ФІЗІОЛОГІЯ
МЕДИЦИНА ГІГІЄНА ПСИХОЛОГІЯ ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ
ЛЮДИНА
ПЛАН.
З ОСНОВАМИ ШКІЛЬНОЇ ГІГІЄНИ.
ТЕМА. ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ВІКОВОЇ ФІЗІОЛОГІЇ
Лекція № 1.
Библиографический список.
1. Карамзин Н.М. История государства Российского. М., 1993.
2. Ключевский В.О. Курс русской истории. Сочинения: В 9-ти т.-М.: Мысль, 1987.
3. Корнилов А.А. Курс истории России XIX века. М., 1993.
4. Платонов С.Ф. Лекции по русской истории. М.,1994.
5. Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Сочинения. В 18 кн.- М.: Мысль, 1988.
6. История России: учебник/ Под общ. ред. Ю.И.Казанцева, В.Г.Деева.- М.: ИНФРА- М.: Новосибирск, 2001.
7. История России с древнейших времен до второй половины XIX века: Курс лекций /Под ред.проф. Б.В.Личмана. Екатеринбург: Урал.гос.техн. ун-т. 1994.
8. История России с начала XVIII до конца XIX века / Л.В.Милов, П.Н.Зырянов, А.Н.Боханов; отв. ред. А.Н.Сахаров.- М.: ООО «Издательство АСТ», 2000.
9. Мунчаев Ш.М., Устинов В.М. История России: учебник для вузов – М.: Изд-во НОРМА, 2000.
10. Орлов А.С., Георгиев В.А., Георгиева Н.Г.,.Сивохина Т.А. История России с древнейших времен до наших дней. Учебник - М. «ПБОЮЛ Л.В.Рожников», 2001.
1. Предмет і завдання вікової фізіології з основами шкільної гігієни, її зв’язок з іншими дисциплінами.
2. Історія розвитку наук анатомії, фізіології та гігієни.
3. Методи фізіологічних досліджень.
4. сновні фізіологічні поняття.
5. Біологічна характеристика живих організмів. Організм як саморегулююча система. Взаємозв’язок органів і систем.
6. Значення знань про особливості розвитку дитячого організму для майбутніх педагогів і психологів.
1. Предмет і завдання вікової фізіології з основами шкільної гігієни, її зв’язок з іншими дисциплінами.
Вікова фізіологія – наука, яка вивчає особливості життєдіяльності організму на різних етапах онтогенезу, функції органів, систем органів та організму в цілому в міру його росту і розвитку.
Фізіологія належить до біологічних дисциплін. Вікова фізіологія є науковою основою медицини, гігієни та фізичного виховання.
Гігієна – наука про здоров’я, вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища (природних, соціальних, виробничих, побутових) на здоров’я людини.
Схематично взаємозв’язок між біологічними дисциплінами, що вивчають людину, можна зобразити за допомогою таблиці:
ЦИТОЛОГІЯ ГІСТОЛОГІЯ АНАТОМІЯ ГЕНЕТИКА
ЕМБРІОЛОГІЯ БІОХІМІЯ БІОФІЗИКА
2. Коротка історія розвитку наук анатомії, фізіології та гігієни, їх зв'язок з іншими біологічними дисциплінами
Розвиток наук анатомії і фізіології бере початок з античних часів. Славнозвісний лікар античної медицини Гіппократ (V ст. до н.е.) уже не одне століття зберігає почесне ім'я «батька медицини». Своїми працями він показав шляхи вивчення хворої людини, план її дослідження, завдання діагностування, прогнозування, терапії. Протягом століть людство поступово рухалося до сучасного рівня знань у цих галузях науки.
У Росії поштовх до розвитку вчення про здоров'я дітей дав М.В.Ломоносов (1711—1765), який першим звернув увагу властей на надзвичайно високу смертність серед дітей.
У1834 р. у Петербурзі було відкрито перший шпиталь для дітей. Це сприяло глибшому вивченню патології дитячого віку і виділенню серед лікарів спеціалістів-педіатрів. Основоположником вітчизняної педіатрії як науки вважається Степан Хомич Хотовицький (1796—1885). Ґрунтуючись на великому власному досвіді і добре знаючи світовий досвід, він написав перший великий посібник «Педіатрика» (1847). Свою книжку С.Х.Хотовицький побудував на глибокому знанні анатомії і фізіології дитячого організму. У ній він доводив, що в процесі розвитку в організмі дитини відбуваються зміни не лише кількісного, а й якісного характеру. Учений дав чіткий опис різних форм патології дитини, детально описав засоби запобігання їм, особливості догляду, дієти для дітей раннього віку.
У розвитку педіатрії велику роль відіграв професор Московського університету Н.Ф.Філатов (1817—1902), автор багатьох визначних праць, зокрема посібника «Семіотика і діагностика дитячих хвороб» (1890).
Професор Петербурзької медико-хірургічної академії М.П.Гундобін (1860— 1908) усю свою діяльність присвятив вивченню вікових особливостей дитячого організму.
Петербурзький лікар К.А.Раухфус (1835—1915) розробив основи санітарної статистики захворювання дітей, займався влаштуванням дитячих лікарень, першим застосував систему боксів-ізоляторів.
Значний внесок у боротьбу з дитячою смертністю і підготовку лікарів-педіатрів в Україні зробив професор І.В.Троїцький (1856—1923). Він опублікував 101 працю з профілактики дитячих захворювань, дозування лікувальних засобів для дітей, шкільної гігієни.
Видатний лікар-анатом М.І.Пирогов (1810—1881) заклав основи багатьох галузей сучасної анатомії і фізіології. І.М.Сєченов (1829-1905), С.П.Боткін (1832-1889), І.П.Павлов (1849-1935), В.М.Бехтерев (1857-1927), Л.О.Орбелі (1882—1958) створили і розвинули теорію нервізму, що ґрунтується на уявленні про цілісність організму та провідну роль нервової системи, яка регулює й узгоджує функції всього організму і пристосовує його життєдіяльність до умов існування. У розробці теоретичних положень гігієни, особливо шкільної, велика роль належить першому наркому охорони здоров'я М.О Семашкові (1874-1949).