Поняття та структура заробітної плати.
Гарантійні та компенсаційні виплати.
Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Порядок виплати заробітної плати.
Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами.
Системи оплати праці.
Тарифна система оплати праці та її складові елементи.
Поняття та структура заробітної плати.
План
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Лекція 3.4.
Серед усіх трудових прав працівників центральне місце безперечно займає право на належну заробітну плату. Конституція України встановлює та гарантує усім громадянам право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст.43).
За загальним правилом, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір цієї винагороди залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Заробітною платою можуть називатися лише такі виплати, які здійснюються на основі трудового договору чи контракту однією стороною іншій. Усі інші виплати або винагороди за працю за іншими видами договорів не є заробітною платою, і нормативно-правові акти, які встановлюють імперативні вказівки щодо порядку її виплати, відрахування, розміру тощо, на такі виплати не розповсюджуються.
В Україні відносини щодо заробітної плати характеризуються поєднанням централізованого та локального чи договірного регулювання. Сторони трудових правовідносин мають право самостійно вирішувати питання, щодо нормування праці, встановлення преміювання, строків та розміру заробітної плати для працівників підприємств, установ та організацій, вказуючи це при укладенні трудових чи колективних договорів. Натомість держава безпосередньо також втручається у відносини по оплаті праці шляхом встановлення чітких правил щодо порядку нарахування, обчислення та виплати заробітної плати в Україні. Таке втручання може відбуватися безпосередньо, в тому випадку коли мова йде про визначення розміру заробітних плат для окремих категорій працівників через затвердження схем посадових окладів, розміру мінімальної заробітної плати, тарифних ставок , а також побічно, шляхом закріплення імперативних норм щодо порядку нарахування та виплати заробітної плати. Такими імперативними вказівками виступають наприклад виплата заробітної плати не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу в 16 днів, виплата її в розмрі не нижчому за мінімальний рівень тощо.
Таким чином, державне (централізоване) регулювання заробітної плати полягає в тому, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету та інших мінімальних гарантій.
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному
(регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях, шляхом визначення та закріплення форм і систем оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.
Заробітна плата як правова категорія відрізняється від оплати праці за цивільно-правовими договорами за наступними критеріями: