ЗвСКК відрізняється від звичайного систематичного катало­гу характером відтворюваних у ньому даних. У ньому містяться описи книг, картографічних і нотних видань, кіно-фото-фонодокументів, електронних (онлайнових та офлайнових) документів; дрібних, невеликих за обсягом матеріалів (листівки, плакати, буклети тощо); неопублікованих документів (доповіді не засідан­нях місцевих відділень спілок і товариств — краєзнавчого, гео­графічного, охорони природи, охорони пам'яток історії та куль­тури; Літописи історії місцевих підприємств, установ та органі­зацій і т. ін.) краєзнавчого змісту. Проте переважна більшість опи­сів у ЗвСКК — це аналітичні описи частин книг, періодичних і продовжуваних видань, що дають змогу кумулювати виявлену за різними джерелами інформацію про край. У ЗвСКК застосову­ється зворотно-хронологічний порядок розташування бібліо­графічних записів документів всередині найдрібнішої рубрики, що забезпечує ознайомлення користувачів у першу чергу з но­вими краєзнавчими документами.

Зазвичай зведений каталог відтворює документи, котрі збері­гаються у фондах кількох бібліотек. Стосовно ЗвСКК це понят­тя набагато ширше: він містить відомості також і про документи, котрі виявлені з різних бібліографічних джерел, але відсут­ні в бібліотеках регіону.

Комплексний характер краєзнавчих документів, різноманіт­ність матеріалів у ЗвСКК ускладнюють процес їх класифікації за галузями знань, тому для краєзнавчих каталогів свого часу було розроблено "Типовую схему классификации для каталога краеведческой литературы областных, краевых, республиканских (АССР) библиотек" (М., 1961), а пізніше — ББК, УДК, рекомендації Державної історичної бібліотеки України щодо її вдосконалення (К., 1992).

ЗвСКК по суті є своєрідним та унікальним ретроспективним комплексним бібліографічним покажчиком. Жоден інший ка­талог за межами регіону не містить повнішої інформації про краєзнавчі документи. Саме тому ЗвСКК є надійною базою для проведення різнопланової краєзнавчої діяльності. Він також надає можливості, здійснювати багатоаспектний пошук доку­ментів про той чи інший край.

Поповнення ЗвСКК відбувається завдяки поточним надхо­дженням документів і виявлених матеріалів за минулі роки.

Головним методом виявлення документів для ЗвСКК зали­шається суцільний перегляд усього потоку нових надходжень до ОУНБ (книг, журналів, газет, продовжуваних видань і т. ін.). Цей метод дає змогу знайти інформацію про край в окремих ча­стинах книги, у статях, примітках тощо. Суцільний перегляд de visu сприяє знаходженню краєзнавчих відомостей у тих видан­нях, зміст котрих складно визначити лише за назвою. Такий ме­тод перегляду дає можливість оцінити документ, зробити най­точніший запис на нього, а також скласти анотацію з урахуван­ням краєзнавчого аспекту.

Важливим способом виявлення краєзнавчих документів є обстеження поточних і ретроспективних бібліографічних пока­жчиків, що допомагає розшукати ті матеріали, що не надійшли до бібліотек регіону. Серед обов'язкових джерел виявлення до­кументів про край слід назвати:

• місцевий обов'язковий примірник документів;

• центральну періодику (газети, журнали);

• видання Книжкової палати України ("Літопис книг", "Лі­топис журнальних статей", "Літопис газетних статей", "Літопис рецензій", "Літопис картографічних видань", "Літопис нот", "Лі­топис образотворчих видань", "Нові видання України");

• місцеву періодику (газети, журнали);

• науково-допоміжні поточні бібліографічні посібники;

• науково-допоміжні ретроспективні бібліографічні посіб­ники;

• фонди інших книгозбірень, зокрема депозитарні та репозитарні;

• бібліотечні веб-сайти і регіональні веб-портали.

Повнота виявлення документів залежить не тільки від ши­рокого кола джерел, але й від якісної організації пошукової ро­боти, а також від професіоналізму бібліографів. Зазвичай, об­стежуються фонди не лише певної ОУНБ та інших бібліотек ре­гіону, але також і найбільших книгозбірень країни (при цьому широко використовують їх друковані каталоги, ретроспективні бібліографічні покажчики).

Для забезпечення якості ЗвСКК суттєве значення має відбір документів. До ЗвСКК відбирають документи, котрі мають на­укову, історичну або практичну цінність. Вони містять описи по­дій, фактів, явищ, пов'язаних із територією області й зумовле­них її природними особливостями, історичним розвитком, ста­ном економіки та культури.

Відібраний матеріал має відповідати таким головним вимогам:

• містити відомості про край (область), які мають суспільно-політичне, історичне та наукове значення;

• відтворювати нові явища в житті області (демократичні перетворення в суспільному житті, розвиток економіки, науки і культури);

• містити конкретні фактичні або підсумкові статистичні дані.

До ЗвСКК включають відомості про:

• книги, котрі цілком присвячені області;

• книги, що частково присвячені області (розділи, підроз­діли або сторінки), якщо цей матеріал має цінність для вивчен­ня області;

• статті зі збірників, періодичних і продовжуваних видань, передмови та інші матеріали, присвячені області цілком або частково;

• статті та матеріали краєзнавчого змісту з місцевих (регіо­нальних, всеукраїнських, зарубіжних) газет і журналів;

• рецензії на краєзнавчі документи;

• листівки і плакати;

• друковану графіку та картографічні матеріали;

• аудіальні та візуальні матеріали;

• електронні (онлайноні та офлайнові) документи краєзнав­чого змісту.

Не слід відображати к краєзнавчому каталозі документи вузь­коспеціального характеру, а саме:

• розпорядження місцевих організацій, котрі не мають прин­ципового значення, наприклад про зміни в графіках роботи транс­порту, про прибирання вулиці, тощо);

• адміністративно-управлінські, оперативно-господарчі і тех­нічні документи, інструктивно-виробничі документи, які вида­ються для службового користування в установах і на підприєм­ствах;

• форми, бланки йінструкції з обліку та звітності, технічні вказівки і вимоги, тарифно-кваліфікаційні довідники, пам'ятки з техніки безпеки і т. ін.;

• рекламні та комерційні об'яви навчальних закладів, культур­но-освітніх закладів, спортивних та інших організацій, установ;

• програмно-методичні видання (навчальні плани, програ­ми, інструкції), підручники та навчальні посібники, які не мі­стять місцевого матеріалу.

Ці та видання місцевих наукових установ, праці вчених не краєзнавчого змісту, що видані на території області, зосереджу­ють у каталозі (картотеці) чи БД місцевих документів.

Головним критерієм відбору документів вважається їх крає­знавчий зміст. Не слід перевантажувати ЗвСКК документами тимчасового характеру і такими, що не мають наукової чи пізна­вальної цінності. Це загальний принцип відбору. Разом з тим місцеві умови та особливості краю (географічні, національні, економічні), а також забезпеченість фондів інформацією з кон­кретної теми потребують від ОУНБ прийняття самостійних рішень, тому на місцях складають свої робочі інструкції щодо відбору документів до ЗвСКК.

Структура ЗвСКК передбачає три складові:

• систематичну (загальну);

• топографічну (райони, міста, села області);

• біобібліографічну (персоналії).

Зважаючи на сучасні вимоги щодо компактності, доступності й інформативності КДБА, фахівці краєзнавчих структурних підрозділів, зазвичай, запроваджують одну — систематичну частину ЗвСКК. Концентрація інформації в ній дає можливість всебічно, повно і разом з тим економно вести КДБА за допомогою детально розроблених топографічних і персональних рубрик, системи посилань та добре організованого допоміжного апарату. У цій частині ЗвСКК містяться описи всіх видів документів за­гального змісту, де всебічно висвітлюється життя певної облас­ті, її історичний, економічний і культурний розвиток, природ­ні умови, ресурси і т. ін. Матеріал усередині рубрик систематичної частини ЗвСКК доцільно поділяти на: 1) книги та інші ок­ремо видані документи; 2) журнальні та газетні статті. З метою впорядкування відомостей про документи застосовується зворотно-хронологічна розстановка.

Необхідність ведення топографічної частини не підтверди­лася на практиці. ОУНБ не в змозі забезпечити достатньої на­повненості цієї частини через великий обсяг роботи. Доцільніше розробити систему топографічних рубрик у розділах самого ЗвСКК і збирати в них описи на документи загального змісту. Детальніше матеріали про окремі регіони області відтворюють­ся в каталогах ЦБС. Водночас виділення топографічних рубрик усередині ЗвСКК ОУНБ дає змогу досягти його цілісності. У цій частині каталогу матеріал розміщується в алфавітному порядку найменувань адміністративних та інших об'єктів, а всередині кожного з них — у тематичній послідовності.

Питання щодо ведення біобібліографічної частини у ЗвСКК кожна бібліотека вирішує по-своєму. Деякі бібліотеки виділя­ють у систематичній частині персональні рубрики за схемою та дублюють ці матеріали в біобібліографічній. Інколи бібліотеки не виокремлюють персональні рубрики в систематичній частині, а ведуть тільки самостійну "Персоналію", куди включають ши­роке коло імен і видань. Найдоречніше виокремлювати персональні рубрики у ЗвСКК за схемою, як це робиться в кожному систематичному каталозі.

У бібліографічній частині ЗвСКК бажаним є найширше пред­ставлення імен осіб, котрі пов'язані з краєм своєю діяльністю, творчістю, а також походженням. За повнотою представлення таких відомостей у цій частині ЗвСКК можна умовно виділити три групи документів під узагальнюючими назвами:

• місцеві діячі, діяльність котрих має суттєве значення для роз­витку краю. У цьому разі з найбільшою повнотою мають пода­ватися відомості про документи двоякого роду: а) про певну осо­бу; б) про праці особи, пов’язані за змістом із цим краєм.

• видатні діячі, тимчасово чи постійно пов'язані з краєм, ві­домі не лише в Україні, але й за її межами. У такому разі перевагу віддають документам, у яких висвітлюється зв'язок особи з кра­єм;

• уродженці краю, пов’язані з ним своїм походженням. У цьому разі, зазвичай, пріоритет мають документи, в яких відоб­ражаються бібліографічні відомості або інформація про почат­ковий період .життя особи.

Головним критерієм підбору імен і документів для персональ­них рубрик має бути зв'язок особи з краєм та її внесок у розвиток економіки і культури регіону. Що стосується інформації про особу, діяльність котрої не обмежується однією територією, то такі описи персоналії і у ЗвСКК допомагають відшукати система посилань, додаткові картки, алфавітно-предметний та іменний покажчики. Описи матеріалів про перебування в краї відомих політичних діячів, учених, письменників, художників та інших митців, музичних, театральних та інших колективів відтворюються в таких розділах ЗвСКК, як "Суспільно-політичне життя краю", "Театральне життя краю" і т. ін., де виділяють рубрики типу "З історії літературного життя краю". Якщо матеріали містять відомості про коротке перебування діяча в краї і про те, що життя краю відображені в його творчості, то такі описи зосереджують у розділі "Край у творах художньої літератури".

Деякі труднощі в бібліографів викликає питання розміщен­ня записів документів про видатних уродженців краю, що пов'я­зані з ним тільки фактом народження. Виділяти рубрики для таких осіб у ЗвСКК не логічно. Оскільки у виховній роботі тема "Відомі уродженці... краю" або ж "Видатні земляки... краю" широко використовуються, таким особам можна присвятити картотеку або БД допоміжного характеру.

Групування персональних рубрик у біобібліографічній части­ні ЗвСКК, зазвичай, здійснюється двома способами: 1) за ал­фавітом прізвищ діячів; 2) через об'єднання осіб за сферою ді­яльності, а всередині рубрик — за алфавітом прізвищ ("Гро­мадські діячі", "Лікарі", "Артисти" тощо). Доцільнішим є пер­ший спосіб, оскільки він зменшує імовірність дублювання бі­бліографічних записів у разі, якщо діяльність особи с багато­гранною.

Бібліографічний опис документів для ЗвСКК здійснюється відповідно до діючого наразі державного стандарту. Матеріали, що виходять друком національними мовами, описують з оригі­налу з подальшим перекладом заголовка українською мовою.

На документи, заголовки яких не містять інформації про їх зміст, складають анотації. В основному для цього використову­ють загальноприйняті методичні правила, хоча вони мають свою специфіку. Найголовніше в цій роботі — чітке визначення крає­знавчого об'єкта (району, міста, села; підприємства чи інших конкретних географічних та економічних об'єктів), а також за­значення хронологічних меж або історичного періоду, про який йдеться в документі. Якщо в документі міститься інформація про конкретну особу, обов'язково вказують її прізвище, ім'я та по батькові, рід занять, звання і т. ін. Певну зацікавленість викли­кають відомості про ілюстративний і картографічний матеріал, а в деяких випадках необхідно навести дані про автора книги чи статті.

На картках ЗвСКК містяться умовні позначення: шифр, ка­таложний індекс і сигли бібліотек, у фондах яких знаходиться певний документ. На зворотній стороні картки записують дже­рело, в якому було виявлено документ, у тому випадку, коли його місцезнаходження не відоме:

Умовні позначення розміщують таким чином:

• на картках із описом книг обласної бібліотеки в лівому верхньому кутку проставляють шифр книги, а в лівому нижньо­му — індекс схеми класифікації для каталогу краєзнавчих до­кументів цієї бібліотеки;

• на картках з описом книг про область з виділеного окремо підсобного краєзнавчого фонду зазначають індекс краєзнавчої схеми, за якою вони розміщуються;

• якщо краєзнавчий фонд не виокремлено, то на картці про­ставляють шифр основного книгосховища та індекс краєзнавчої схеми;

• якщо краєзнавчий каталог ведеться як зведений, то в ниж­ньому правому кутку або на звороті картки вказують номерні знаки (сигли) бібліотек-учасниць, де зберігається це видання;

• на картках з описами книг, що відсутні в обласній бібліо­теці, шифр не вказують, а її нижній частині картки скорочено зазначають бібліографічне джерело, з якого запозичений опис. Шифр не вказують також на картках з аналітичними описами.

З метою зручності користування й орієнтації в досить склад­ній структурі ЗвСКК створюється допоміжний апарат — пред­метний та іменний допоміжні покажчики. У предметному покажчику містяться картки з посиланнями на розділи та рубри­ки ЗвСКК, які відтворюють конкретний предмет, поняття, краєзнавчий об'єкт. У процесі створення цього ключа дотриму­ються загальної методики його складання з урахуванням особ­ливостей краєзнавчого каталогу. В іменному покажчику пода­ють прізвища осіб та посилання на розділи і рубрики ЗвСКК, які відтворюють видатних діячів. Добре організований допо­міжний апарат не тільки полегшує пошук документів у ЗвСКК, алей виконує роль своєрідного довідника для бібліотечних працівників, оскільки прийняті в ньому методичні рішення допомагають дотримуватися єдиних принципів систематизації до­кументів.

Для забезпечення надійності й актуальності каталогу його постійно вдосконалюють за допомогою планового та поточного редагування. Найважливішою умовою забезпечення високої яко­сті ЗвСКК є безперервність процесу його ведення — послідовне продовження його формування, доповнення новими описами, редагування з дотриманням прийнятих методичних рішень. Ці рішення відтворюються в спеціальній документації, що дає змо­гу запобігти дублюванню, порушенню встановлених взаємо­зв'язків між каталогами бібліотеки та всередині самого краєзнавчого каталогу. Документація необхідна і для нових працівників, котрі будуть продовжувати розпочату раніше роботу.

Функції документації, що необхідна для ведення ЗвСКК ви­конують: паспорти, положення, інструкції на окремі процеси роботи, схема ЗвСКК, а також допоміжні робочі картотеки.

До регламентуючих документів, які забезпечують ведення ЗвСКК, належать:

• паспорт ЗвСКК;

• схема ЗвСКК (у друкованій чи електронній формах);

• інструкція про порядок виявлення краєзнавчих докуме­нтів;

• інструкція про відбір документів;

• інструкція про порядок обстеження фондів бібліотек пев­ної області (краю);

• інструкція про організацію допоміжного довідкового апа­рату (покажчик імен, алфавітно-предметний покажчик);

• перспективний план редагування ЗвСКК (на 15-20 років);

• допоміжні картотеки.

Особливе значення для якісного ведення ЗвСКК мають допо­міжні картотеки. Серед них:

• "Переглянуті джерела" — картотека переглянутих видань для обліку, контролю та забезпечення послідовності процесів у виявленні документів.

• "Для перегляду de visu" — картотека переглянутих мате­ріалів, які виявлено з різних джерел і з якими потрібно ознайо­митися візуально.

• "Методичні рішення" — картотека, яка допомагає дотри­муватися єдиних принципів ведення КДБА.

• "Знаменні та пам'ятні дати" — фактографічний банк даних, який є основою для підготовки видань типу "Календар знаменних і пам'ятних дат... області на... рік". На відміну від краєзнавчого каталогу ОУНБ, ця картотека містить фактогра­фічні дані про ті чи інші події, факти, дати з життя області із за­значенням джерел, звідки їх узято.

• "Видатні уродженці... краю" — картотека біобібліографічних матеріалів. Оскільки сам факт народження видатної люди­ни в краї має значення для патріотичного виховання, то в кожно­му регіоні виявляють таких людей, а також з'ясовують, якою діяльністю вони займалися. Віднаходять також джерела, що містять відомості про цих людей. У картотеці відтворюють описи тільки тих джерел, де висвітлювалися факт народження або конкретний період життя цієї особи в краї. На описи документів, що подавали відомості про діяльність видатної людини поза межами краю, дається посилання до відповідного розділу загаль­ного систематичного каталогу бібліотеки або ж до біобібліографічного посібника (якщо такий є). Матеріал у картотеці розмі­щують за ознаками трудової або творчої діяльності відомих людей краю. Описи документів групують у розділи з більшою чи меншою деталізацією залежно від обсягу картотеки, а в межах розділів — за алфавітом прізвищ діячів. Можна використовувати й інший варіант, коли описи документів розміщують за алфавітом прізвищ, а в допоміжному покажчику — з урахуванням виду їхньої діяльності.

Залежно від умов конкретної бібліотеки може виникати потре­ба в складанні інших робочих картотек, але слід мати на увазі, що запровадження завеликої кількості картотек не доцільне.

З розвитком нових інформаційних технологій відбувається поступова трансформація зведеного краєзнавчого каталога в елек­тронну форму, створення зведеного електронного краєзнавчого каталога (ЗвЕКК) що реалізується у двох головних напрямах:

• створення ЕКК па поточні надходження;

• ретроспективна конверсія (РК) карткових краєзнавчих каталогів в електронний формат.

Для інтеграції ЗвЕКК до електронного середовища необхід­но вирішити три головні питання, без чого стає неможливою взаємодія між бібліотеками в майбутньому, а саме:

• модернізація правил каталогізації;

• комунікативний формат;

• лінгвістичне забезпечення.

Вирішення названих проблем в Україні набуває особливої актуальності. Найбільші бібліотеки країни, зокрема Національ­на бібліотека України ім. В.І. Вернадського (НБУВ) і Націо­нальна парламентська бібліотека України (НПБУ), працюють у напрямі створення комунікативного формату для бібліотек України. Його базу визначає ДСТУ 3578-97 "Формат для обміну бібліографічними даними на магнітних носіях". НПБУ розробляє інформаційно-пошукову мову вербального типу — "Словник мови предметних рубрик НПБ України", тобто словник дескрипторів із зафіксовани­ми парадигматичними відношеннями, що призначається для координатного індексування документів та інформаційних запи­тів. У ньому пошуковий образ документа (ПОД) і пошуковий образ запиту (ПОЗ) формуються фізичними особами (індексато­ром і користувачем) природною мовою з використанням норма­лізованої лексики.

За відсутності єдиних організаційно-методичних і технологіч­них засад, тобто в ситуації, коли діють різні операційні систе­ми, прикладні програми та комунікативні формати, ОУНБ і ЦБС України змушені створювати власне лінгвістичне забез­печення або запозичувати його для створення ЗвЕКК і краєзнавчих БД.

Бібліотеки, котрі здійснюють ретроспективну конверсію, зокрема процес переведення карткових каталогів на ретроспек­тивну частину краєзнавчого фонду у машинозчитуваний фор­мат, змушені апробувати та/або використовувати всі базові ме­тодики (як ручні, так і автоматизовані), а саме:

• клавіатурне введення бібліографічних записів (БЗ) із карток або з попередньо відсканованого графічного зображен­ня;

• сканування карток та їх надання користувачеві в графіч­ному вигляді з рубрикаторами;

• сканування карток, програмне розпізнавання тексту БЗ і його рознесення по полях БД з подальшим редагуванням;

• запозичення готових БЗ.

Визначальним чинником вибору методики ретроспективної конверсії (РК) слід вважати її адаптацію до конкретних умов, урахування ресурсної забезпеченості бібліотеки, яку розуміють не лише як фінансову забезпеченість бібліотеки, але й її кад­ровий склад.

Ефективним засобом створення ЗвЕКК і краєзнавчих БД є корпоративна каталогізація, котра об'єднує зусилля бібліо­тек щодо створення електронних краєзнавчих ресурсів. Два її компоненти, зокрема економічна доцільність та орієнтованість на обслуговування, становлять суть корпоративної каталогіза­ції, прийнятої в усіх провідних державах світу. Вона дає змогу запобігти дублюванню в аналітико-синтетичній обробці кон­кретного краєзнавчого чи місцевого документа, а також спільно створювати ЗвЕКК і краєзнавчі БД на договірних засадах. Корпоративна каталогізація має перспективи щодо використання при формуванні бібліографічної бази даних в бібліотеках багатотом­ного енциклопедичного видання — "Зводу пам'яток історії та культури України" й перевидання "Історії міст і сіл України" як допомогу авторським колективам. Крім того, підключення бібліотек України до мережі Інтернет дає змогу, з одного боку, запозичувати національні та світові електронні краєзнавчі ресур­си, а з іншого, — забезпечувати інші країни краєзнавчими про­дуктами і послугами власної генерації.

Б) Зведений алфавітний краєзнавчий каталог

Зведений алфавітним краєзнавчий каталог (ЗвАКК), запрова­джений у більшості ОУНБ, с важливою ланкою КДБА, оскільки він відтворює репертуар краєзнавчих документів регіону та є засобом простого й оперативного пошуку інформації про рідний край. Зважаючи на те, що обсяг зведеного систематичного ката­логу щороку зростає, і структура його ускладнюється, необхід­ність наявності зведеного алфавітного каталогу в структурі КДБА ОУНБ стає очевидною. У ньому відбивається інформація про краєзнавчий фонд бібліотек регіону, фонди депозитарного та репозитарного зберігання краєзнавчих документів. Отже, без цього каталогу ОУНБ не в змозі забезпечити задоволення запитів користувачів на видання про свій край, що перебувають в інших бібліотеках регіону, та якісно виконувати функції, що покладаються на неї як на депозитарне й репозитарне фондосховище.

У каталозі містяться описи всіх документів про край із зазна­ченням бібліотек, у фондах яких вони зберігаються. Використан­ня цього каталогу дає змогу дізнатися про місцезнаходження кожного краєзнавчого документа. Зведений алфавітний краєзнавчий каталог використовують також для:

• ретроспективного дослідження фондів інших бібліотек ре­гіону;

• перевірки даних про поточні надходження до фондів бі­бліотек;

• виявлення документів за ретроспективними бібліографіч­ними джерелами.

Методика складання ЗвАКК практично не відрізняється від методики організації універсального алфавітного каталогу.

В) Зведений каталог (картотека) місцевих документів

Зведений каталог (картотека) місцевих документів (ЗвКМД) містить відомості про документи, опубліковані на території певного краю незалежно від їх змісту, способу видання або виготовлення.

ЗвКМД дає можливість дізнатися, які документи і де вийшли друком, де саме вони зберігаються, у яких фондах бібліотек зо­середжуються книги та комплекти періодичних видань, скіль­ки разів публікувалися ті чи інші твори певного автора тощо. Він забезпечує виконання різноманітних бібліографічних і факто­графічних довідок.

Поточне поповнення каталогу здійснюється завдяки системі місцевого обов'язкового примірника документів, а порядок до­ставки, зберігання та використання останнього регулюється За­коном України "Про обов'язковий примірник документів" (2002). Важливу роль у своєчасному отриманні примірника відіграє систематичний контроль за його надходженням до бібліотеки. Вона має стежити за тематичними планами місцевих видавництв, підтримувати постійний зв'язок з організаціями, що публікують власні друковані праці.

Зважаючи на те, що на ОУНБ покладаються функції депози­таріїв та репозитаріїв місцевих колекцій творів друку, особливу увагу слід приділяти обліку місцевих видань за минулі роки. Пошук відсутніх у фондах ОУНБ опублікованих раніше місцевих документів проводиться за різними джерелами, до яких належать: фонди і генеральні каталоги самих ОУНБ та інших книгозбірень, універсальні та галузеві ретроспективні бібліогра­фічні посібники, друковані каталоги місцевих видань і т. ін. З метою отримання додаткової інформації, а також для контроль­ної перевірки результатів пошуку звертаються до органів дер­жавної бібліографії Книжкової палати України. Позитивні ре­зультати щодо пошуку окремих відсутніх у фонді ОУНБ місце­вих видань можна отримати внаслідок ознайомлення з обмінно-резервними фондами інших бібліотек, книгозбірнями букіністів, приватними колекціями, ітернет-магазинами.

Описи документів у ЗвКМД розміщують за видами видань: неперіодичні текстові видання; періодичні та продовжувані видання; інші види видань, (афіші, карти, ноти, плакати тощо). Що стосується дрібнодрукованих видань, то їх описують групо­вим способом і збирають в окремих папках за назвами видавничих організацій. Такий підхід до обробки та зберігання подібних документів забезпечує оперативність пошуку інформації про них і запобігає перевантаженню каталогу.

У кожному розділі описи документів розміщують у хроноло­гічній послідовності, а в межах рубрик — за алфавітом назв до­кументів. Описи зазвичай супроводжуються короткими ано­таціями, у яких містяться вказівки на зв'язок документа з кра­єм, на його редакційно-видавниче та поліграфічне оформлення, наявність довідково-пошукового апарату тощо.

У розділі "Неперіодичні текстові видання" в межах кожно­го історичного періоду описи документів розміщують у хроно­логічному порядку, а в межах року — за алфавітом прізвищ ав­торів і назв документів.

На розділових картках розділу "Періодичні та продовжувані видання" міститься загальна характеристика журналів і газет: назва, підзаголовок, найменування колективу, назва видавни­цтва або видавничої організації, рік заснування, періодичність, місце видання, тираж і ціна; мова, якою воно друкується; при­мітки про перейменування, якщо таке відбулося, а також роки, номери видання тощо. Ці дані звичайно звіряють з відомостями про видання, що містяться в органах державної бібліографії "Лі­тописах періодичних видань України" Книжкової палати України. На базі ЗвКМД можна скласти покажчик "Періодичні ви­дання... краю".

У розділі "Інші види видань" у рамках кожного історичного періоду описи документів також зазвичай групують у хроноло­гічному порядку, а в межах року — за видами документів.

Г) Тематичні та інші краєзнавчі картотеки

Теоретики і практики в галузі бібліотечного краєзнавства протягом останніх років постійно обговорюють питання про до­цільність створення тематичних картотек як однієї із складових КДБА. Фахівці дійшли висновку, що для досягнення компактності КДБА не слід складати окремі тематичні картотеки, а роз­кривати якесь актуальне питання необхідно у зведеному систе­матичному краєзнавчому каталозі за допомогою тематичних ру­брик і деталізованих за певною темою розділових карток.

Слід однак зазначити, що складання тематичних картотек доцільно в тому разі, якщо тема не висвітлюється або ж недо­статньо повно розкривається у ЗвСКК, але є актуальною для ко­ристувачів певного фаху. Такі картотеки здебільшого складають у спеціалізованих відділах ОУНБ. Так, у патентно-технічному відділі можна скласти картотеки "Продукція місцевих підпри­ємств", "Винахідники... краю" тощо.

Крім тематичних, бібліотеки ведуть бібліографічні, факто­графічні, персональні та інші картотеки. Система картотек крає­знавчого характеру зумовлюється ступенем інтенсивності крає­знавчих інформаційних потреб користувачів, що свідчить про їхню доцільність у бібліотеках різних типів і видів.

Розвиток комп'ютерних і телекомунікаційних технологій створює надійну технологічну базу для трансформації системи краєзнавчих картотек у систему краєзнавчих баз даних.

4. Електронні форми краєзнавчих бібліографічних посібників

Краєзнавча база даних (БД) — це сукупність взаємопов'я­заних даних, що за своїм змістом стосуються певної місцево­сті всередині країни, поданих у відповідному форматі на ма­шинному носієві. Краєзнавча БД є важливою та найперспективнішою складовою краєзнавчих електронних ресурсів бібліотеки, яка забезпечує багатоаспектний пошук краєзнавчої інформації.

Головними складовими елементами системи краєзнавчих баз даних слід вважати:

• документографічні краєзнавчі БД, які містять упорядко­вану сукупність відомостей про краєзнавчі документи та їхго­ловні різновиди — бібліографічні й реферативні БД;

• повнотекстові краєзнавчі БД, що містять повні тексти краєзнавчих документів;

• фактографічні краєзнавчі БД, де подається інформація про конкретні факти, події, явища, пов'язані з краєм;

• адресно-довідкові краєзнавчі БД, які надають відомості про адреси, профіль діяльності місцевих підприємств, організа­цій та установ;

• персональні краєзнавчі БД, котрі містять інформацію про видатних діячів краю;

• тематичні краєзнавчі БД, що надають відомості про окре­мі аспекти життєдіяльності краю.

Система краєзнавчих БД є найдинамічнішою частиною крає­знавчих електронних ресурсів бібліотеки, що постійно попов­нюється та збагачується. До типових краєзнавчих БД краю (об­ласті) можна віднести:

• край (область) у центральних і місцевих виданнях;

• періодичні видання краю;

• календар знаменних і пам'ятних дат;

• законодавство;

• установи й організації;

• знані діячі;

• навчальні заклади;

• хроніка життя;

• видавництва;

• бібліотеки;

• краєзнавчі читання.

При створенні краєзнавчих БД найскладнішими є процеси від­бору й аналітико-синтетичної обробки краєзнавчих документів.

Відбір краєзнавчих документів супроводжується їх аналізом та індексуванням. Визначення класифікаційного індексу здій­снюється на базі прийнятої в бібліотеці схеми класифікації — УДК чи ББК для краєзнавчих каталогів бібліотек. Бібліографічні записи містять довідкову анотацію, яка стисло розкриває те­му, уточнює часові межі, вказує ім'я тієї чи іншої особи, дати її життя.

Метою аналізу є виявлення в тексті документів смислових компонентів — значущих елементів змісту, котрі в подальшо­му можна використовувати для інформаційного пошуку.

Поки що немає єдиної загальновизнаної методики формалізо­ваного аналізу змісту краєзнавчих документів. Разом з тим засто­сування методів формалізації в процесі семантичної обробки до­кументів сприяє точному відтворенню змісту первинного крає­знавчого документа у вторинному (рефераті, анотації) з метою зниження ймовірності неоднозначного розуміння його смислу. Суть формалізованого аналізу полягає в тому, що в тексті первинного документа виявляються головні аспекти краєзнавчого змі­сту на підставі заданого переліку маркерів та індикаторів. Саме результати семантичної обробки документів (класифікаційний індекс, сукупність ключових слів, предметних рубрик, анотації, реферати і т. ін.) суттєво впливають на якість пошуку краєзнавчої інформації, ефективність використання електронних краєзнав­чих ресурсів бібліотечних установ.

Особливої цінності для відтворення у краєзнавчих БД набуває краєзнавча інформація, почерпнута з центральних і місцевих періодичних видань — газет і журналів, у яких міститься до 90 % краєзнавчої інформації. Відбору підлягають насамперед статті з оригінальною фактографічною, узагальнюючою, аналі­тичною і практичною інформацією. Приділяється також увага матеріалам, що висвітлюють особливості культурного будівни­цтва, історію населених пунктів, підприємств, організацій, уста­нов, профіль їх діяльності; роботу місцевої адміністрації, правоохоронних органів, пенсійного фонду, окремих видатних діячів краю тощо. Ці матеріали підлягають першочерговій формалі­зованій семантичній обробці.

Оскільки основу газетних і журнальних статей становлять краєзнавчі документи публіцистичного характеру, у процесі створення формалізованої методики згортання інформації ви­рішуються такі завдання:

• виявляються ознаки, котрі дають змогу атрибутувати крає­знавчі документи публіцистичного характеру;

• визначається склад жанрів краєзнавчих документів пуб­ліцистичного характеру та встановлюються притаманні окре­мим із них структурно-стилістичні особливості;

• виявляється склад аспектів змісту, що характеризують кожний із жанрів, визначаються формальні текстові ознаки (мар­кери), що дають змогу відрізняти в тексті краєзнавчого доку­мента публіцистичного характеру один аспект від іншого;

• створюється формалізована методика анотування краєзнав­чих документів публіцистичного характеру.

Суть цієї методики: 1) на базі "Класифікатора жанрів" бібліотекар-бібліограф визначає жанр краєзнавчого документа публі­цистичного характеру; 2) застосовуючи аспектно-маркерну мо­дель конкретного жанру, з'ясовує краєзнавчі аспекти, що висвіт­люються в первинному документі; 3) використовуючи перелік зворотних дієслів (описується, досліджується, характеризу­ється тощо), складає текст анотації, а потім здійснює його реда­гування.

Ефективне здійснення семантичної обробки краєзнавчих до­кументів передбачає наявність відповідного нормативно-мето­дичного забезпечення: технологічних інструкцій, методик виконання технологічних операцій, карток методичних рішень і т. ін. Створення такого інструментарію базується, з одного боку, на досягненнях наукової теорії, а з іншого, — має орієнтуватися на роботу в автоматизованому та електронному режимах та ха­рактеризуватися прагматичністю. Використання формалізова­ної методики згортання краєзнавчої інформації забезпечує об'єктивність і повноту відбиття змісту первинного документа, збільшує ресурсні можливості створюваних краєзнавчих БД, розширює можливість інформаційного пошуку. Смислові ком­поненти є основою для створення предметних рубрик. Саме тому вони потребують надзвичайно точних формулювань, які б не звужували або ж, навпаки, не розширювали зміст документа. Для формування системи краєзнавчих БД бібліотеки ство­рюють спеціальні словники:

• тематичний рубрикатор (словник) (на базі "Типової схеми класифікації краєзнавчих документів");

• словник персоналій, де відомості про кожну особу від­биваються з якомога максимальною повнотою;

• географічний словник, де відбиваються всі географічні об'єкти, зокрема уточнені географічні назви й окремі об'єкти, визначення належності котрих до певної території може викли­кати деякі ускладнення;

• словник предметних рубрик, який є доповненням до тема­тичних рубрик і не повторює їх назв. Предметні рубрики фор­мулюються за допомогою довідкових видань — енциклопедій, словників, алфавітно-предметного покажчика до ББК і т. ін.;

• список періодичних видань, які є базовими для формуван­ня поля БД ("Джерела інформації") і т. ін.

Серед названих складових, що забезпечують підготовку крає­знавчих БД бібліотеки, найважливішу роль відіграє тематичний рубрикатор, змістовою основою якого є "Типова схема класифі­кації краєзнавчих документів".

Обласні універсальні наукові бібліотеки України наразі на­були певного досвіду щодо впровадження комп'ютерних техно­логій обробки та зберігання інформації з використанням різних програм для створення електронного каталогу краєзнавчих документів, а також складання оригінального словника тематич­них рубрик, який розглядається як головний інструмент лінгві­стичного забезпечення цього каталогу.

Запровадження комп'ютерних і телекомунікаційних техно­логій значною мірою збагачує ефективну бібліографічну діяль­ність бібліотек з краєзнавства, робить доступнішими її результа­ти — краєзнавчі інформаційні продукти і послуги.