ЛАТИНСЬКІ ПРИСЛІВ’Я ТА ВИСЛОВИ 1 страница

XVI. CAIUS IULIUS CAESAR

Caesar, postquam quinque annis in Italia, Graecia, Asia, Afrĭca, Hispania omnes adversarios prostrāvit, principātum totīus imperii Romāni obtinuit. Tum se clementem praestĭtit erga omnes, quibuscum antea ei pugnandum fuĕrat. Nemo vinctus, nemo supplicio multātus est, sed beneficiis et munerĭbus omnes sibi devincīre voluit. Multis praeterea et optĭmis legĭbus rem publĭcam tot bellis paene exhaustam sanāvit plurimosque reppĕrit ad auxiliandum parātos. Ipse ius severissĭme dicēbat et sanxit, uti poenae facinŏrum augerentur. Divĭtes nimis luxuriōse vivĕre vetuit, paupĕres iuvit. Cum vastitātem Italiae periculōsam rei publĭcae esse sensisset, magnam partem plebis in agros coloniasque deduxit. Ităque plerīque consentiēbant nemĭnem umquam tantopĕre rei publĭcae profuisse.

Tamen evēnit, ut anno quadragesĭmo quarto contra Caesărem coniuratio fiĕret sexaginta nobilium, cuīus princĭpes erant M.Brutus et C.Casius. Qui a cetĕris dissentientes Caesărem regnum appetĕre dicēbant. Inter coniurātos convēnit, uti Caesar in curia Pompei interficerētur. Eo enim Caesar Idĭbus Martiis, quamquam pericŭlum imminēre comperĕrat, sese contŭlit, ut senātum habēret. Ibi in sella sedentem coniurāti circumvenērunt et tam celerĭter perfodērunt.

Coniurāti autem imprudentiam suam paulo post ipsi aperuērunt. Nam quid faciendum esset, nesciēbant, atque universus fere popŭlus ab iis dissensit Ităque, priusquam Caesar sepelirētur, fugĕre coacti sunt.

Фразеологічний фонд латинської мови містить численні прислів’я та приказки, що увійшли до складу багатьох мов світу не тільки у перекладній формі, а й як прямі запозичення із збереженням графіки та орфографії, властивих мові-джерелу. Ці влучні й дотепні вислови нерідко образно узагальнюють багатовіковий суспільно-історичний досвід народу, його культурну і мовну самобутність. Латинські афоризми – це і своєрідні слушні поради, і філософські міркування та судження щодо людського буття. Вони виразно і лаконічно відображають основи світогляду народу, його непохитні моральні та етичні приписи. Сконденсована в прислів’ях і приказках народна мудрість передає безмежне розмаїття людських взаємин. Тому деякі з них заперечують одні одних, інколи у них відображено протилежні життєві ситуації або суперечливі погляди на них.

У щоденному спілкуванні ми намагаємося чітко і дотепно висловлювати свої думки, уживаючи слова, вислови і фразеологізми, що у сукупності становлять наш ідіолект. Як приємно, легко і цікаво спілкуватися з людиною, у якої багата й колоритна мова! Почувши лише декілька перших речень, ми вмить розпізнаємо високоерудовану, інтелектуально і духовно багату людину. Іноді ми навіть не зауважуємо, як мова і стиль співрозмовника, який дотепно та вміло вплітає у свою мовленнєву канву «золоті класичні скарби», захоплює нас, створює в нашій уяві адекватні ситуації, заставляє аналізувати, думати, хвилюватися. Звичайно, цього можна досягти, лише працюючи над своєю мовою, вникаючи у глибинний зміст кожного слова, зокрема прислів’їв та приказок, які припали до серця. В українській та інших слов’янських мовах чимало засвоєних (з латинської мови) скалькованих висловів не видаються запозиченнями, оскільки процес асиміляції на всіх рівнях мови відбувся у повному обсязі, спричинивши навіть виникнення паремічних варіантів, наприклад: лат. De gustibus et coloribus non est disputandum; укр. Про смаки не сперечаються; англ. Every man to his taste / There is no accounting for taste / Tastes differ; нім. Über (den) Geschmack lässt sich nicht streiten / Die Geschmäcke sind verschieden; фр. Des goûts et des couleurs il ne faut pas disputer; ісп. Sobre gustos, no hay nada escrito.

Чітку межу між прислів’ями та приказками провести важко. Прислів’я здебільшого виражені повним реченням, висловлюють окрему закінчену думку, судження і мають повчальний характер, тоді як приказки – це неповні речення, що містять лише натяк на якийсь висновок або судження і не мають чітко вираженого повчального значення. На увагу заслуговують відповідники латинських прислів’їв та висловів в інших мовах.

1. A capillo usque ad ungues. – Від волосся до пальців на ногах.

2. Ad praesens ova cras pullis sunt meliōra. – Краще яйця сьогодні, ніж курчата завтра.

3. Aetas senīlis mala merx. – Старість – погана штука.

4. Amantes – amentes. – Коханці – шаленці. / Закохані – шалені.

5. Amor caecus. – Любов сліпа.

6. Amīcus optĭma vitae possessio. – Приятель – найкращий скарб у житті.

7. Anĭmos labor nutrit. – Праця – пожива душі.

8. Ars longa, vita brevis. – Мистецтво довге, вік короткий.

9. Aquam in mortario tundĕre. – Товкти воду в ступі.

10. Aquam turbāre dedĕcet, ne pura tibi desit. – Не годиться каламутити воду, щоб тобі не забракло чистої.

11. Aquĭlam volāre doces. – Учиш орла літати.

12. Audi multa, loquĕre pauca. – Слухай багато, говори мало.

13. Aurea mediocrĭtas. – Золота середина.

14. Barba non facit philosophum. – Борода не робить людини філософом.

15. Bona valetūdo melior est quam maxĭmae divitiae. – Добре здоров’я краще за найбільше багатство.

16. Caelum digĭto attingĕre. – Торкнутися пальцем неба.

17. Charta non erubescit. – Папір не червоніє із сорому.

18. Contra torrentem brachia dirigĕre. – Проти течії скеровувати щогли. / Проти хвиль плисти. (Франко)

19. Contra vim mortis non est medicāmen in hortis. – Проти сили смерті немає ліків у городах.

20. Cribro aquam haurīre. – Решетом воду черпати.

21. Cui dolet, memĭnit. – Що кому болить, той про те пам’ятає.

22. Dare verba in ventos. – Давати слова на вітер.

23. De gustĭbus et colorĭbus non est disputandum. – Про смаки і кольори не треба сперечатись.

24. De mortuis aut bene, aut nihil. – Про мертвих – або добре, або нічого.

25. De nihĭlo nihil. – З нічого нічого й не виникає (Лукрецій).

26. Diabŏlus non est tam ater, ac pingĭtur. – Не такий страшний чорт, як його малюють.

27. Dictum factum. – Сказано – зроблено.

28. Dimidium facti est coepisse. – Початок – половина зробленого.

29. Dirumpit saccum sus, postquam grana comēdit. – Розриває мішок свиня, коли з’їсть зерно.

30. Divitiae virum faciunt. – Багатство робить чоловіка.

31. Domus propria – domus optĭma. – Власний дім – найкращий дім.

32. Dulcia non novit, qui non gustāvit amāra. – Той не пізнав солодкого, хто не спробував гіркого.

33. Dum ferrum candet, tundendum est. – Слід кувати залізо, поки тепле.

34. Duo pariĕtes de eādem fidelia dealbāre. – Білити дві стіни з того самого вапняного горщика.

35. Duos qui lepŏres sequĭtur, neutrum capit. – Хто за двома зайцями поженеться, жодного не впіймає.

36. E cantu dignoscĭtur avis. – Птаха пізнають за співом.

37. Eiusdem farīnae. – З того самого борошна.

38. Equi donāti dentes non inspiciuntur. – Дарованому коневі в зуби не заглядають.

39. Errāre humānum est. – Помилятися властиво будь-якій людині.

40. Errat interdum quadrŭpes. – Інколи спотикається чотириногий.

41. Et semel emissum volat irrevocabĭle verbum. – І один раз сказане слово відлітає безповоротно (Горацій, Гомер).

42. Excitāre fluctus in simpŭlo. – Робити бурю в ополонику.

43. Ex malis eligĕre minĭma. – З бід вибирати найменшу.

44. Faber est suae quisque fortūnae. – Кожен є ковалем своєї долі (Аппій Клавдій).

45. Facĭle dictu, difficĭle factu. – Легко сказати, важко зробити.

46. Fames est optĭmus coquus. – Голод – найкращий кухар.

47. Festīna lente! – Поспішай повільно!

48. Finis corōnat opus. – Кінець вінчає діло.

49. Flamma fumo proxĭma est. – Полум’я – найближче до диму.

50. Fortes fortūna adiŭvat. – Хоробрим доля допомагає.

51. Frondem in silvis non cernit. – Він не бачить листя в лісі.

52. Fronti nulla fides. – Зовнішності не вір.

53. Grandĭbus exigui sunt pisces piscĭbus esca. – Мала риба – пожива для великої.

54. Haeret mihi in summis labris. – Це висить мені зовсім на краєчку губів.