ІІ. Конкретні цілі
І. Актуальність теми
Тема 2. ЗАПАЛЕННя
Запалення – це типовий патологічний процес, який виникає в результаті ушкодження тканини і проявляється трьома взаємопов’язаними реакціями: альтерацією, порушенням мікроциркуляції з ексудацією та еміграцією і проліферацією. Ця універсальна судинно-мезенхімна реакція сформувалася в процесі філогенезу і має захисно-пристосувальне значення. Вона спрямована на усунення або знешкодження флогогенного (запального) фактора і відновлення пошкодженої тканини.
Запальний процес є провідною патогенетичною ланкою багатьох захворювань, а його локалізація в тому чи іншому органі іноді визначає специфіку хвороби і її нозологічну форму. Тому оцінка клініцистом кожного конкретного випадку запального процесу та обрання ним лікувальної тактики повинна ґрунтуватися на аналізі багатьох факторів: причини виникнення запального процесу, його локалізації, інтенсивності, стану організму на даний час і т.д.
- Знати етіологію та механізми І і ІІ стадій запальних реакцій, в тому числі судинних реакцій. Знати патогенез основних порушень обміну речовин в тканинах при запаленні.
- Вміти відтворювати в експерименті дослід Конгейма та правильно оцінювати судинні зміни при цьому. Вміти відтворювати методику визначення ферментативної активності гнійного ексудату і оцінювати його склад і властивості.
- Вміти оцінювати результат взаємодії процесів пошкодження і захисно-компенсаторних механізмів зі сторони організму з метою визначення ступеня фармакологічної корекції.
- Знати походження кардинальних ознак запалення.
- Вміти визначати принципи фармакокорекції стадій запального процесу.
ІІІ. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
Назви попередніх дисциплін | Отримані навички |
Нормальна фізіологія. Анатомія | Особливості периферійного кровообігу. Будова судин мікроциркуляторного русла |
ІV. Завдання для самостійної праці під час
підготовки до заняття
1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін | Визначення |
Запалення | типовий патологічний процес, що виникає в результаті дії шкідливих факторів на організм, проявляється комплексом структурно-функціональних та судинно-тканинних змін у вигляді альтерації, розладів кровообігу (ексудації рідини з еміграцією лейкоцитів) та проліферації |
Флогогени | фактори, що спричинюють розвиток запалення |
Первинна альтерація | ушкодження тканини, яке виникає внаслідок безпосередньої дії флогогенних агентів |
Вторинна альтерація | ушкодження тканини, що виникає в результаті дії факторів, які утворилися внаслідок первинної альтерації |
Медіатори запалення | біологічно активні сполуки, які утворюються в осередку запалення і визначають його патогенез |
Цитокіни | група біологічно активних речовин, що регулюють взаємодію між різними типами клітин |
Інтерлейкіни | сполуки, що регулюють взаємодію між різними видами лейкоцитів |
Еміграція | вихід лейкоцитів з просвіту судин в оточуючу тканину |
Маргінація | крайове стояння лейкоцитів |
Хемотаксис | активний рух лейкоцитів до хімічних подразників |
Фагоцитоз | поглинання і перетравлення лейкоцитами сторонніх частинок |
Пожежа обміну | різко посилений обмін в осередку запалення |
Білки гострої фази | білки, концентрація яких у плазмі крові при гострому запальному процесі збільшується понад 50% |
Гіперонкія | збільшення онкотичного тиску |
Гіперосмія | збільшення осмотичного тиску |
Ексудат | рідина, що потрапляє при запаленні з судин в тканину разом з продуктами альтерації |
Ексудація | вихід рідкої частини крові через судинну стінку в запальну тканину |
Проліферація | посилене розмноження клітин |
Клітини-резиденти | життєдайні клітини, що залишилися після знешкодження запального фактора |
Клітини-емігранти | клітини, що мігрували із сусідніх зон після знешкодження запального фактора |
Кейлони | інгібітори проліферації |
2. Теоретичні питання до заняття:
- Запалення: визначення, етіологія.
- Принципи класифікації запалення.
- Патогенез альтерації.
- Медіатори запалення: визначення, класифікація.
- Гуморальні медіатори запалення: джерело і механізм дії.
- Клітинні медіатори запалення: джерело і механізм дії.
- Механізми розвитку фізико-хімічних змін в осередку запалення. Суть фізико-хімічної теорії Шаде.
- Ексудація: визначення, причини.
- Ексудат, види ексудатів. Відмінності серозного ексудату від транссудату.
- Порушення місцевого кровообігу в осередку запалення.
- Механізм переходу артеріальної гіперемії у венозну при запаленні.
- Механізм еміграції лейкоцитів
- Фагоцитоз: визначення, стадії, механізм.
- Кардинальні ознаки запалення (припухлість, жар, почервоніння, біль, порушення функції), механізм розвитку.
- Механізми проліферації. Завершення запалення.
- Загальні реакції організму на запалення. Механізм їх розвитку.
- Види запалення залежно від реактивності організму. Характеристика.
3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
Дослід 1. Вивчити судинну реакцію при запаленні брижі кишки жаби (дослід Конгейма)
Завдання | Вказівки до завдання |
Знерухомити і зафіксувати жабу | Зондом зруйнувати спинний мозок жаби, зафіксувати її за допомогою голок спиною вверх на дощечці. |
Виділити і зафіксувати петлю тонкої кишки | Зробити боковий розріз справа, витягнути петлю тонкої кишки, розправити її навколо отвору дощечки та закріпити голками. Голки вколювати в зовнішній край кишки. Брижу не перекручувати та не натягувати. Протягом вказаних маніпуляцій брижу слід поливати розчином Рінгера для попередження підсихання |
Вивчити характер кровообігу в брижі кишки в процесі розвитку гострого запалення | Судинну реакцію брижі вивчати під малим збільшенням мікроскопа. Звернути увагу на кількість і ширину капілярів, швидкість кровоплину. Після нанесення на брижу кристалика солі вивчити зміни вказаних вище показників в процесі розвитку запалення. На стадії венозної гіперемії прослідкувати за явищем крайового стояння лейкоцитів та їх еміграцією. На брижу покласти покривне скло і вивчити вищеперераховані явища під великим збільшенням |
Оформити результати досліду Зробити висновки | В протоколі досліду коротко описати різні стадії судинної реакції Записати в протокол |
Дослід 2. Визначення ферментативної активності гнійного ексудату та оцінка його складу і властивостей.
Завдання | Вказівки до завдання |
Визначити амілолітичну активність гнійної сироватки | Гнійний ексудат одержують з експериментального абсцесу, викликаного у собаки з допомогою скипидару. Гнійний ексудат відцентрифугувати. Рідину над осадом відібрати в пробірку і розвести ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:10. |
Отримати вихідний розчин гнійної сироватки. | Поставити 6 пробірок в штатив. У кожну пробірку налити по 1 мл розчину крохмалю, а пізніше – досліджувану гнійну сироватку в наростаючих кількостях (від 1 до 5 крапель). Штатив з пробірками помістити в термостат на 30 хв. при температурі 37oС. Через 30 хв. пробірки вийняти з термостату і в кожну з них додати по 2 краплі розчину Люголя. Вміст пробірок перемішати. В контролі крохмаль з йодом дає синє забарвлення. |
Врахувати амілолітичну активність гнійного ексудату. | Амілолітичну активність гнійного ексудату визначити розведенням в тій пробірці, де пройшло розщеплення крохмалю до декстринів, що дають з йодом жовте забарвлення. В протоколі досліду описати отримані результати. |
Визначити протеолітичну активність гнійного ексудату. | Гнійний ексудат і вихідний розчин отримати як у попередньому досліді. |
Отримати розведення гнійного ексудату. | Поставити 6 пробірок у штатив. В кожну пробірку налити по 1 мл розчину казеїну. В перші 5 пробірок додати досліджуваний гнійний ексудат в наростаючих кількостях (від 1 до 5 крапель). Шоста пробірка без ексудату є контролем. |
Врахувати протеолітичну активність гнійного ексудату. Оформити результати досліду | Вміст пробірок струсити і поставити в термостат на 30 хв. при температурі 37oС. Через 30 хв. пробірки вийняти з термостату і в кожну з них додати по 2 краплі розчину оцтової кислоти. Вміст пробірок перемішати. В контролі розчин залишається мутним. Відсутність помутніння в пробірках вказує на повне розщеплення білку протеолітичними ферментами гнійного ексудату. В протоколі досліду описати отримані результати. |
Проба Рівальта | У циліндр з водою додається 3-5 капель оцтової кислоти (підкислюється вода). Дальше по каплях додається гнійний ексудат – з’являються хмарки (як дим від сигарети) в результаті коагуляції наявного в ексудаті білку. |
Оформити результати досліду | В протоколі досліду описати отримані результати. |
Проба Соханського | До 2 мл реактиву Соханського додати 1 мл гнійного ексудату – наступає знебарвлення реактиву (змінюється рН середовища). |
Оформити результати досліду Зробити висновки | В протоколі досліду описати отримані результати. |