Ламаний графік попиту.

Поведінка фірм в умовах олігополії формується в умовах загальної взаємозалежності та необхідності враховувати реакцію конкурентів на зміну ціни чи обсягу виробництва. В той же час фірма повинна сама реагувати на зміни в поведінці її конкурентів, та прораховувати подальшу реакцію конкурентів на свої опортуністичні дії. За цих умов попит на продукцію олігополіста залежить не тільки від бажань та можливостей покупців, але і від поведінки конкурентів.

Припустимо в галузі існує три фірми A, B і C і ми розглядаємо формування попиту на продукцію фірми А. Нехай ціна на продукцію фірми А встановилась на рівні P₀. Якщо фірма А спробує збільшити ціну на товар, фірми В і С будуть ігнорувати це підвищення, оскільки споживачі почнуть заміщувати товар фірми А відносно більш дешевими товарами фірм В і С. Як наслідок величина попиту на товар фірми А буде різко скорочуватись. Якщо ж фірма А знизить ціни на свою продукцію, фірмам В і С, щоб не втратити своїх споживачів, доведеться теж знижувати ціни. Відповідно величина попиту на товар фірми А буде збільшуватись несуттєво, тільки за рахунок ефекту доходу. Як наслідок різної реакції конкурентів на зміну ціни графік попиту на продукцію фірми А буде ламаним, більш еластичним при підвищенні ціни і менш еластичним при її зниженні.

Ламана форма графіка попиту монополіста пояснює негнучкість цін за умов олігополії. У графіку граничного доходу олігополіста, який відповідає ламаному графіку попиту утворюється розрив. Тому незначні зміни у витратах не призводять до зміни оптимального обсягу виробництва (MR=MC) та ціни олігополії.

Модель «ламаної кривої попиту» пояснює лише негнучкість цін на олігополістичному ринку за некооперативної поведінки, але не дозволяє визначити початковий рівень ціни та випуску олігополіста. На практиці ціноутворення на олігополістичному ринку відбувається шляхом пристосування до цін фірми, що є лідером у галузі або за принципом «витрати плюс».

В випадку ціноутворення шляхом слідування за лідером домінуюча фірма визнача­є попит на свою продукцію як різницю між сукупним ринковим попитом і обсягом пропонування конкурентного оточення, яке задовольняє частину цього попиту. Фірма-лідер встановлює обсяг виробництва і ціну за правилом (фактично вважаючи себе монополістом), аутсайдери приймають цю ціну і визначають власний обсяг випуску відповідно до графіка граничних витрат (ведуть себе як фірми в умовах досконалої конкуренції). Фірма-лідер враховує реакцію фірм-аутсайдерів на призначену ціну і відповідно коригує розрахункову величину власного попиту.

При ціноутворенні за принципом «витрати плюс» до середньої величини змінних витрат додається певний відсоток|процент|, який включає середні постійні витрати та нормальний прибуток. При плануванні середніх витрат обов’язково передбачається неповне завантаження виробничих потужностей (на рівні 75-80%), щоб мати можливість амортизувати перепади кон’юнктури. Рівень нормального прибутку зазвичай встановлюється власниками фірми з урахуванням середньогалузевої рентабельності та альтернативних можливостей використання капіталу. Також при цьому варто враховувати еластичність попиту на товар: чим вища еластичність, тим меншим може бути відсоток надбавки до середніх витрат.