ПОСТАНОВИ ІІІ-ГО НАДЗВИЧАЙНОГО ВЕЛИКОГО ЗБОРУ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ, ЩО ВІДБУВСЯ В ДНЯХ 21 - 25 СЕРПНЯ 1943 р.
Практичні завдання
1. Прочитайте текст документу. З’ясуйте, представники якої української націоналістичної течії стали ініціаторами скликання конференції.
2. Зверніть увагу на проблеми, які постали під час конференції й шляхи їх розв’язання.
Питання для самоконтролю і самоперевірки
1. Коли відбулася ІІІ конференція ОУН?
2. Які питання обговорювалися на конференції?
3. У чому українські націоналісти звинувачують „більшовицьку Москву”?
4. До чого закликається в документі український народ?
5. Які тенденції національно-визвольного руху відмічаються у постановах?
6. Які завдання ставить перед собою ОУН СД?
(подано мовою оригіналу)
ІІІ Надзвичайний Збір ОУН відбувся 21 - 25 серпня 1943 року у Бережанському районі Тернопільської області. На ньому було реорганізовано структуру Проводу ОУН.
(Неповний текст)
...
І. ПРОГРАМОВІ ПОСТАНОВИ
Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією, система вільних народів у власних самостійних державах - це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціяльного питання в цілому світі.
ОУН бореться проти імперіялістів й імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому ОУН бореться проти СССР і проти німецької „Нової Європи”.
ОУН з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичних програм і політичних концепцій, бо вони є інструментом завойовницької політики імперіялістів. Тому ми проти російського комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціялізму.
ОУН проти того, щоб один народ, здійснюючи імперіялістичні цілі, „визволяв”, „брав під охорону”, „під опіку" інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст - поневолення, насильство, грабунок. Тому ОУН бореться проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить України від усіх „опікунів” і „визволителів”, поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави (УССД), в якій селянин, робітник й інтелігент могтиме вільно, заможньо і культурно жити та розвиватися.
ОУН за повне визволення українського народу спід московсько-більшевицького та німецького ярма, за побудову УССД без поміщиків, капіталістів, та без большевицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів.
В українській державі влада вважатиме за найвищий свій обов’язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів в своїй державі, народня влада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на творення апарату гноблення. Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціяльного ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.
***
У лавах ОУН борються українські селяни, робітники та інтелігенти проти гнобителів, за УССД - за національне й соціяльне визволення, за новий державний порядок та новий соціяльний лад:
1. а) За знищення большевицької й німецької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, українська державна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування землею. Тому в Українській Державі допускатиметься індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян.
б) За безплатну передачу селянам західних українських областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель.
2. а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна кооперативно-громадською.
б) За участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.
3. а) За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримує за неї окрему плату.
б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, якої потрібно для забезпечення матеріяльних і духових потреб цілої його сім’ї. При річних підсумках господарського стану підприємств, кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд (належнайому частка річного прибутку), а в національно-державних - премію.
в) За вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці.
г) За свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способів експлуатації працюючих.
4. За вільне ремесло, за добровільне об’єднування ремісників у артілі, за право ремісника вийти з артілі та індивідуально виконувати працю й вільно розпоряджатися своїм заробітком.
5. За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватн[у] торгівлю, за вільні базари.
6. За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов’язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку на праці в шахтах, рудниках та інших тяжких промислах і в наслідок цього не руйнувала свого здоров’я. За державну охорону материнства. Батько сім’ї одержуватиме, крім плати за свою працю, додаткову платню на утримування жінки й неповнолітніх дітей. Лише в таких умовах жінка матиме змогу виконувати свій важливий, почесний і відповідальний обов’язок матері й виховательки молодого покоління.
7. а) За обов’язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народньої маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо.
б) За поширення вищого й фахового шкільництва, за невпинний ріст висококваліфікованих кадрів фахівців на всіх ділянках життя.
в) За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, мешканням та навчальними приладдями.
г) За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління -моральний, розумовий та фізичний. За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.
4. За пошану до праці інтелігенції. За створення таких моральних основ праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійний про завтрашній день та про долю сім’ї, міг віддатися культурно-творчій праці, мав потрібні умовини для праці над собою, постійно збагачував свої знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.
5. а) За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.
б) За широке запровадження охорони народнього здоров’я, за поширення сітки лікарень, санаторій, курортів та будинків відпочинку, за збільшення лікарських кадрів. За право працюючих на безплатне користування всіма закладами охорони здоров’я.
в) За особливу державну опіку над дітьми й молоддю, за поширення сітки дитячих ясел та садків, санаторій, таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоплення всієї дітвори та молоді державними закладами опіки та виховання.
10. а) За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного накидання суспільності світоглядних доктрин і догм.
б) За вільне визнавання і виконування культів, які не суперечать громадській моралі.
в) За відокремлення церковних організацій від держави.
г) 3а культурні взаємини з другими народами, за право виїзду громадян за кордон для навчання, лікування та пізнавання життя й культурних надбань других народів.
11. За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змісту національну культуру.
12. За рівність всіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах та обов’язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок.
13. 3а вільну, українську по формі й по змісту культуру, за героїчну духовість, високу мораль, за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.
***
II. ПОЛІТИЧНІ ПОСТАНОВИ
(Неповний текст)
А. До міжнародної ситуації
1. Сучасна війна - це типова війна між конкуруючими імперіялізмами за панування над світом, за новий поділ матеріяльних багатств, за здобуття нових сировинних баз і ринків збуту та за експлуатацію робочої сили.
2. Воюючі імперіялізми не несуть світові жодних прогресивних політичних або соціяльних ідей. Зокрема т. зв. німецька „Нова Європа” й московський „совєтський союз” являються запереченням права народів на свобідний політичний і культурний розвиток у власних державах та несуть всім народам політичне й соціяльне поневолення. Тому перемога імперіялізмів у сучасній війні й побудова світа на імперіялістичних принципах, була б тільки хвилевою передишкою у війні та скоро довела б до нових зударів між імперіялізмами на тлі поділу воєнної добичі та нових суперечок. З другого боку, визвольні рухи поневолених імперіялізмами народів стали б зародком нових конфліктів та революцій. Таким чином перемога імперіялізмів у сучасній війні довела б до хаосу й до дальших страждань мільйонових мас поневолених народів.
3. В теперішній момент сучасна імперіялістична війна вступила у вирішальну стадію, яка характеризується:
а) вичерпанням сил імперіялізмів,
б) зростом суперечностей між імперіялізмами,
в) зростом боротьби поневолених народів.
Рівночасно сучасна війна являється зовнішнім допоміжним чинником що зближає національні й соціяльні революції поневолених народів.
4. Реакційні й протинародні плани німецького расистського імперіялізму поневолити інші народи, терористичні німецькі методи на окупованих теренах і боротьба поневолених народів проти т. зв. Нової Європи приспішили повний політичний крах німецького імперіялізму...
5. Большевицька Москва, ідейно-політично скомпрометована й матеріяльно ослаблена, використовує для себе терористичну політику німців на окупованих теренах та достави аліянтів на продовжування війни.
Тільки страх перед німецькою окупацією й внутрішній сталінський терор заставляють бійців Червоної Армії далі воювати. Величезні втрати людського й воєнного знаряддя поглиблюють внутрішню кризу московського імперіялістичного режиму. Скрутна харчова ситуація в нутрі країни й висадка аліянтів в Европі та загроза більшовицьким планам з того боку заставляють большевиків приспішити власний наступ.
Ціллю большевиків є, під ширмою т. зв. оборони батьківщини, відігрітого слов’янофільства й псевдореволюційної фразеології, здійснити напрямні московського імперіялізму, а саме: опанувати Европу, а в дальшу чергу весь світ. Вихідною базою для здійснення московських імперіялістичних планів є Україна, з її природніми багатствами. Дальшими базами в планах московського імперіялізму являються Балкани, Прибалтика й Скандинавія.
6. Незалежно від розбіжностей, які існують між аліянтами, ведуть вони війну за знищення своїх конкуренційних противників, в першу чергу німецького імперіялізму. Черговим завданням аліянтів являється знищення японського імперіялізму. Для знищення отих противників аліянти використовують і будуть старатися якнайдовше використовувати московський імперіялізм. Рівночасно в інтересі аліянтів не є опанування Европи большевиками, й вони змагають у сучасній війні до послаблення, а в дальшу чергу й до зломання московського імперіялізму. Продовжування війни на східньому фронті й взаємне винищування німецького й московського імперіялізмів Іде по лінії інтересів аліянтів. Ціллю аліянтів, а зокрема Англії, на європейському суходолі являється розгромлення або принаймні істотне послаблення всіх великодержав Европи та побудова такого ладу, що забезпечував би їм вирішальний голос в Европі й повну свободу англосаксонських політичних I економічних впливів. Для здійснення тих цілей аліянти опановують або змагають до опанування найважливіших баз довкруги Европи або в самій Европі (Сіцілія, Апенінський і Балканський півострів, Скандінавія, Кавказ).
7. Поневолені народи і їх визвольна боротьба - це один із найважливіших елементів у дальшому розвою сучасної політичної ситуації. Мілітарна перевага імперіялізмів у сучасний момент ще гамує повний вияв сил поневолених народів. Але в міру поглиблювання кризи війни, міцніють сили поневолених народів і зближається момент національних і соціяльних революцій, а поневолені народи стають новим вирішальним політичним чинником. Єдино на платформі нової політичної концепції поневолених народів, що - в противенстві до імперіялізмів - гарантує кожному народові право на власну національну державу й забезпечує йому соціяльну справедливість, може бути побудований справедливий лад та вдержаний тривалий мир між народами.
8. Близький мілітарний крах Німеччини на Сході та повна ідейно-політична компрометація московського імперіялізму, ставить перед поневоленими народами Сходу завдання боротися проти імперіялістичних гнобителів в ім’я перебудови Сходу на нових принципах свободи народам та їх самоозначення у вільних незалежних державах та звільнення народів і людини від політичного гніту й економічної експлуатації. Тільки шляхом національних і соціяльних революцій поневолених народів Сходу, що проходитимуть під прапором нових прогресивних ідей і боротьби народів проти імперіялізмів, може бути знищений московсько-більшевицький імперіялізм.
9. Україна стоїть в центрі сучасної імперіялістичної війни. За панування над Україною й п експлуатацію борються московські і німецькі імперіялісти. Рівночасно Україна як носій прогресивних ідей серед усіх поневолених народів стає вирішальним чинником у підготовці революцій на Сході. Україна є першою, яка піднесла на Сході прапор рішучої боротьби поневолених народів проти імперіялістів, і вона почне період національних і соціяльних революцій. Тільки у спільній боротьбі українського народу з іншими поневоленими народами Сходу може бути розбитий більшовизм. Відбудова Української, Самостійної, Соборної Держави забезпечить відбудову і тривале існування національних держав інших народів Східної, Південно-Східної та Північної Європи та поневолених народів Азії. Тільки при існуванні Української Держави може бути забезпечене тривале існування тих народів, що у взаємному порозумінні й співпраці на принципах права кожного народу на власну державу, на справедливий соціяльний лад та економічну незалежність зможуть ставити опір всім зазіханням ворожих їм імперіялізмів. Таким чином буде забезпечений тривалий мир і мирний національний, соціяльний та культурний розвиток тих народів.
Б. До внутрішньої ситуації на українських землях
І. ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ
10. Незалежно від ударів, які досі одержала Німеччина на всіх фронтах, її політика на окупованих українських землях іде далі по лінії повного політичного поневолення й нещадного колоніяльно-економічного грабунку українського народу.
11. Большевицькі агенти московського імперіялізму на українських землях (большевицька партизанка, т. зв. Народня Гвардія) шляхом ширення розкладу між українським народом, провокуванням німецьких ударів та винищуванням українського самостійницького елементу, готують окупацію всіх українських земель більшовиками.
12. Недобитки білого російського імперіялізму (Власов, Союз Русских Офицеров) не творять самостійної політичної сили. Вислуговуючись чужим імперіялізмам та прагнучи до відбудови реакційного поміщицько-капіталістичного ладу, вони не мають серед українського народу жодного політичного впливу, а російський елемент штовхають до більшовизму.
13. Польська імперіялістична верхівка є вислужником чужих імперіялізмів та ворогом свободи народів. Вона намагається запрягти польські меншини на українських землях і польські народні маси до боротьби з українським народом та помагає німецькому й московському імперіялізмові винищувати український нарід.
14. Національні меншини України, свідомі спільної долі з українським народом, борються разом з ним за Українську Державу!
II. ВНУТРІШНЬО-УКРАЇНСЬКИЙ СТАН
15. Сучасний період визвольної боротьби українського народу чається великим зростом національної свідомости й політичної активності на всіх землях, що виявляється у:
а) зв’язані народніх мас з революційно-визвольною програмою й тактикою Організації Українських Націоналістів,
б) в безпосередній участі мас в боротьбі, зокрема у її нових самооборонних та військових формах.
16. Усі спроби опортуністичного табору скерувати визвольну боротьбу українського народу за УССД на манівці співпраці з окупантськими імперіялізмами та дочепити українську визвольну справу до планів їх імперіялізмів, розбилися об рішучий спротив українських народних мас.
17. Організація Українських Націоналістів є одиноким, вповні незалежним самостійницьким керівником революційно-визвольної боротьби українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу.
В. Наші цілі
18. Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу, за право кожного народу на самостійне державне існування, за визволення поневолених народів від імперіялізмів, за побудову справедливого політичного й соціяльного ладу.
Г. Методи й форми нашої боротьби
19. Єдиний шлях для здійснення наших цілей - це революційна боротьба українського народу і всіх інших поневолених народів проти імперіялізмів Берліна й Москви, яка приспішить поразку обох імперіалізмів та через національні революції поневолених народів доведе до відбудови їх національних держав.
20. Тільки одностайною боротьбою український народ здобуде Українську Самостійну Соборну Державу. Тому нашим завданням є залучити якнайширші народні маси до планової, активної боротьби. В сучасний передреволюційний період залучування народніх мас до боротьби проходить у формі їх активної участи:
а) в політичних діях,
б) в самооборонних діях,
в) у військових діях.
21. Об’єднання українського народу буде здійснене єдино в боротьбі. Прагнучи до об’єднання українського народу, орієнтуємось сьогодні на елементи, здібні до революційної боротьби.
22. Збройна сила українського народу - це основна передумова перемоги в його боротьбі за УССД.
23. Наші цілі здобудемо, вийшовши поза межі України та зв’язавши нашу боротьбу за УССД з боротьбою інших поневолених або загрожених імперіялізмами народів, зокрема народів Сходу, Прибалтики й Балканів, пропагуючи й реалізуючи наше гасло волі народам і людині й права кожного народу на самостійні національні держави та протиставляючись реакційним концепціям і планам імперіялізмів.
24. Організаційна збройна й політична сила українського народу - це єдина гарантованість на зовнішньому відтинку нашої боротьби.
25. Ведучи боротьбу проти імперіялістичних гнобителів України, ми стоїмо за вилучення всіх другорядних фронтів. У наших зносинах з сусідніми народами розраховуємо на співпрацю з їхніми народніми масами та їхніми революційними неімперіялістичними елементами й поборюємо всіх попутників імперіалізму.
Д. [Пропущено].
http://www.cdvr.org.ua/sites/default/files/archive/F_5._T_4._Oz_012.pdf