Тема 1. Бібліотечні інформаційно-пошукові системи, їх призначення, види
ВСТУП
Протягом усього періоду розвитку науки і культури йде процес накопичення інформації та знань, які фіксуються в документах. Кількість документів постійно збільшується. У сфері інформації діють закони прискорення розвитку науки, внаслідок чого постійно зростає потужність документно-інформаційного потоку, відбувається концентрація та розпорошення публікацій у періодичних виданнях, старіння інформації. Усе це призводить до серйозних труднощів у роботі з документами й інформацією, яку вони містять. У той же час значення інформації в житті людей постійно зростає. Визначною рисою сучасної епохи є інформатизація всіх галузей людської діяльності. Інформаційні ресурси розглядаються як багатство, що не поступається за своїм значенням і потенційним ефектом природним ресурсам. Обсяг інформації різноманітного характеру в наш час настільки великий, що в деяких випадках простіше і дешевше заново провести дослідження, зробити винахід або навіть відкриття, ніж знайти відомості про нього в документах.
Щоб подолати кризові явища у сфері документних комунікацій, які виникають час від часу, людство винайшло чимало засобів, серед яких писемність і папір, друкарський верстат і бібліотеки, архіви, органи інформації, автоматизовані інформаційні мережі й багато іншого. Але виявляється, що накопичити інформацію замало, важливо надати її користувачу в потрібному обсязі й у потрібний час.
Уже в давнину з появою порівняно великих документних зібрань з'ясувалося, що неможливо швидко знайти потрібну інформацію шляхом перегляду всіх наявних документів. Оперативно ознайомитися з великою кількістю їх можна, якщо коротко навести основні відомості про кожний документ у своєрідній довідці, тобто подати інформацію у стислому "згорнутому" вигляді.
За таких умов для розшуку потрібного документа немає потреби переглядати тексти багатьох документів, а досить ознайомитися лише з короткими повідомленнями про них. Якщо ж ці короткі повідомлення поділити на групи відповідно до певних ознак документів, то можна переглядати відомості не про всі документи, а лише про ті, що увійшли до певної групи. Саме за таким принципом будуються різноманітні інформаційно-пошукові системи (ІПС) — бібліотечні й бібліографічні каталоги, картотеки, автоматизовані банки бібліографічних даних, бібліографічні покажчики й т. ін.
Сьогодні людство переживає п'яту інформаційну революцію, пов'язану з формуванням і розвитком транскордонних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, що охоплюють всі континенти й одночасно впливають як на кожну людину, так і на суспільство в цілому.
Інформаційне суспільство, в якому широко використовуються інформаційно-комунікаційні технології, дозволяє:
- досягти нового рівня забезпечення прав і свобод громадян;
- встановити високі темпи економічного розвитку;
- надавати громадянам якнайширший доступ до суспільної інформації, освіти, культури;
- забезпечити їхню участь у виробленні та реалізації державної політики.
Безсумнівно, формування структур інформаційного суспільства вимагає підтримки всього суспільства, а таке розуміння і підтримка в Україні є. Про це свідчать і урядові рішення, й активність громадськості, що бере участь у формуванні нормативно-правової бази, у розробці національної стратегії побудови інформаційного суспільства. В Україні діє ряд нормативно-правових актів, що стосуються інформаційної сфери: Цивільний кодекс, закони «Про інформацію», «Про телекомунікації», «Про авторське право і суміжні права», «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», а також постанови Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади.
Крім того, у березні 2006 року Верховна Рада України затвердила «Національну стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки», складовою частиною якої є план створення загальнодержавної інформаційної системи у сфері культури, а також збереження вітчизняної культурної спадщини за допомогою її електронного документування.
Глобальна інформатизація висунула бібліотеки в число найбільш значимих джерел формування й надання інформаційних ресурсів. Одержавши можливість використати нові інформаційні технології, вони активно працюють над створенням власних інформаційних ресурсів, заповнюючи український сегмент Інтернету.
В умовах стрімкого постійного збільшення обсягів інформації в суспільстві і зростання потреб користувачів бібліотек у доступі до інформаційних ресурсів жодна окремо взята бібліотека не може повноцінно функціонувати як сучасний центр інформації, спираючись тільки на свої інформаційні бази, документні фонди і т. ін.
Бібліотеки ефективно виконуватимуть свої функції тільки на основі кооперації. На корпоративному рівні можуть бути вирішені питання забезпечення єдиного доступу до каталогів корпорації з можливістю електронного замовлення документів; створення зведеного каталогу; координації комплектування книжкових фондів; розподілу передплати на періодичні видання і їхньої аналітичної обробки; колективного створення й використання повнотекстових баз даних; надання віртуальної довідки; використання єдиного лінгвістичного забезпечення; єдиного формату створення бібліографічного запису (УКРМАРК); ретроспективної конверсії каталогів бібліотек тощо.
План