Поняття та значення соціального партнерства.

Соціальні партнери та органи соціального партнерства.

Поняття та значення соціального партнерства.

План

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРАЇНІ

Лекція 2.1.

РОЗДІЛ ІІ. КОЛЕКТИВНЕ ТРУДОВЕ ПРАВО

2. Поняття та зміст актів соціального партнерства.

Кризовий стан економіки загострив потребу суспіль­ства досягнути соціального балансу між найманими праців­никами, власниками (роботодавцями) і державою. Зараз на­очно видно, що правовими засобами індивідуального трудо­вого права, в якому основними суб'єктами виступають інди­відуальний найманий працівник і окремий роботодавець, не вирішити нагальних проблем. На перший план виходять, умовно кажучи, суб'єкти інших "вагових категорій" — ко­лективи найманих працівників і колективи роботодавців. Узгодження соціально-економічних інтересів між вказани­ми суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства, котрий пронизує соціально-економічні відносини від національно­го рівня до конкретного підприємства (роботодавця).

xd

Світовий досвід переконливо засвідчує, що проблеми економіки і суспільного життя, в тому числі у сфері засто­сування найманої праці, вирішуються оптимально, якщо реа­лізується орієнтація не на конфронтацію, а на досягнення соціальної злагоди, узгодження інтересів різних суспільних груп. Стрижнем соціального партнерства є принцип співро­бітництва між роботодавцями і найманими працівниками, який реалізується у формах проведення переговорів, укла­дення колективних договорів та колективних угод, узгодження проектів нормативно-правових актів, консультацій при прий­нятті рішень соціальними партнерами на всіх рівнях.

Предметом соціального партнерства виступають колек­тивні відносини між соціальними партнерами із участі тру­дових колективів у встановленні умов праці; з участі трудо­вих колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють; щодо укладення і виконання колективних дого­ворів та колективних угод на галузевому, регіональному, на­ціональному рівнях; щодо діяльності професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соці­ально-трудових відносинах; щодо утворення та діяльності об'єднань роботодавців; з вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів. До сфери соціального партнер­ства входять: досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від без­робіття; застосування найманої праці з дотриманням техні­ки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулю­ючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчас­не отримання заробітної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві, в розподілі прибутку для забезпечення соціальної діяльності підприєм­ства, у визначенні соціальних стандартів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення ко­лективних переговорів, вирішенні колективних трудових спорів тощо.

Соціальний партнерство та діалог - це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень між сторонами колективних трудових відносин, з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання соціально-трудових відносин.

Метою соціального діалогу є досягнення соціальної злагоди між сторонами соціального діалогу шляхом забезпечення балансу соціально-трудових інтересів працівників держави, запобігання конфліктам і розв'язання суперечностей для створення необхідних умов функціонування та економічного розвитку підприємств, закладів, установ та організацій всіх форм власності, забезпечення соціальних гарантій і пільг для працівників та підвищення життєвого рівня працівників в цілому.

Соціальний діалог здійснюється сторонами соціального партнерства за їх домовленістю на дво- чи тристоронній основі безпосередньо та при необхідності через створені ними органи соціального партнерства на принципах законності; репрезентативності й повноважності сторін та їх представників; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності і прийняття реальних зобов'язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов'язковості розгляду пропозицій сторін; пріоритету узгоджувальних процедур; відкритості та гласності; обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей; відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

В узагальненому розумінні предметом соціального парт­нерства може бути будь-яке питання соціально-економічно­го змісту в суспільному житті, щодо якого соціальні партне­ри вважають за потрібне досягти згоди. З другого боку, нор­ми про соціальне партнерство тією своєю частиною, що регу­люють сферу застосування найманої праці, складають інсти­тут колективного трудового права. Тобто соціальне партнер­ство можна розглядати як принцип діяльності суб'єктів ко­лективних трудових відносин і як правовий інститут.

Соці­альне партнерство як правовий інститут — це сукупність норм, що регламентують відносини між соціальними парт­нерами — трудовими колективами найманих працівників та їхніми представниками (профспілками та іншими пред­ставниками) і роботодавцями та їхніми представниками, а також між об'єднаннями вказаних суб'єктів щодо вре­гулювання трудових і соціально-економічних відносин у сфері застосування найманої праці й вирішенні колектив­них трудових спорів (конфліктів).

Кабінет Міністрів України виступає в соціальному парт­нерстві як орган, що здійснює управління об'єктами дер­жавної власності. Держава як суб'єкт соціального партнер­ства в Україні залишила за собою таку важливу функцію як створення правової бази для регулювання соціально-трудо­вих відносин, встановлення на державному рівні мінімаль­них гарантій для трудящих у сфері пра

В деякій мірі можна вважати актом соціального партнерства і колективний договір, оскільки укладення такого нормативно-правового акту є наслідком досягнення компромісу між роботодавцем та трудовим колективом. Виходячи з цього коелктвний договір можна вважати актом соціального патнерства, укладеним на виробничому рівні.