Господарські процеси як об'єкт бухгалтерського обліку

Основним призначенням сфери матеріального виробництва є виробництво суспільно необхідного продукту. Створення цього продукту відбувається в процесі виробництва. Для забез­печення виробництва має здійснюватися процес постачання необхідними предметами праці (сировиною, матеріалами, па­ливом тощо). За виробництвом продукції відбувається процес її реалізації. Всі три процеси взаємопов'язані і взаємозумовлені, постійно змінюють один одного і на підприємстві відбувається безперервний кругообіг господарських засобів. Бухгалтерський облік, відображуючи господарські процеси, забезпечує інфор­мацію, необхідну для управління цим кругообігом.

Процес виробництва належить до основної фази кругообігу господарських засобів: у ньому відбувається створення матеріальних благ. У процесі виробництва відбувається спожи­вання предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) і засобів праці (у формі їх зносу), а також живої праці робітників (У формі оплати праці). Затрати праці у вартісному вимірнику (нарахованої оплати праці) поряд з вартістю спожитих засобів праці і предметів праці включаються до собівартості випущеної із виробництва готової продукції. Отже, в бухгалтерському обліку відображається як процес виробничого споживання, з одного боку, так і процес створення продуктів праці — з іншого боку.

Вартість заново створеного продукту відрізняється від вар­тості продуктів, з яких він створений, не тільки якістю і при­значенням, а й збільшеною вартістю, оскільки крім вартості спожитих засобів виробництва до неї входить нова вартість, створена працею робітників — національний дохід.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є затрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках).

Дві інші фази кругообігу засобів (постачання виробничих запасів і реалізація готової продукції) відбуваються у сфері обігу. Обіг залежить безпосередньо від виробництва і водночас має певне самостійне значення: він є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням.

У процесі постачання підприємство витрачає грошові кошти, а натомість придбаває у постачальників предмети праці, необхідні для виробництва продукції. Об'єктами бухгалтерсь­кого обліку в процесі постачання є затрати на цей процес (що дає змогу визначити фактичну собівартість придбаних вироб­ничих запасів), обсяг придбаних предметів праці (в натураль­них і вартісному вимірниках), а також розрахунки з постачаль­никами та іншими підприємствами й організаціями, які виникають у процесі постачання.

Процес реалізації полягає у передачі готової продукції, ство­реної у процесі виробництва, споживачам (покупцям). Така пе­редача здійснюється шляхом купівлі-продажу за укладеними угодами. Внаслідок реалізації підприємство одержує від по­купців грошові кошти (виручку від продажу), але в більшому розмірі, ніж їх було витрачено на виробництво і реалізацію продукції на суму чистого доходу (прибутку), що входять до відпускної (продажної) вартості продукції. Отже, прибуток, створений у процесі виробництва, набуває грошової форми у процесі реалізації. Реалізація, завершуючи виробничий процес, забезпечує відновлення і розширення виробництва.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації є: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках), витрати, пов'язані з реалізацією, фінансовий ре­зультат від реалізації (як правило, прибуток), а також розра­хунки з покупцями (за реалізовану продукцію), бюджетом (за податками), банками (по кредитах) та іншими господарюючи­ми суб'єктами, що виникають у процесі реалізації. Отже, бух­галтерський облік відображає не тільки господарські процеси, а й їх результати.

У процесі кругообігу господарські засоби постійно змінюють свою форму: у процесі постачання вони із грошової форми перевтілюються у виробничі запаси; у процесі вироб­ництва предмети праці (під дією засобів праці і самої праці) набувають форми продуктів праці; у процесі реалізації продук­ти праці (готова продукція) набувають знову грошової форми.

Перехід засобів підприємства з однієї форми в іншу нази­вається кругообігом господарських засобів. Важливе значення для підвищення ефективності використання господарських засобів має скорочення часу їх пе­ребування у кожній стадії кругообігу, тобто прискорення їх обіговості. Збільшення обсягу виробництва і реалізації про­дукції зумовлює одержання більшого прибутку господарством.

У ланках невиробничої сфери (державне управління, оборона країни, освіта, культура, охорона здоров'я тощо) до об'єктів бухгалтерського обліку належать бюджетні асигнування (виділені із бюджету кошти для здійснення їхньої діяльності) і контроль за правильністю їх використання.

Таким чином, господарські засоби і процеси, пов 'язані з вироб­ництвом і обігом суспільного продукту, а також: його невироб­ничим споживанням, є конкретними об'єктами бухгалтерського обліку і у своїй сукупності складають його предмет.

4. Метод бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік як невід'ємна частина системи народ­ногосподарського обліку грунтується на наукових основах — діалектичному методі й економічній теорії. Науковий зміст ме­тоду бухгалтерського обліку визначається підходом до явищ господарської діяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку, єдності, взаємозв'язку і взаємозумовленості. Разом з тим, бухгалтерсь­кий облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, що зумовлені особливостями його предмета, тобто об'єктів, що відображаються і контролюються, а також завдань і вимог, що ставляться до обліку. До цих особливостей передусім треба віднести безперервність кругообігу господарських засобів в про­цесі діяльності підприємства. Для забезпечення безперервного і суцільного спостереження за господарськими операціями в бух­галтерському обліку застосовується документація — спосіб пер­винної реєстрації об'єктів обліку. При цьому кожна господар­ська операція обов'язково оформляється відповідним документом, який служить письмовим доказом її здійснення. Документи (у тому числі складені за допомогою обчислюваль­ної техніки на машинозчитувальних носіях — магнітних, папе­рових) служать обгрунтуванням для відображення господарсь­ких операцій в бухгалтерському обліку. Тому вони повинні містити всю необхідну інформацію, бути своєчасно складені і підписані посадовими особами, відповідальними за здійснення операції.

Проте в процесі господарської діяльності можуть мати місце такі події, які в момент їх виникнення неможливо оформити відповідним документом (наприклад, природні втрати або псу­вання матеріальних цінностей при зберіганні, несправність ва-говимірних приладів, зловживання матеріально відповідальних осіб, помилки в обліку тощо), що призводить до розбіжностей між фактичною наявністю цінностей і показниками обліку. Для виявлення таких розбіжностей періодично проводять інвента­ризацію, під час якої перевіряють фактичну наявність матеріальних цінностей; одержані дані порівнюють з показни­ками обліку, а виявлені розбіжності (нестачі, лишки) докумен­тують і відображають в обліку. Поряд з документацією інвен­таризація служить важливим засобом контролю за

Термін "інвентаризація" походить від лат. inventarium, що означає опис . майна.

достовірністю показників обліку, збереженням господарських засобів, законністю здійснюваних операцій.

Бухгалтерський облік відображає велику кількість різно­манітних об'єктів — засобів, джерел їх формування, госпо­дарських процесів, для узагальнення яких вимагається єдиний вимірник — оцінка. Оцінка — це спосіб грошового вимірювання засобів і процесів. За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники переводять у грошовий. В результаті грошової оцінки підприємство може визначити загальну вартість основ­них і оборотних засобів, що перебувають в його розпоряд­женні, контролювати їх використання в процесі господарської діяльності. Грошова оцінка є необхідною передумовою для відображення господарських операцій в обліку.

Основні принципи оцінки господарських засобів встановлю­ються державними органами і є обов'язковими для підприємств і організацій всіх форм власності, чим забезпе­чується єдність оцінки засобів у всьому народному госпо­дарстві. В окремих випадках оцінка може бути здійснена тільки після відображення всіх затрат, пов'язаних з певним госпо­дарським процесом (наприклад, фактичну собівартість готової продукції можна визначити тільки після відображення в обліку всіх затрат, пов'язаних з процесом її виробництва). Собівартість об'єктів обліку (придбаних матеріалів, виготовле­ної продукції, виконаних робіт) визначають за допомогою калькуляції, яка служить обгрунтуванням для їх грошової оцінки. Отже, оцінка і калькуляція потрібні для вартісного вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку.

Господарські операції, оформлені відповідними документа­ми, мають розрізнений характер. Тому виникає необхідність у групуванні операцій за певними однорідними ознаками, щоб отримати потрібну інформацію про наявність і рух окремих видів засобів та джерел їх формування, про здійснення окремих господарських процесів і одержаних по них результатах. Таке групування в бухгалтерському обліку забезпечується за допо­могою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування гос­подарських операцій, оформлених відповідними документами, за економічно однорідними ознаками для систематичного кон­тролю за змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності. На кожен об'єкт бухгалтерського обліку відкри­вається окремий рахунок, записи на якому здійснюють тільки на підставі відповідних документів. В результаті отримують систематизовану інформацію, необхідну для управління, аналізу і контролю за діяльністю господарства.

Господарські операції, що безперервно здійснюються на підприємстві, спричинюють взаємопов'язані і взаємозумовлені зміни в засобах та джерелах їх формування. Це зумовлює необхідність відображати господарські операції в системі ра­хунків способом подвійного запису, при якому суму кожної опе­рації записують в певному порядку на двох рахунках. Напри­клад, операція придбання матеріалів призводить, з одного боку, до збільшення виробничих запасів, а з іншого — до змен­шення грошових коштів на рахунку підприємства, сплачених постачальнику за придбані цінності. Тому операцію по при­дбанню матеріалів записують на двох рахунках: на одному з них відображають надходження матеріальних цінностей, а на другому — витрачання грошових коштів. Відповідно, відпуск матеріалів на виробництво продукції за допомогою подвійного запису відображається як збільшення затрат виробництва і зменшення запасів матеріалів на складах. Такий спосіб запису господарських операцій в системі рахунків розкриває їх еконо­мічний зміст і забезпечує контроль за використанням ресурсів.

Таким чином, оцінені об'єкти бухгалтерського обліку підляга­ють економічному групуванню в системі рахунків із застосуван­ням способу подвійного запису, що забезпечує взаємозв'язок по­казників господарської діяльності.

Порядок відображення господарських операцій на рахунках, а також перелік самих рахунків (план рахунків) встановлюється Міністерством фінансів України і є обов'язковим для підпри­ємств усіх форм власності.

Для одержання інформації про наявність і склад майна підприємства періодично складають бухгалтерський баланс, в якому порівнюють сукупність засобів господарства в грошовій оцінці з джерелами їх формування і цільовим призначенням. Оскільки кожний вид засобів господарства має певне джерело утворення, то загальна вартість засобів дорівнює джерелам їх формування. Ця рівність зберігається після будь-якої госпо­дарської операції. Обгрунтуванням для складання балансу слу­жать записи на рахунках. Щоб забезпечити достовірність по­казників балансу, записи на рахунках періодично уточнюють за допомогою інвентаризації. Періодичне складання балансу дає змогу здійснювати контроль за змінами у складі засобів та їх джерелах, визначати фінансовий стан підприємства.

Для одержання інформації про результати діяльності підприємства за звітний період, крім балансу, на підставі записів на рахунках складають інші форми звітності (звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал тощо). Звітність завершує поточний облік у системі рахунків і повністю зумов-

лена його даними. Показники балансу та інших форм звітності аналізують для одержання інформації, необхідної для уп­равління і контролю. Склад звітності, порядок заповнення звітних форм розробляється і затверджується Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України.

Таким чином, основними способами (або елементами) мето­ду бухгалтерського обліку є:

документація й інвентаризація;

оцінка і калькуляція;

система рахунків і подвійний запис;

баланс та інші форми звітності.

При цьому, окремі елементи методу не виступають са­мостійно, ізольовано від інших, а навпаки, тісно взаємопов язані між собою і становлять метод бухгалтерського обліку тільки у своїй єдності. Так, документація в бухгалтерсь­кому обліку служить способом первинного спостереження за господарськими операціями і є єдиною підставою для відобра­ження їх в системі рахунків; узагальнення об'єктів обліку на ра­хунках зумовлює необхідність грошової оцінки; взаємозв'язок обліковуваних об'єктів вимагає їх подвійного запису на рахун­ках; за даними поточного обліку в системі рахунків складають баланс та інші форми звітності. Реальність показників обліку перевіряється й уточнюється за допомогою інвентаризації. Таке поєднання елементів методу бухгалтерського обліку забезпечує суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення госпо­дарських операцій, а також одержання узагальненої інфор­мації, необхідної для управління.

Отже, метод бухгалтерського обліку — це система способів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов 'язане відобра­ження і узагальнення у грошовій оцінці об'єктів обліку для конт­ролю за збереженням господарських засобів і забезпечення інфор­мацією, необхідною для управління.

За умов впровадження автоматизованих систем управління, використання сучасної високопродуктивної обчислювальної техніки всі елементи методу бухгалтерського обліку (рахунки, подвійний запис, оцінка, калькуляція, балансове узагальнення) зберігаються, проте відбуваються докорінні зміни в техніці зби­рання, реєстрації та опрацювання облікової інформації. Підви­щення оперативності й аналітичності облікової інформації має велике значення для посилення стратегічних і регулюючих функцій управління.

Контрольні запитання

1.Дайте визначення предмета бухгалтерського обліку. На­звіть основні його об'єкти.

2.За якими ознаками групуються господарські засоби підпри­ємства?

3.На які групи поділяють господарські засоби за їх складом і розміщенням? Дайте їх характеристику.

4.На які групи поділяють джерела утворення господарських засобів?

5.Назвіть джерела утворення (формування) власних засобів. Дайте їх характеристику.

6.Назвіть джерела залучених засобів. Дайте їх характерис­тику.

7.Назвіть основні процеси кругообігу господарських засобів — як об'єкти бухгалтерського обліку.

8.Дайте визначення методу бухгалтерського обліку. Назвіть його елементи. Розкрийте їх взаємозв'язок.

Лекція 6. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

План

1.Бухгалтерський баланс, його зміст і будова.

2.Розділи і статті балансу.Обумовленість рівності підсумків активу і пасиву балансу.

3.Зміни в балансі.Вплив господарських операцій на зміни в структурі активів, зобовязань і власного капіталу підприємства.

4.Чотири типи змін у балансі.

Література: Н.М.Грабова Теорія бухгалерського обліку с.11-59

1.Бухгалтерський баланс, його зміст і будова.

Для забезпечення оперативного керівництва діяльністю підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інфор­мацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одер­жують за допомогою бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарсь­ких засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утво­рення і цільовим призначенням на певну дату.

Як правило, баланс складають на останній день звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Для роздільного відображення господарських засобів та їхніх джерел формування баланс будується у вигляді двосто­ронньої таблиці. У лівій частині балансу, що називається акти­вом, показують склад і розміщення господарських засобів, а в правій, що називається пасивом,— джерела утворення засобів і цільове призначення їх.

Термін "актив" походить від лат. 'activus^,, — діяльний, дійовий; ^крassivus" — недіяльний. Історично термін "пасив" застосовувався спочатку тільки до джерел залучених (позикових) коштів. Цим підкреслювалося, що власник повинен утримуватися від довільного витрачання позикових коштів. Пізніше цей термін було поширено і на інші статті джерел засобів.

2. Розділи і статті балансу.

Обумовленість рівності підсумків активу і пасиву балансу.

Актив і пасив балансу складаються з окремих статей, кожна з яких відображає величину певного економічно однорідного виду засобів або їх джерел. В активі балансу містяться статті, на яких відображаються матеріальні цінності, нематеріальні ак-гиви, грошові кошти, кошти у розрахунках, вилучені кошти; в пасиві — статті, на яких відображаються джерела формування господарських засобів (статутний, додатковий, резервний капітал, прибуток, кредити банків, зобов'язання по розрахун­ках та ін.).

Рівність підсумків активу і пасиву балансу зу­мовлена тим, що в обох його частинах відображені у вартіс­ному вимірнику одні і ті ж господарські засоби, тільки згрупо­вані за різними ознаками: в активі — за складом і розміщенням, в пасиві — за джерелами їх утворення і цільовим призначенням. Кожен вид господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх утворення, відображене в пасиві балансу. Підсумок активу не може бути більшим або меншим за підсу- мок пасиву, оскільки загальна вартість майна господарства за- вжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене. На цьому і грунтується назва балансу, оскільки термін "баланс" означає "рівність, рівновага"*.

Термін "баланс" походить від двох лат. слів: "bis" — двічі і "lanx" — чаша вагів; звідси bislanx означає рівність, що характеризується рівновагою двох чашок вагів.

Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених в облікових запи­сах або при складанні самого балансу.

3. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями

Бухгалтерський баланс, як відомо, відображає в узагальне­ному грошовому вимірнику стан засобів господарства та дже­рел їх формування на певну дату. Проте в процесі господарсь­кої діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу, розміщення та зміни у джерелах їх формування. Засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшують­ся або зменшуються, внаслідок чого змінюються й окремі статті балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Для з'ясування характеру цих змін, розуміння їхнього змісту складемо баланс з невеликою кількістю статей і розглянемо кілька господарських операцій.

Баланс (початковий)

Протягом місяця на підприємстві були здійснені такі госпо­дарські операції.

Операція 1.Оприбутковано у касу грошові кошти, одержані в банку з поточного рахунка підприємства, в сумі 15 000 грн.

Внаслідок цієї операції залишок грошових коштів у касі збільшився на 15 000 грн. і сума по статті "Каса" становитиме 16 000 грн. (1000+15 000). Водночас на поточному рахунку

підприємства кошти на 15 000 грн. зменшилися і по статті ак­тиву балансу "Рахунки в банках" залишок становитиме 70 000 грн.

(85 000-15 000).

Як бачимо, відбулося тільки переміщення грошових коштів, а загальна сума їх не змінилася, відповідно і підсумок балансу залишився тим самим. Рівність підсумків активу і пасиву ба­лансу не порушилася.

Після першої операції баланс матиме такий вигляд:

Баланс (після першої операції)

До операцій такого типу належать: відпуск матеріалів у ви­робництво, надходження заборгованості від дебіторів у касу або, на поточний рахунок підприємства, видача коштів із каси підзвітним особам, оприбуткування готової продукції із вироб- ництва та ін.

Операція 2.Зараховано на збільшення статутного капіталу прибутоку сумі 30000 грн.

У результаті цієї операції відбулися зміни в джерелах засобів: сума прибутку зменшилася на 30 000 грн. (було 50 000, залишилося 20 000), а статутний капітал одночасно збільшився на цю суму (було 810 000, стало 840 000). Отже, друга операція внесла зміни тільки у статті пасиву балансу: вона зумовила тільки перегрупування у джерелах засобів, що не позначилося на загальному підсумку балансу. Рівність підсумків активу і па-сиву балансу також не порушилася. Баланс після другої опе- рації матиме вигляд:

Баланс (після другої операції)

До операцій такого типу належать: погашення заборгова­ності постачальникам за рахунок отриманих кредитів банку; утримання прибуткового податку із заробітної плати робітників і службовців, що підлягає перерахуванню до бюдже­ту, та ін.

Операція 3.Оприбутковано на склади підприємства матері­али, придбані у постачальників, на суму 50 000 грн.

Внаслідок третьої операції відбулося збільшення запасів матеріалів на складах підприємства на 50 000 грн. Відповідно залишок по статті балансу "Матеріали" становитиме тепер 200 000 грн. (150 000+50 000). Одночасно відбулося збільшення заборгованості постачальникам за одержані матеріали на цю ж суму. Залишок по статті "Постачальники" зросте до 90 000 грн. (40 000+50 000).

Ця операція відрізняється від попередньої: вона водночас вносить зміни в актив і пасив балансу. Проте, оскільки зміни у статтях активу і пасиву відбулися на одну і ту ж суму (в бік збільшення), то загальний підсумок балансу також збільшить­ся, але рівність його не порушиться.

Баланс після третьої операції матиме вигляд:

Баланс (після третьої операції)

До операцій такого типу можна віднести: зарахування кре­диту, наданого банком, на рахунок підприємства; зарахування на баланс основних засобів, введених в експлуатацію, з одно­часним збільшенням статутного капіталу як джерела їх утво­рення; нарахування заробітної плати працівникам з одночас­ним збільшенням витрат виробництва та ін.

Операція 4.Перераховано з поточного рахунка підприємства банку для погашення заборгованості по раніше одержаному кре­диту в сумі ЗО 000 грн.

Ця операція викликала зменшення грошових коштів на по­точному рахунку підприємства в сумі ЗО 000 грн., залишок на якому тепер становить 40 000 грн. (70 000 - 30 000), і водночас — зменшення заборгованості банку по раніше одержаному кредиту на цю ж суму; в результаті залишку на пасивному ра­хунку "Кредити банків" не буде (30 000-30 000). Отже, ця стаття пасиву балансу виключається.

Четверта операція, як і третя, вносить зміни одночасно у дві статті балансу — активну і пасивну. У зв'язку з тим, що актив іпасив зменшується на одну і ту ж суму (30 000), рівність підсумків у цьому випадку зберігається, а загальний підсумок балансу зменшиться і становитиме 970 000 грн. (1 000 000-30 000).

Після відображення четвертої операції баланс матиме такий вигляд:

Баланс (після четвертої операції)

До операцій такого типу належать: списання з балансу ос­новних засобів і, відповідно, зменшення статутного капіталу; погашення заборгованості (з поточного або іншого рахунка) постачальникам за матеріали, підрядчикам за надані послуги; перерахування до бюджету податків та інших платежів тощо.

Розглянуті чотири операції охоплюють всі можливі варіанти змін у балансі і дають змогу зробити такі висновки.

1. Кожна господарська операція вносить зміни не менше ніж у дві статті балансу. Це зумовлено особливостями кругообігу засобів, у процесі якого відбуваються зміни або в складі засобів господарства, або в складі їх джерел, або одночасно і в складі засобів і в складі джерел їх формування.

2. Усі господарські операції за характером змін, які вони ви­кликають у складі засобів та джерелах їх формування (тобто в активі і пасиві балансу), поділяються на чотири типи.

Операції першого типу, що характеризують зміни у складі господарських засобів, зумовлюють зміни в активі балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшується на одна­кову суму. Загальний підсумок балансу при цьому не змінюється. Цей тип змін у балансі можна відобразити так: +А -А (плюс актив, мінус актив), або за такою схемою:

І. Схема змін в активі балансу Баланс

Операції другого типу, що викликають зміни у джерелах формування господарських засобів, призводять до змін двох статей пасиву балансу: одна стаття пасиву збільшується, а друга — зменшується на одну і ту ж суму. Загальний підсумок балансу при цьому також не змінюється. Другий тип змін у ба- Ілансі можна відобразити так: +П - П (плюс пасив, мінус пасив) або за такою схемою:

II. Схема змін у пасиві балансу

Баланс

Операції третього типу, що характеризують надходження, додаткове залучення господарських засобів в оборот підпри­ємства, зумовлюють збільшення залишків на одну і ту ж суму на відповідних статтях активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також збільшується, але рівність підсумків активу і пасиву не порушується (оскільки збільшення відбувається на одну і ту ж суму). Цей тип змін можна відобра­зити формулою: +А +П (плюс актив і плюс пасив) або за такою схемою:

Ш. Схема активно-пасивних змін балансу в напрямку збільшення

Баланс

Операції четвертого типу, що характеризують вибуття засобів із господарства, призводять до зменшення на однакову суму залишків відповідних статей активу і пасиву балансу. За­гальний підсумок балансу при цьому також зменшується, але рівність підсумків активу і пасиву зберігається (оскільки змен­шення відбувається на однакову суму). Цей тип балансових змін можна зобразити формулою: -А -П (мінус актив, мінус пасив) або за такою схемою:

IV. Схема активно-пасивних змін балансу у напрямку зменшення