторності, як по­вторність однорідних злочинів.

3. Кваліфікація повторності злочинів багато в чому визначаєть­ся її ви­дами. У будь-якому випадку ознака повторності повинна ді­стати своє вира­ження в юридичній оцінці діяння.

Кваліфікація повторності тотожних злочинів. Така повторність має місце там, де злочини, що утворюють її, містять ознаки того ж самого складу злочину (наприклад, вчинені послідовно дві крадіж­ки або два заволодіння транспортними засобами). Обидва злочини, що утворюють таку повторність, охоплює одна стаття КК, в якій встановлена відповідальність за повторне вчинення даного злочину. Тому кваліфікація такої повторності в наших при­кладах настає за ч. 2 ст. 185 або, відповідно, за ч. 2 ст. 289. Цієї вимоги су­воро до­тримується і судова практика. Так, стосовно справ про вбивство було пояснено, що, коли винний у різний час вчинив два замахи на вбив­ство при кваліфікуючих ознаках і за перше з них особа не була за­суджена, вчинене в цілому повинно кваліфікуватися за ч. 1 ст. 15 та п. 13 ч. 2 ст. 115 та іншим її пунктам, якщо мають місце інші, крім повторності, кваліфікуючі ознаки. У справах про зґвалтування прак­тика правильно вважає, що зґвалтування, вчи­нене особою, яка рані­ше вчинила такий саме злочин, підлягає кваліфікації за ознакою пов­торності за ч. 2 ст. 152 і додаткової кваліфікації першого злочину за першою частиною даної статті не потрібно.

Така кваліфікація має місце лише у випадках, коли злочини, що вхо­дять до повторності, всі є закінченими або всі є замахом на зло­чин чи готу­ванням до нього. В інших випадках при повторності то­тожних злочинів на­стають інші правила її кваліфікації. Ці правила зводяться до того, що у разі, коли один із злочинів є закінченим, а інший — замахом (або навпаки), вчи­нене потребує кваліфікації кож­ного злочину окремо, за відповідною части­ною застосовуваної тут однієї і тієї ж статті КК. Так, при вчиненні двох або більше зґвалту­вань, відповідальність за які передбачена різними частинами ст. 152, а також при вчиненні в одному випадку замаху на зґвалтування, а в іншому — закінченого зґвалтування, дії винного слід кваліфікува­ти за сукуп­ністю зазначених злочинів.

Повторність тотожних злочинів, якщо вона прямо не передбаче­на в статті Особливої частини (наприклад, особа вчинила послідов­но два умисних тяжких тілесних ушкодження), розглядається в п. 1 ст. 67 як обставина, яка обтяжує покарання.

Кваліфікація повторності однорідних злочинів, тобто злочинів, які ма­ють тотожні або подібні безпосередні об'єкти і вчинені з однією формою вини, не викликає якихось ускладнень. Кожний злочин, що утворює повтор­ність, повинен отримати самостійну кваліфікацію за відповідною статтею КК, причому наступний злочин кваліфікується за ознакою повторності. Так, якщо особа вчинила послідовно розбій і крадіжку, вчинене підпадає під ознаки ч. 1 ст. 187 і ч. 2 ст. 185 (за ознакою повторності).

4. Відмежування повторності від суміжних понять. Повтор­ність то­тожних злочинів і продовжувані злочини. Повторність, не пов'язана з засу­дженням за раніше вчинений злочин, тобто фактич­на повторність, перебуває у певному співвідношенні з поняттям про­довжуваного злочину.

У частині 2 ст. 32 КК прямо сказано, що повторність, передба­чена ч. 1 цієї статті (тобто повторність тотожних злочинів), відсут­ня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних ді­янь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Що зближує повторність тотожних злочинів і продовжуваний злочин? І там і тут вчиняється дві або більше дії, що тотожні, одна­кові. Крім того, між цими діями є певний проміжок часу. Але що ж відрізняє ці поняття? Це важ­лива проблема і теорії, і судової прак­тики. Практичне значення цього пи­тання полягає в тому, що при продовжуваному злочині виключається повто­рність, і діяння особи кваліфікується як єдиний злочин, наприклад, за ч. 1 ст. 185 КК (про­довжувана крадіжка). При повторності тотожних злочинів, тієї ж крадіжки, застосувується ч. 2 ст. 185, що тягне за собою більш су­воре пока­рання.

Практика Верховного суду України використовує поняття продов­жува­ного злочину. Так, було зазначено, що продовжуваним визнаєть­ся неоднора­зове безоплатне вилучення майна, яке складається з ряду тотожних злочин­них дій, що охоплюються загальною метою неза­конного заволодіння майном, єдиним наміром винного і складають у своїй сукупності один злочин. В одній справі було встановлено, що винний вирішив викрасти із сховища державної бібліотеки декіль­ка томів стародавніх рукописів, і періодично, скористав­шись недба­лістю охорони, виносив по одному тому з бібліотеки, зрештою здій­снивши задумане повністю.

Та ж позиція має місце у справах про хабарництво. Було зазна­чено, що одержання посадовою особою одного хабара в декілька прийомів, слід роз­глядати як продовжуваний злочин. У таких випад­ках дії за ознакою повтор­ності кваліфікувати не можна.

Отже, зазначимо, чим же продовжуваний злочин відрізняється від факти­чної повторності?

Продовжуваний злочин як одиничний злочин характеризується тим, що складові його діяння, об'єднані єдиним злочинним наміром, спря­мовані до загальної мети. При повторності тотожних злочинів має міс­це не єдиний, одиничний злочин, а множинність злочинів, де кожне окреме діяння не має з іншими того фактичного зв'язку, який власти­вий тотожним діянням у продо­вжуваному злочині. Інакше кажучи, при повторності, злочини, що утворю­ють її, не об'єднані єдністю злочин­ного наміру і загальною метою їх вчи­нення. Так, якщо, наприклад, сьо­годні вчинена крадіжка з магазина, завтра — з продовольчого лотка, а післязавтра — з будинку побуту тощо, вчинене є повторною крадіжкою і кваліфікується за ознакою повторності (ч. 2 ст. 185 КК).