Перша допомога при переохолодженнях

Сонячний удар

Хімічні опіки

Термічні опіки

Найчастіше спостерігаються опіки шкіри кип'ятком, парою, розпеченими металевими предметами і загорянням одягу. Опіки поділяються на чотири групи:

I - почервоніння;

II - почервоніння і утворення набряків;

III - омертвіння шкіри;

IV - омертвіння шкіри і її обвуглення.

При опіках І-ІІ групи можна попередити утворення набряків. Місце опіку охолоджують холодною водою і притискають опік, потім опік обережно протирають спиртом або оцтом і наклада­ють суху стерильну пов'язку.

При опіках III-IV групи перша допомога полягає в накладанні сухої стерильної пов'язки і швидкої госпіталізації.

У випадку опіків кислотами і лугами потрібно швидко змити хімічні речовини зі шкіри (при деяких хімічних речовинах, які активно реагують з водою, змивання їх водою приводить до ще гірших наслідків). Після цього обробляють місце опіку 1-2% роз­чином оцтової або лимонної кислоти.

Опік негашеним вапном не можна промивати водою. Змива­ють кусочки вапна за допомогою рослинного чи тваринного мас­ла. Після обробки на місце опіку накладають суху пов'язку.

Сонячний удар виникає при безпосередній дії прямих соняч­них променів на голову людини у теплі дні.

Ознакою сонячного удару є головна біль, втома, голово­кружіння, біль в ногах, спині. Потім з'являється шум у вухах, потемніння в очах, задишка, збільшується серцебиття. Наступає втрата свідомості, корчі м'язів, галюцинації, підвищення темпера­тури тіла до 41 °С і вище.

Перша допомога потерпілому при сонячному ударі полягає в перенесенні його в прохолодне місце, в тінь. Необхідно зняти одяг і покласти його з припіднятою головою. Охолоджують голо­ву і область серця шляхом обливання холодною водою (охолод­ження не повинно бути швидким і різким). Для покращання ди­хання дають нюхати нашатирний спирт. Транспортування потерпілого у лікарню проводиться у лежачому положенні.

Найчастіше переохолодження організму спостерігається зи­мою. Але відомо, що восени і весною, особливо у сиру погоду, теж трапляються випадки переохолодження. Швидко замерзають люди, послаблені хворобами або які знаходяться в стані алкогольного сп'яніння.

Коли на людину діє холод, спочатку судини звужуються і кров переливається до внутрішніх органів, тоді шкіра блідне. Віддача тепла через шкіру зменшується і організм таким чином зберігає тепло. Є в нього і інший захист від холоду - це швидке скорочування м'язових волокон, яке відчувається як тремтіння. Під час таких рухів м'язи збільшують виробіток тепла.

При додатковій дії холоду судини шкіри розширюються, в них поступає тепла кров із внутрішніх органів, а шкіра починає наби­рати рожевого кольору. Проте зразу збільшується віддача тепла в навколишнє середовище: температура тіла людини різко знижується, а в розширених судинах рух крові сповільнюється, що впливає на харчування тканин, розвивається кисневе голодування.

Розрізняють три ступені переохолодження:

І ступінь - адинамічна, характеризується загальним ослаб­ленням, головним болем. Температура тіла знижується до 32-30°, пульс сповільнюється до 65-37 ударів за хвилину, шкіра блідне або синіє.

ІІ ступінь - ступорозна, людина починає втрачати свідомість, рухи тіла робляться в'ялими, з'являється сонливість. Спостерігається розлад дихання, аритмія і подальше зменшення пульсу (до 52-28 уд/хв), температура тіла знижується до 32-30°С.

ІІІ ступінь - корчення, свідомість повністю втрачається, ди­хання весь час стає рідшим (поверхневим), яке стає потім лед­ве відчутним, пульс 50-20 уд./хв. Інколи повністю не вдається відчути ні пульсу, ні дихання. Температура тіла потерпілого па­дає до 26°С. Головний мозок дуже чутливий до кисневого голодування, неминучого при охолодженні. Пошкоджуються нижні нервові клітини кори головного мозку. Розширення кровонос­них судин приводить до різкого зниження артеріального тиску. При цьому різко пригнічується робота нервових центрів, в тому числі і центрів дихання.

Людину можна врятувати навіть при тривалому і сильному охолодженні, якщо правильно надати їй першу допомогу. Існує думка, що людину, яка замерзає, потрібно поступово зігрівати розтирати тіло снігом на вулиці чи в холодному приміщенні. Цього не можна робити, бо організм потерпілого ще більше охо­лоджується і наслідком може бути смерть.

Потерпілого потрібно занести в тепле приміщення, роздяг­нути і покласти у ванну з теплою водою - 37-38°С. Якщо ванни не має, то тіло накривають ковдрами і зверху на неї можна покласти грілки. Можна також дати випити гарячого чаю чи кави. Не рекомендується класти потерпілого близько до гарячих печей, батарей центрального опалення. Ефективніше швид­ко розтирати тіло махровим рушником чи просто долонями для зігрівання, поки шкіра не стане рожевою. Ні в якому разі не можна зігрівати голову!

Важче надавати допомогу при довготривалому охолодженні. Якщо людина не дихає, потрібно зразу приступати до проведен­ня штучного дихання по методу «рот в рот» або «рот в ніс». Вдувають повітря не менше 12 разів на хвилину, що є достатньо для штучної вентиляції легенів. Штучне дихання роблять до того часу, поки потерпілий не зможе сам дихати, поки не приїде «швидка допомога».

Якщо не має можливості потерпілого відправити у лікарню, потрібно зігріти у ванні, під душем, розтерти шкіру губкою. Реко­мендується більш гаряча вода (38-45°С). Потерпілому, який прий­шов до тями, дають випити гарячий чай чи каву.