Конституція України як основне джерело трудового права.
Джерела трудового права України – це спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави та сторонами соціально-трудових віносин і призначені регулювати відносини між цими субєктами в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці.
Поняття джерел трудового права України, їх класифікація
Дія джерел трудового права в просторі, часі та щодо кола осіб.
Акти колишнього СРСР по трудовому праву в законодавстві України.
Нормативно-правоі акти, прийняті за згодою сторін.
Нормативно-правові акти, прийняті органами державної влади.
Конституція України як основне джерело трудового права.
Поняття джерел трудового права України, їх класифікація.
План
ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Тема 1.2.
Система джерел трудового права характеризується наступними особливостями:
- наявністю в системі джерел надзвичайно великої кількості нормативно-правових актів, незважаючи на те, що галузь кодифікована;
- наявність у системі джерел специфічних нормативних актів (акти соціального партнерства, локальні нормативні акти);
- наявність в системі джерел актів неіснуючої країни.
Джерела трудового права можна класифікувати за різними ознаками:
І. По юридичній силі:
- Конституція України;
- Акти міжнародного регулювання праці;
- Закони;
- Підзаконні нормативно-правові акти;
- Акти органів місцевого самоврядування;
- Акти соціального партнерства;
- Локальні нормативно-правові акти.
ІІ. За характером прийняття:
- Прийняті органами держави (закони, укази,постанови і т.д.);
- Прийняті по узгодженню між власником або уповноваженим ним органом та працівниками ( угоди, колективні договори і т.д.)
- Прийняті органами міжнародного правового регулювання праці ( пакти про права людини, конвенції та рекомендації МОП).
Основним джерелом трудового права є Конституція України, що закріплює найважливіші трудові права людини і громадянина та гарантії їх реалізації
Найвища юридична сила Конституції щодо всіх законів та інших нормативно-правових актів зумовлюється тим, що вона за своєю соціально-правовою природою є установчим нормативно-правовим актом держави. Цим пояснюються такі її властивості, як первинність, «першопочатковість», пріоритетність у встановленні визначальних засад суспільного і державного устрою, становища людини в суспільстві; універсальність (Конституція врегульовує всі основні питання суспільного і державного життя, основні відносини людини з державою); винятковість, унікальність у регулюванні основних засад держави і суспільства; підвищена юридична стабільність (зокрема, внаслідок специфічного, ускладненого порядку її зміни)
Тому Конституція як Основний Закон України є головним нормативно-правовим актом у системі актів законодавства України
Норми Конституціїстворюють правову основу для формуванняджерел трудового права, нормотворчої таправозастосувальної діяльності в Україні.
Найважливішим розділом Конституції України, що визначає її демократичні засади, є розділ ІІ “ Права і свободи людини і громадянина “ . Не випадково конституційному закріпленню прав, свобод і гарантій приділяється така велика увага, адже в ст. 3 передбачається, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
У Конституції України 1996 р. не тільки збережено встановлені колишньою Конституцією права і свободи громадян, а й значно розширено їх перелік, передусім за рахунок включення прав і свобод, закріплених в міжнародно-правових актах про права людини. Деякі формулювання Загальної декларації прав людини і міжнародних пактів про громадянські і політичні, економічні, соціальні й культурні права людини буквально відтворені в тексті Основного Закону..
В ч.1 ст.43 сформульовано право на працю в відповідності до ст.23 Декларації прав людини. Кожен має „ можливість заробляти собі на прожиття працею, яку він вільно вибирає”.
Особливу увагу приділено забезпеченню економічних та соціальних прав. Збільшені гарантії прав на випадок безробіття, а також незаконного звільнення. Так, в ч.2 ст.43 передбачено обов’язок держави по створенню умов для повного здійснення громадянами права на працю, гарантуванню рівних можливостей в виборі професії та роду трудової діяльності.
В ч.3 ст.43 містяться норми, які забороняють примусову працю. Ця норма відповідає ст.8 Міжнародного пакта про громадянські та політичні права.
Вперше в Конституції в ч.4 ст.43 закріплено право кожного на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату,не нижче чим закріплено законом.
В ст.44 Конституції закріплено право працівників на страйк для захисту своїх соціальних та економічних інтересів.
Ст.45 Конституції закріплює право кожного працюючого на відпочинок.
В відповідності з ч.3 ст.36 Конституції громадяни мають право на участь в професіональних союзах з метою захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів.
Стаття 46 Конституції визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Не можливо не звернути увагу і на статтю 48 Конституції, яка закріплює право громадян на достойний життєвий рівень для себе та своєї сімї, що включає достатнє харчування, одяг, житло
Важливою юридичною гарантією прав та свобод являється судовий захист. В ст.55 Конституції закріплено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституція також, окрім закріплення основних трудових прав громадян України містить норми , які визначають порядок виникнення та припинення трудових правовідносин в окремих категорій працівників, зокрема Президента України, Премєр – міністра, міністрів, Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України та ін. Наявність таких норм безперечно означає те, що Конституція України є основним джерелом трудового права.