Скіфське царство

Хронологія подій.Хвиля кочових племен скіфів накотилася на причорно­морські степи, утворивши могутній племінний союз — Велику Скіфію, що про­існував впродовж \^ІІ-Шст. до н.е. Скіфські племена освоювали територію між Меотидою (Азовським морем) та Істрою (Дунаєм). Грецький історик Геродот уявляв Скіфію у формі величезного квадрата, розміром 4 тис. на 4 тис. стадій*, що практично охоплював територію сучасної України². Населення поділялося на дві великі групи: кочові племена, до яких належали скіфи-кочівники та царські скіфи, які відповідно розпорошилися на схід від Дніпра та в Криму, а також осілі племена — скіфи-землероби та скіфи-орачі, місцем розселення яких стало Ліво­бережжя та простори на захід від Дніпра.

На думку більшості скіфологів, кінець VI — поч.У ст. до н.е. ознаменував утворення Скіфської держави, яка досягла свого найвищого розквіту за часів ца-

' Тереножкип А.И. Киммерийцм. — М., 1979. — С. 215.

1 атична стадія — 1 км. 776 м.

² Ильшіская В.А., Терепожкші А.И. Скифия VII — IV вв. до н. з. — К., 1983. — С. 13.

ря Атея у IV ст. до н.е. Держава стала централізованою, розпочалося карбування власної монети, були розширені кордони країни. Однак у III ст. до н.е. Велика Скіфія занепадає, хоча й ненадовго. її відродження, щоправда в значно вужчих кордонах розпочалося через кілька десятиліть. В степовому Криму утворюється нова держава— Мала Скіфія із центром у місті Неаполі (поблизу сучасного Сімферополя). З цього моменту історія пізніх скіфів впродовж 600 років проті­кала в межах територіальних утворень Нижнього Придніпров'я, Степового Кри­мута Нижнього Придунав'я. У цьому ареалі розселення скіфи переходять до по­вноїосілості, стають землеробами.

Найбільшої могутності Мала Скіфія досягла у IIст. до н.е. за часів царя Скі-лура. У І ст. до н.е. вона перебувала на новому підйомі, який змінився у кінці 11-І 11 ст. занепадом

Таким чином, Мала Скіфія проіснувала до IIIст. доки не була остаточно інищена готами. Скіфологи виділяють дві основні причини занепаду держави:

а) її міць підточували безперервні війни з іноземними державами, переду­
сім знайближчими сусідами — сарматами;

б) відсутність сильної централізованої влади призвела не лише до територі­
альної роздробленості, а й до розпаду держави на окремі частини.

Державний устрій.За формою правління Скіфське царство відносять до монархії на чолі зі спадковим царем. Історія знає імена чотирьох скіфських царів: Скілура, Палака, Фарзая та Інісмея. У них зосереджувалася судова влада, інколи вони виконували жрецькі функції, були верховними власниками землі. Проте, влада царя не була абсолютною. Вона обмежувалася радою скіфських племен, та народними зборамивсіх воїнів, про існування яких повідомляє Геродот.

Апарат державного управління складався в основному із найближчих роди­чів царя та представників аристократії. На рівні місцевого управління продовжу­вали панувати пережитки родо-племінної організації. Старійшини та вожді пле­мен традиційно очолювали місцеві органи влади.

Суспільнийлад. Батько історії Геродот, мандруючи чорноморським узбе­режжям у V ст. до н.е., залишив нам згадки про особливості суспільного устрою скіфів. З них випливає, що основні матеріальні ресурси зосереджувалися в руках скіфської знаті, до якої належали: царська родина, дружинники та багаті купці. За обсягами багатства вони не мали собі рівних серед усіх народів Східної Євро­пи. У спогадах Гіппократа (молодшого сучасника Геродота) фігурують "скіфські

багачі, що називають себе благородними, вважаються найбільш могутніми лю­дьми у скіфів"³.

Особливе місце в суспільній ієрархії займала відокремлена соціальна верст­ва — жерці. Вони перебували у привілейованому становищі стосовно інших со­ціальних груп. Разом з царем, ймовірно, здійснювали судочинство.

Найчисельнішу верству скіфського суспільства становили вільні общинни­ки. Саме на них покладалися обов'язки військової служби, сплати різноманітних повинностей. У Малій Скіфії вільні ремісники і торгівці становили основну час­тку міського населення.

У середовищі скіфів існувала особлива категорія жінок, що не належала до знаті і користувалася великою повагою та авторитетом. Скіфські „амазонки" відмінно володіли різноманітними видами зброї, відзначалися агресивністю та войовничістю.

На нижній сходинці суспільної піраміди перебували раби. Вони не відігра­вали вирішальної ролі у системі виробництва матеріальних благ, проте їхня час­тка серед усього складу населення була значною. Кількість рабів зростала на­самперед за рахунок військовополонених.

Археологічні знахідки дають підстави твердити про розвиненість у скіфів приватної власності, передусім на худобу та інше рухоме майно.

Основним джерелом праваСкіфського царства було звичаєве право, яке так іне набуло писемної форми. Паралельно існували правові норми, встановле­ні царською владою.

Угоди з царем роксоланів Тасієм та царицею Боспору Гіпепірією свідчать про існування у скіфів ще одного джерела права — міжнародних договорів.