Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Акцентувати увагу, що серце знаходиться в особливому перетинчастому мішку – осерді, яке розміщується між легенями і прикріплене до груднини зв’язками, а судинами, що виходять з серця та входять у нього – до хребетного стовпа. Осердя складається з двох серозних листків: зовнішнього – перикардіальна плевра, внутрішнього – парієтальний листок перикарда та розташованого між ними фіброзного листка. Внутрішній серозний листок осердя (парієтальний листок перикарда), переходячи на міокард (зовнішню поверхню) серця, отримує назву епікард (вісцеральний листок перикарда). Між парієтальним та вісцеральним листками перикарда знаходиться щілиноподібна перикардіальна порожнина (перикардіальний серозний мішок),яка заповнена невеликою кількістю прозорої серозної рідини жовтуватого кольору.

Далі зупинитися на загальних закономірностях будови серця – cor, яке в свійських тварин представляє собою порожнистий м’яз конусоподібної форми.

Схема 1.

Спершу звернути увагу, що серце поділене перегородкою на праву й ліву половини, кожна з яких складається із передсердя і шлуночка, котрі сполучаються широким передсердно-шлуночковим (атріовентрикулярним, венозним) отвором.

Передсердя невеликі за розміром, тому для збільшення їх об’єму утворюються специфічні випини – серцеві вушка. Наголосити, що в праве передсердя входять краніальна й каудальна порожнисті вени, а в ліве – легеневі вени. Устя краніальної порожнистої вени називається венозним синусом – sinus venosus, яке відокремлюється від вушка і передсердя пограничною борозною.

Шлуночки становлять більшу частину серця. Міжшлуночкова перегородка випинається в правий шлуночок таким чином, що на фронтальному розрізі він має півмісяцеву форму, а лівий – округлу. Мускулатура лівого шлуночка товстіша, ніж правого, тому після смерті його порожнина здається меншою від правого, проте за життя обидві порожнини мають однаковий об’єм. З правого шлуночка виходить стовбур легеневих артерій, а з лівого – аорта.

Особливу увагу приділити клапанному апарату серця. Наголосити, що клапани – це складки ендокарду, які забезпечують течію крові лише в одному напрямі: із передсердь у шлуночки, а із шлуночків – в аорту або стовбур легеневих артерій.

Схема 2.

Cтулкові, або передсердно-шлуночкові клапани представлені трикутнимистулками, якісвоїми розширеними основами закріплюються по краю фіброзного передсердно-шлуночкового кільця, що обмежує відповідний отвір, а верхівки їх вільні та спрямовані в порожнину камери шлуночка. Сухожилковими струнами, що прикріплюються до вільних країв стулок, вони фіксуються до сосочкових м’язів на стінках шлуночків та їх перегородці. Зауважити, що в правому передсердно-шлуночковому отворі знаходиться тристулковий клапан, а в лівому – двостулковий.

Півмісяцеві, або кишенькові клапани розміщені в усті аорти і стовбура легеневих артерій, кожен утворений трьома стулками, що мають вигляд півмісяцевих кишеньок.

Акцентувати увагу, що для повного видалення крові з порожнин серця в момент його скорочення, на внутрішній поверхні збереглися рештки ембріональної м’язової сітки: гребінчасті м’язи – mm. pectinati – в передсердях, м’язові перекладки – trabeculae carneae – в шлуночках. Окрім того, на внутрішній поверхні правого передсердя, між устями обох порожнистих вен, вкажіть на наявність міжвенного горбка – tuberculum intervenosum, який також має особливе значення в ембріональний період, коли спрямовує течію крові з каудальної порожнистої вени не в передсердно-шлуночковий отвір, а через овальний отвір безпосередньо в ліве передсердя. В дорослої тварини він, скорочуючись, притягує устя порожнистих вен до передсердно-шлуночкового отвору, чим запобігає зіткненню зустрічних струменів крові один з одним.

Розглянути пошарову будову стінкисерця.

Внутрішня оболонка – ендокард – endocardium – представляє собою ендотелій на базальній, сполучнотканинній мембрані, забезпечує легке ковзання крові в порожнинах серця.

Середня оболонка – міокард – miocardium – посмугований серцевий м’яз, за характером є не довільним. Має суттєві відмінності від посмугованої скелетної м’язової тканини:

а) кожне волокно складається з окремих м’язових клітин, з’єднаних кінець у кінець, між окремими волокнами існують анастомози, в результаті чого міокард – це функціональний синцитій;

б) розрізняють два типи м’язових волокон:

- волокна робочого міокарду, які забезпечують скорочувальну функцію;

- волокна провідної системи, які забезпечують генерацію і проведення збудження до робочих волокон.

Таким чином, завдяки наявності такої тканини серцевий м’яз відноситься до збудливих тканин, проте на відміну від скелетних м’язів, скорочення яких відбувається під дією імпульсів, що надходять із центральної нервової системи, скорочення серцевого м’яза виникає автоматично як результат внутрішніх спонтанних процесів. Серце здатне ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які зароджуються в ньому самому.

Зовнішня оболонка – епікард – epicardium – зволожена серозна оболонка, яка полегшує скорочення серця та за походженням є вісцеральним листком перикарда.

Акцентувати увагу, що в основі серця розміщується м’який (фіброзний) скелет, представлений двома парами дуже тонких фіброзних кілець, закладених на межі передсердь і шлуночків, а також в устях аорти та легеневої артерії. На стику лівого передсердно-шлуночкового кільця з кільцем аорти закладено додатково два фіброзних трикутника, які можуть мати хрящоподібну консистенцію, а іноді костеніти (велика рогата худоба, дрібна рогата худоба, олень, верблюд, жираф, слон).

Наприкінці звернути увагу, що в ссавців розрізняють:

- пренатальний кровообіг

- постнатальний кровообіг

Наголосити, що в дорослої тварини розрізняють велике, мале і серцеве кола кровообігу.

1. Велике (системне) коло кровообігу – починається з лівого шлуночка серця, звідки артеріальна кров під великим тиском виштовхується в аорту. Від аорти відходять артерії, які, вступаючи в орган, розпадаються на безліч найдрібніших судин – капілярів, що формують мікроциркуляторне русло органа, де відбувається обмін речовин. Після цього капіляри формують вени, котрі об’єднуються в дві найбільші краніальну й каудальну порожнисті вени, по яким венозна кров повертається до серця в праве передсердя, де й закінчується велике коло кровообігу.

З правого передсердя венозна кров поступає в правий шлуночок, а з нього – в мале коло кровообігу.

2. Мале (легеневе) коло кровообігу – починається з правого шлуночка, звідки венозна кров виштовхується в стовбур легеневих артерій, який розділяється на праву й ліву легеневі артерії. По ньому кров прямує до мікроциркуляторного русла легень, де звільняється від вуглекислого газу, насичується киснем і по легеневим венам знову повертається до лівого передсердя, де закінчується мале коло кровообігу.

З лівого передсердя артеріальна кров поступає в лівий шлуночок, а з нього – у велике коло кровообігу.

3. Серцеве коло кровообігу – починається від аорти двома вінцевими серцевими артеріями → мікроциркуляторне русло серця → вени → венозний вінцевий синус → праве передсердя.

Особливо наголосити, що в пренатальному періоді онтогенезу функціонує єдине фетальне (плацентарне) коло кровообігу,яке відбувається по замкнутій системі, ізольованій від кровоносної системи матері (рис. 1). Плацентарне коло кровообігу починається від плаценти, яка є провізорним (тимчасовим) органом, через котрий плід отримує від матері кисень, поживні речовини, воду, електроліти, вітаміни, антитіла, а віддає вуглекислий газ і шлаки. Плацента поділяється на дві частини:

- плідну (дитячу) – pars fetalis – судинна оболонка плода;

- маткову – pars uterine – слизова оболонка матки.

Пупкові артерії, що відходять від черевної аорти, формують у плаценті капілярну сітку, в якій відбувається обмін речовин між судинною оболонкою плода і капілярами слизової оболонки матки. Кров, збагачена киснем і поживними речовинами, з плаценти по пупковій вені в складі пупкового канатика прямує до печінки плода. При цьому, пупкова вена у воротах печінки зливається з ворітною веною, яка несе венозну кров із органів шлунково-кишкового тракту. Пройшовши через мікроциркуляторне русло печінки змішана кров по печінкових венах поступає в каудальну порожнисту вену. Проте, в жуйних і м’ясоїдних частина артеріальної крові по венозній (аранцієвій) протоці, яка відходить від пупкової вени, впадає відразу в каудальну порожнисту вену. З каудальної порожнистої вени змішана кров поступає в праве передсердя, де змішується з венозною кров’ю, що потрапляє сюди з передньої половини плода по краніальній порожнистій вені. Далі з правого передсердя відтікає двома шляхами.

Одна частина крові через овальний отвір у стінці передсердь поступає в ліве передсердя → лівий шлуночок → аорта.

Друга частина крові з правого передсердя прямує в правий шлуночок, а з нього – в стовбур легеневих артерій. Проте, в зв’язку із тим, що мале коло кровообігу не функціонує, лише незначна частина крові прямує на живлення легень, повертаючись від них по легеневим венам до лівого передсердя. Більша частина крові з легеневих артерій через артеріальну (боталову) протоку йде відразу до аорти.

Рис. 1. Загальна схема будови серцево-судинної системи та кровообігу дорослої тварини (А ) і плода (Б):

1 – лімфатична судина; 2 – краніальна порожниста вена; 3 – плечоголовний стовбур; 4 – грудна протока; 5 – легенева артерія; 6 – артеріальна зв’язка; 6′ - артеріальна протока; 7 – ліве передсердя; 8 – легенева вена; 9 – капіляри легень; 10 – аорта; 11 – каудальна порожниста вена; 12 – черевна артерія; 13 – лімфатичний вузол; 14 – брижові артерії; 15 – капіляри тіла; 16 – праве передсердя; 17 – правий, 18 – лівий шлуночки; 19 – капіляри печінки; 20 – ворітна вена; 21 – шлунок і кишечник; 22 – печінкова вена; 23 – яремна вена; 24 – пупкова артерія; 25 – капіляри плаценти і матки; 26 – пупкова вена; 27 – венозна протока; 28 – міжвенозний горбок; 29 – овальний отвір; 30 – артерії і вени матки

З аорти змішана кров постачає органи плода, збирається у вени і повертається по пупкових артеріях знову до плаценти, звідки коло кровообігу повторюється.

Наприкінці підсумувати особливості кровообігу плода:

1. наявність провізорних органів: плацента, пупкові судини (вена і артерії), артеріальна і венозна протоки, овальний отвір;

2. мале коло кровообігу присутнє, проте не функціонує;

3. відсутність у плода чисто артеріальної крові, відбувається декілька змішувань її:

а) перше – в печінці, кров з пупкової вени (артеріальна) та ворітної вени (венозна);

б) друге – у каудальній порожнистій вені, кров із печінкових вен (змішана) та венозної протоки (артеріальна);

в) третє – у правому передсерді, кров із легеневих вен (венозна), краніальної (венозна) та каудальної (змішана) порожнистих вен, вен серця (венозна);

г) четверте – в аорті, кров з артеріальної протоки (змішана) та аорти (змішана).

Звернути увагу, що в артеріальні судини, що відходять до органів плода від аорти попереду артеріальної протоки, поступає більш артеріальна кров, зумовлюючи посилений ріст його передньої половини, порівняно із задньою.

При народженні тварини, коли починають функціонувати легені, вся кров з правого шлуночка по стовбуру легеневих артерій, минаючи артеріальну протоку, прямує до легень, а звідси по легеневим венам – у ліве передсердя. Це провокує заростання артеріальної протоки між стовбуром легеневих артерій і аортою, яка перетворюється в зв’язку.

Після народження тиск у передсердях у плода провокує закриття і подальше заростання клапана овального отвору, від якого залишається лише ямка, що приводить до повного розподілу серця на праву та ліву половини. Однак, зауважте, що в 20% поголів’я великої рогатої худоби овальний отвір залишається відкритим упродовж усього життя.

Венозна протока редукує відразу після народження або протягом 2-3-ох тижнів (велика рогата худоба, собака).

Пупкові судини при народженні тварини в результаті перекручування і компресії розриваються. При цьому, пупкова вена перетворюється в круглу зв’язку печінки, а пупкові артерії – в зв’язки сечового міхура.

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою.

Спочатку розгляньте будову особливого перетинчастого мішка – осердя,в якому розміщується серце. Зауважте, що воно складається із зовнішнього і внутрішнього серозних листків, між якими знаходиться фіброзний.

Насамперед, знайдіть зовнішній серозний листок, що утворений правим і лівим середостінними листками плеври, яка називається на серці перикардіальною плеврою – pléura pericardíaca. На цілому трупі тварини, в ділянці груднини, знайдіть місце переходу перикардіальної плеври в реберну, де утворюються зв’язки осердя – ligg. sternopericardíacae.

Запамʼятайте, що фіброзний листок осердя походить від внутрішньогрудної фасції – fáscia endothorácica, яка переходить з груднини в осердя і також бере участь в утворенні її зв’язки.

Далі знайдіть внутрішній листок осердя, який є пристінним листком особливої серозної оболонки – перикарда – pericárdium. Пристінний листок перикарда в основі серця переходить у вісцеральний і утворює зовнішню оболонку стінки серця – епікард – epicárdium. Зауважте, що між цими листками знаходиться перикардіальна порожнина – cávum pericárdii, заповнена невеликою кількістю прозорої серозної рідини жовтуватого кольору – líquor pericárdii.

Надалі, взявши серце в руки, розгляньте загальні закономірності його будови. Спочатку визначте дорсально спрямовану основу – basis cordis і вентрально – верхівку – apex cordis.Розітніть серце з обох боків між поздовжніми борознами, не доходячи до верхівки, розкрийте, промацайте перегородку, яка поділяє його порожнину на дві половини. В кожній з половин знайдіть розміщене в основі серця передсердя – atrium, а нижче нього – шлуночок – ventriculus, які зовні відокремлені поперечною вінцевою борозною – sulcus coronarius, а зсередини сполучаються широким передсердно-шлуночковим (венозним) отвором – ostium atrioventriculare (venosum) dextrum et sinistrum. На кожному передсерді знайдіть мішкоподібні випини – серцеві вушка – auricula cordis dextra et sinistra, які спрямовані краніально і розміщуються праворуч та ліворуч від стовбура легеневих артерій і аорти. Вентрально від передсердь розгляньте шлуночки, які зовні на бічних поверхнях серця відокремлюються один від одного поздовжніми борознами – sulcus longitudinalis dextra et sinistra, що з’єднуються на краніальному краї серця, не досягаючи верхівки. Визначте розміщений зліва і позаду лівий шлуночок, якому належить верхівка серця та правий – спереду і справа. Відповідно лежать і поздовжні борозни: права – більше ззаду, ліва – більше спереду.

Надавши правильне положення серцю, знайдіть стовбур легеневих артерій – truncus pulmonalis, який виходить з правого шлуночка, проходить по основі серця спереду, між вушками передсердь. Позаду від нього відшукайте аорту – aorta, що виходить із лівого шлуночка і спрямовується, як і стовбур легеневих артерій, каудально.

Прослідкуйте вхід у праве передсердя краніальної та каудальної порожнистих вен – vena cava cranialis et caudalis, а в ліве – легеневих вен – vv. pulmonales, кількість яких у різних тварин коливається від 5 до 7.

Особливу увагу надайте вивченню клапанного апарату серця.Спочатку знайдть стулкові, або передсердно-шлуночкові клапани – valvae atrioventricularis. У правому передсердно-шлуночковому отворі розгляньте тристулковий клапан – valvae tricuspidalis. Одну з його стулок – cuspis – знайдіть на перегородці, а дві інші (краніальну й каудальну) – на бічній стінці. Виділіть 6-10 сухожилкових струн – chordae tendineae, що йдуть від вільних країв стулок до сосочкових м’язів – mm. рapillares, які розміщуються в проміжках між клапанами: два (краніальний і каудальний) – на перегородці, а третій – на бічній стінці. В лівому передсердно-шлуночковому отворі знайдіть двостулковий клапан – valvae bicuspidalis. Краніальну його стулку розгляньте на перегородці, а каудальну – на бічній стінці. Визначте 6-8 сухожилкових струн, що ведуть до сосочкових м’язів на бічній стінці шлуночка.

В усті аорти і стовбура легеневих артерій знайдіть по три стулки півмісяцевих клапанів – valvae semilunaris (valva aortae et valva trunci pulmonalis). При цьому відзначте, що в стовбурі легеневих артерій одна стулка каудальна, а дві інші – права й ліва – краніальні. В аорті, навпаки, каудальних стулок дві – права й ліва, а краніальна – одна.

Між м’язами передсердь і шлуночків розгляньте фіброзний скелет серця. В основі передсердно-шлуночкових отворів знайдіть правий та лівий передсердно-шлуночкові кільця – ánulus fibrósus atrioventriculáris déxter et siníster, а в устях аорти та стовбура легеневих артерій – артеріальні кільця – ánulus fibrósus arteriósus. Зауважте, що у фіброзному кільці аорти закладені два або три серцевих хрящі, а у великої рогатої худоби – права й ліва серцеві кістки – óssa córdis. Лівий хрящ лежить в основі лівої стулки аортального клапана, правий – в основі каудальної.

Зверніть увагу, що, незважаючи на відокремлення м’язів передсердь і шлуночків фіброзними кільцями, серце скорочується ритмічно: спочатку – обидва передсердя, а потім – обидва шлуночки і після деякої перерви – знову передсердя, а потім шлуночки. При цьому, ритмічність роботи забезпечується серцевою провідною системою – systéma condúcens cardíacum,в якій генерується нервовий імпульс, що передається до м’язових волокон.Спочатку в ділянці пограничної борозни між краніальною порожнистою веною і правим серцевим вушком знайдіть синусно-передсердний вузол (Кіса-Флека) – nódus sinuatriális.Далі в перегородці передсердь з правого боку, біля вінцевого синуса, спроектуйтепередсердно-шлуночковий вузол (Ашоффа-Тавари) – nódulus atrioventriculáris,від якого відокремлюєтьсяпередсердно-шлуночковий пучок (Гіса) – fascículus atrioventriculáris (His). Прослідкуйте розподіл йогостовбура – trúncus–над перегородкою шлуночківна праву й ліву ніжки – crus déxtrum et sinístrum,що проникають упоперечні м’язи серця – trabéculae septomargіnáles, а через них – у міокард, де розгалужуються на волокна Пуркіньє.

Наприкінці розгляньте кровопостачання та інерваціюсерця.

Відзначте, що серце отримує до 10% крові, що виштовхується за кожну систолу лівим шлуночком. Спочатку знайдіть дві вінцеві, або коронарні артерії, які виходять з основи аорти в ділянці розміщення її клапана. У вінцевій борозні прослідкуйте хід правої вінцевої артерії – a. coronaria cordis dextra, яка прямує у праву поздовжню борозну як низхідна права гілка – ramus descendens dexter. В лівій поздовжній борозні знайдіть ліву низхідну гілку – ramus descendens sinister, що відходить від лівої вінцевої артерії – a. coronaria cordis sinistra, а також її огинаючу гілку – ramus circumflexus, що сполучається з правою вінцевою артерією.

Поряд із лівою вінцевою артерією знайдіть велику серцеву вену – v. cordis magna, в яку з правої поздовжньої борозни впадає середня серцева вена – v. cordis media. Зауважте, що 4-5-ть малих серцевих вен – vv. cordis parva – виносять кров із стінок правого шлуночка.

Значну увагу приділіть особливостям інервації серця. Запам’ятайте, що воно має подвійну вегетативну інервацію: симпатичну і парасимпатичну. Центри симпатичної нервової системи розміщені в бічних рогах грудо-поперекового відділу спинного мозку, прегангліонарні нервові волокна перериваються в зірчастому ганглії, а постгангліонарні – nn. accellerantes cordis – йдуть на інервацію непосмугованої мускулатури кровоносних судин серця. Центри парасимпатичної нервової системи знаходяться в руховому ядрі довгастого мозку, звідки виходить блукаючий нерв, гілка якого – n. depressor cordis – прямує в інтрамуральне серцеве сплетення міокарду. Нерви, що походять від зірчастого ганглія, збуджують роботу серця, а вагуса, навпаки, сповільнюють.

Використовуючи муляжі свійських тварин, розгляньте топографію серця. Дослідіть його в грудній порожнині між обома легенями, спереду від діафрагми. Основу відзначте на рівні середини 1-го ребра, верхівку – в ділянці 5-6-го міжреберного проміжку поблизу груднини. Передній контур його досягає площини 3-го ребра, а задній – 6-го. Зауважте, що більша частина серця (3/5) знаходиться зліва від середньої сагітальної площини. Особливо воно зміщено вліво у великої рогатої худоби.

Наприкінці повторіть кола кровообігу дорослої тварини, проаналізуйте взаємозвʼязок з камерами серця. Особливу увагу надайте фетальному колу кровообігу та його зв’язку із серцем плода та плацентою.

Питання для самоконтролю:

1. Характеристика осердя. Загальний принцип будови серця.

2. Клапанний апарат серця.

3. Фіброзний скелет серця.

4. Особливості будови шарів стінки серця.

5. Провідна система серця.

6. Судини та нерви серця.

7. Топографія та видові особливості серця.

8. Особливості будови серця в плода. Зв’язок камер серця з кровообігом у плода.

9. Плацентарне (фетальне) коло кровообігу, зв’язок із серцем плода та плацентою.

10. Велике і мале кола кровообігу дорослої тварини.