За структурою.

За видами відповідальності.

За порядком виплати.

За правовою підставою.

Правовою підставою виплати заробітної плати є трудовий договір (контракт), а підставою оплати праці є цивільно-правові договори (договір підряду, авторський договір)

Заробітна плата не може виплачуватися в розмірі меншому за мінімальний, встановлений державою, а також не рідше двох разів на місяць, через проміжок, що не перевищує 16 днів. Натомість розмір та порядок оплати праці за цивільними договорами визначається сторонами договору самостійно за взаємною домовленістю.

За невиплату заробітної плати, або виплату її не в повному обсязі винних осіб можна притягнути до дисциплінарної, матеріальної, адміністративнї та кримінальної відповідальності. При не здійсненні оплати праці за цивільним договором особа притягається до цивільно-правової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань.

Заробітна плата має чітку структуру і складається як правило із трьох частин. Оплата праці за цивільними договорами структурно не ділиться.

Структурно заробітна плата складається з трьох частин:

· основна заробітна плата;

· додатко­ва заробітна плата;

· заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основною визнається винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у виг­ляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робіт­ників та посадових окладів для службовців.

Додатковою заробітною платою є винагорода за працю по­над встановлені норми, трудові успіхи і винахідливість та особ­ливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат нале­жать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компен­саційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передба­чені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відмінність додаткової заробітної плати від інших заохочувальних та компенсаційних виплат є те, що ці виплати власник підприємства встановлює на власний розсуд. Додаткова ж заробітна плата - це надбавки в процентному відношені до основної, які чітко виначені певними нормативно-правовими актами. Чіткий перелік, які ж виплати до якої із частин заробітної плати належать містить Інструкція із статистики заробітної плати, затверджена Наказом Державного комітету статистики від 13 січня 2001 року № 5.