Лабораторна робота № 4

Тема: Технічне обслуговування системи охолодження двигуна.

Мета: Відпрацювати вміння та навички при знаходженні та усуненні відмов та несправностей приладів системи охолодження при використанні контрольно-діагностичних робіт.

Завдання: Освоїти на практиці ТО системи охолодження двигунів.

Обладнання та матеріали:

1. Двигун ЗиЛ-130.

2. Двигун ЗМЗ-53.

3. Прибор для перевірки термостата.

4. Прибор для перевірки натягу пасів приводу вентилятора.

5. Ключ гайковий.

 

Короткі теоретичні відомості:

До відмов і несправностей системи охолоджування відносяться: ви­тік рідини, що охолоджує, в місцях ущільнень сполучних шлангів, через сальник водяного насоса або в місцях з'єднання тру­бок з бачками радіатора; ослаблення натягнення або обрив ременя вен­тилятора; заклинювання заслінки термостата в закритому положенні; поломка крильчатки насоса; негерметична пробки радіатора; утворення накипу.

Ознаками несправності системи охолоджування служать перегрів двигуна і закипання води в радіаторі, якщо вони не є резуль­татом тривалого і великого навантаження двигуна або неправильного регулювання системи запалення і живлення.

Несправність термостата може виявитися в повільному про­гріві двигуна після пуску унаслідок дуже раннього або постійного відкриття клапана термостата або в швидкому перегріві в резуль­таті пізнього відкриття клапана.

Діагностування системи охолоджування двигуна полягає у визначенні теплового стану системи і її герметичності, перевір­ці натягнення ременя вентилятора і роботи термостата. Нормальна температура рідини, що охолоджує, при нормальному навантаженні дви­гуна має бути в межах 80—95°С, а різниця температури між верхньою і нижньою частинами радіатора — в межах 8—12°С. Течії охолоджуючої рідини може виявлятися слідами підтікання через сальники водяного насоса і в інших місцях з'єднання системи охолоджування. Контроль здійснюється на холодному двигуні. Герметичність системи перевіряють тиском, для чого у верхню незаповнену частину радіатора нагнітається повітря під тиском 0,06 МПа.

Натягнення ременя приводу вентилятора або водяного насоса перевіряють виміром прогину ременя при натисненні посередині між шківами вентилятора або генератора і шківом колінчастого валу із зусиллям (для більшості марок) приблизно 30—40 Н. При нормальному натягу величина прогину (для різних марок двигунів) має бути в межах 10—20 мм.

Знятий термостат перевіряють, занурюючи його у ван­ну, що підігрівається, з водою. Моменти начала і повного відкриття клапана тер­мостата повинні відбуватися відповідно при 65—70°С і 80—85°С. Несправний термостат замінюють.

Обслуговування і ПР системи охолоджування. В першу чергу перевіряється рівень рідини, що охолоджує. При виявленні течі в радіаторі (у трубках і бачках) він має бути знятий і направлений в ремонт. Течії рідини, що охолоджує, в місцях кріплення шлангів усувають підтягуванням кріпильних хомутиків. Течії через саль­ники водяного насоса, наявна по підтіканню води через контрольний отвір в корпусі насоса, усувають заміною нес­правних деталей сальника, рези­нової манжети і текстолітової шайби. Необхідно стежити також за кріпленням маточини шківа вентилятора і самого вентилятора. При зміні сальника перевіряють стан підшипників валика водяного насоса і при необхідності їх замінюють.

Натягнення ременя вентилятора регулюють зсувом корпусу ге­нератора, заздалегідь ослабивши кріплення натяжного кронштей­на, відтягнувши шків убік від двигуна і затягнувши кріплення крон­штейна. У двигуні ЗиЛ-130 регулювання натягнення ременя компресора виконується намотуванням різьбової половини обода після вивертання стопорного гвинта. Для регулювання натягнення ременя насоса двигуна ЯМЗ видаляють прокладки після зняття з’ємною боко­вини шківа.

Для визначення місць пошкодження радіатора його занурюють у ванну з водою, заздалегідь заглушивши верхні і нижні патрубки і заливну горловину пробками. До паровідвідної трубки приєднують шланг і за допомогою ручного насоса або повітряної магістралі нагні­тають повітря до тиску в радіаторі 0,08 МПа. По бульбашках повітря, що з'являються, визначають місця пошкодження. Вийнятий і про­сушений радіатор запаюють м'яким припоєм третником. Після видалення течії радіатор випробовують вказаним вище способом.

Видалення відкладень накипу. Що утворюється на гарячих стінках системи охолоджування накип погіршує теплообмін, що веде до перегрі­ву двигуна, втрати потужності, збільшенню витрати палива (у серед­ньому на 5—6%), виникненню детонації, вигоранню масла і інтен­сивному зношуванню цилиндро-поршньової групи.

Окрім накипу, в системі охолоджування утворюється випадний з води шлам — осад, що містить домішки механічного і органічного походження.

Для зменшення утворення накипу в системі охолоджування необ­хідно використовувати воду малої жорсткості.

 

Хід роботи:

1. Герметичність системи охолодження.

2. Стан радіатора, вентилятора та інших деталей.

3. Перевірка термостата на приладі.

 

Рисунок 8 - Схема перевірки термостата;

1- термостат , 2- положення клапана в початку відкриття , 3- положення клапана в кінці відкриття, 4- термометр , 5- сосуд , 6- електропідігрівана плитка .

 

 

Рисунок 9 - Промивка радіатора

1- промивний пістолет, 2 - пробка.

Контрольні питання:

1.Як виконується загальна перевірка стану системи охолодження.

2.Як виконується натягування пасу ременя приводу вентилятора.

3.Порядок перевірки роботи термостату на приладі.

Література: [1]стор. 74-77, [5] стор. 161-165.