МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Приступаючи до вивчення теми, слід мати на увазі брак базових документальних джерел як історичних, так і правових, які б належним чином забезпечили ознайомлення зі змістом навчального модуля. Існуючі підручники з історії держави та права України не дають повної картини перебігу державотворчих процесів у Північному Причорномор'ї періоду еллінської колонізації. З тієї ж причини правова система також обійдена увагою. З огляду на це варто самостійно опрацювати підручники з історії держави та права зарубіжних країн у тій частині, де йдеться про античну Грецію, передусім такі питання, як складання і функціонування полісної системи господарських і суспільних відносин у материковій Греції, розвиток окремих галузей права, зокрема інститутів цивільного, кримінального та процесуального права. Використання методу історико-правових аналогій, зроблять матеріал доступнішим, яснішим і зрозумілішим, а засвоєння — тривкішим.
Закономірним етапом розвитку відособленних античних держав-полісів стало об'єднання частини їх в єдину, більш централізовану державу — Боспор-ське царство. Слід усвідомити, що реальна загроза поглинання войовничими племенами зумовила низку грецьких міст Північного Причорномор'я піти на втрату незалежного, республіканського, часто демократичного статусу, підпорядкувавши себе владі боспорського царя. Під протекторатом монарха, який тривалий час не втручався в автономні права полісів, вони продовжили своє існування ще на кілька століть. При самостійному опрацюванні матеріалу навча-
льного модуля саме ці наріжні положення не повинні залишитися поза увагою студентів.
Першим етносом, що населяв територію сучасної України, були кіммерійці (IX — перша пол. VII ст. до н.е.). Цей давньоіранський кочовий народ, генетично близький до скіфів, займав значні простори між Дністром і Доном, а також Та-манський і Кримські півострови.
Вершники, об'єднані у загони, становили основу кіммерійського війська. їм була притаманна рухомість та маневреність, що давало значні переваги у боях із піхотою. Кіммерійці — це насамперед кінні стрільці, озброєні сталевими чи залізними мечами, бойовими молотками та булавами. На чолі загонів у пер. пол. VIIст. до н.е. стояли вожді — Лігдаміс та Теушпа.
Попри значні обшири землі, де мешкали кіммерійці, наявність численних правителів-царів, створити повноцінну державу їм так і не вдалося. Завадили цьому численні племена скіфів, які у др. пол. VIIст. до н.е. витіснили кіммерійців із Причорномор'я', частково асимілювавшись з ними, частково змусивши їх перебратися на Близький Схід.