Переломний момент

Із часу встановлення над Козацькою Україною зверхності Москви остання
прагнула ввести пряме управління. Зі свого боку козацька верхівка, ще за доби
Руїни розчарована пропольською й протурецькою політикою, більше не ставила
під сумнів необхідність підтримувати зв'язок з Москвою. І все ж козацькі геть-
мани виступали за збереження того, що лишилося від прав, гарантованих Пере-
яславською угодою 1654 р. Вони сподівалися, що, виявляючи лояльність до Моск-
ви, переконають царів у своїй надійності й дістануть згоду на автономію.

Іван Мазепа (1687—1708). Вирішальний етап у стосунках між Гетьманщиною
та Москвою настав за гетьманування Івана Мазепи — одного з найвидатніших
і найбільш суперечливих політичних діячів України. Народився Мазепа 1639 р.
у знатній українській родині, що користувалася великою повагою у Війську Запо-
розькому. Він дістав досить високу освіту. Провчившись у Київській колегії,
Мазепа перейшов до колегії єзуїтів у Варшаві й згодом вступив на службу до поль-
ського короля. Це надавало йому можливість багато подорожувати країнами За-
хідної Європи, а також виконувати обов'язки королівського посланця в Козацькій
Україні. У 1669 р., повернувшись на Правобережжя, Мазепа вступає на службу
до гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. Виконуючи свою першу ди-

пломатичну місію, він потрапляє в полон до запорожців, які видають його гетьмано-
ві Лівобережної України Іванові Самойловичу. Тонкий політик, Мазепа намагається
перетворити потенційно катастрофічну для себе ситуацію на особистий тріумф.
Своєю досвідченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він пере-
конує Самойловича зробити його довіреною особою. Ці ж риси допомагають Мазе-
пі встановити контакти з високопоставленими царськими урядовцями. У 1687 р., коли
змістили Самойловича, його наступником було обрано не кого іншого, як Мазепу,
'підтриманого російськими вельможами.