ДО НАРОДІВ СВІТУ

З ВІДОЗВИ ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ

Практичні завдання

1. Прочитайте текст, визначте основну мету та напрями діяльності СВУ.

Питання для самоконтролю і самоперевірки

(15 ВЕРЕСНЯ 1916 р.)

(подано мовою оригіналу)

Загальна Українська Рада (ЗУР) - громадський орган, утворений 5 травня 1915 року у Відні, який відстоював інтереси українців в Австро-Угорщині. До ЗУР входили 34 делегати від різних партій Галичини, Буковини, а також представники Союзу визволення України. Головою Президії ЗУР був К. Левицький.

ДО ВСІХ КУЛЬТУРНИХ НАРОДІВ СВІТА!

ПОКЛИК ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ

За всяку ціну завзялася російська імперія підбити українські землі Австро-Угорщини: Галичину, Буковину й північно-східну Угорщину та від довшого часу приготовляла ці свої завойовницькі пляни.

В 1911 р. Столипін відкрито заявив, що Росія, починаючи від 17 століття, завсіди боролася з українським рухом і буде з ним дальше боротися, бо він загрожує єдності й неподільності держави. При тому він зазначив, що український рух в Росії має своє джерело в австрійській Галичині. Цей погляд Столипіна потвердив також Сазонов перед війною і кілька разів у часі війни.

Дійсно! Гноблена в Росії українська національна думка й культурна праця мусіли шукати захисту поза межами тієї держави та найшли його в двох австрійських провінціях: Галичині й Буковині, де живе чотири мільйони українського населення й де завдяки конституційним свободам могло розвиватися українське національне життя. В цім життю брали участь і російські українці і дорожили Галичиною, як своїм П’ємонтом. Але чим більший поступ робили українці в Австрії, тим явніше виступали наміри російського уряду дістати у свої руки австрійську Україну, щоб і тут здавити українське національне життя.

Вже другий раз у часі цієї війни насувається на українські землі Австро-Угорщини російська інвазія. Другий раз українське населення Галичини, Буковини і північ-но-східньої Угорщини попадає в огонь національного і релігійного переслідування збоку Росії.

В часі першої інвазії Росія з найбільшою брутальністю змагала до повного з давлення українського життя: заборонено уживати українську мову - мову научання в школах, мову церковної проповіді, мову публічного життя, розговірну, рідну мову населення; замкнено українські школи, товариства й інституції; заборонено пресу й українську літературу; нищено бібліотеки й архіви; арештовано і вивожено на Сибір українських діячів; забирано малих дітей і вивожено масово в глибину російської держави для виховання з них яничарів...

І робиться це в той час, коли Росія та її союзники ведуть війну буцімто під гаслом оборони й визволення поневолених народів! ...

Відень, 15 вересня 1916 р.

Історія України. Документи. Матеріали. Посібн. / Уклад., комент. В. Ю. Короля. - К. : Вид. центр „Академія”, 2002. - 448 с. - (Альма-матер). - С. 226 - 227.