Заміна ґерундія на ґерундив

Атрибутивна функція ґерундива

Ґерундив як означення узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку і, як правило, не виражає повинності, необхідності. Він перекладається віддієслівним іменником із прийменником „для” або без нього чи неозначеною формою дієслова.

Відмінки ґерундива виконують ті ж самі синтаксичні функції, що й ґерундія:

1. Vivis et vivis non ad deponendam, sed ad confirmandam audaciam. – Ти живеш, живеш не для усунення, а для зміцнення відваги.

2. Dux urbe defendenda magnam gloriam sibi parāre studuit. – Полководець прагнув підготувати собі велику славу захистом міста.

Від латинського ґерундива утворена низка українських слів: легенда, референдум, меморандум, пропаганда та ін.

Ґерундив в атрибутивній функції є еквівалентом ґерундія з прямим додатком:

Consilium urbem capiendi. – План захоплення міста.

При заміні ґерундія на ґерундив прямий додаток ґерундійної конструкції ставиться у відмінку ґерундія, а сам ґерундій заміню-ється ґерундивом та узгоджується з додатком в роді, числі та відмін-ку:

Супін (Supīnum)

Супін (віддієслівний іменник) має два відмінки: accusatīvus на –um – супін І, ablatīvus на –u – супін ІI. Супін як віддієслівний імен-ник має ознаки іменника та дієслова. Як іменник має відмінки, як дієслово – стан (супін І – активний, супін ІІ – пасивний), керує від-мінками і визначається прислівником.

Супін І вживається після дієслів „руху” для позначення мети: eo, ii, itum, ire – йти, venio, veni, ntum, īre – приходити, proficiscor, profectus sum, proficisci – відправлятись, mitto, misi, missum, ĕre – посилати.

Супін І перекладається інфінітивом зі сполучником „щоб” або без нього чи віддієслівним іменником із прийменником „для”:

1. Legāti a Croeso, rege Lydōrum, missi Delphos venērunt oracŭlum consultum. – Легати, послані Крезом, лідійським царем, прибули в Дельфи, щоб порадитися з оракулом (для поради з оракулом).

2. Totīus fere Galliae legāti ad Caesărem gratulātum convenērunt. – Ле-гати майже всієї Галлії зійшлися до Цезаря, (щоб) привітати його.

Супін ІІ вживається після прикметників для позначення „обмеження”: iucundus, a, um – приємний, facĭlis, e – легкий, а, е; di-fficĭlis, e – важкий, а, е; optĭmus, a, um – найкращий, а, е; incredi-bĭlis, e – неймовірний, а, е; turpis, e – ганебний, а, е та ін.

Він вживається після зворотів: fas est – можливо, nefas est – не-можливо.

Оскільки, супін ІІ має пасивне значення, то він утворюється тільки від перехідних дієслів і перекладається інфінітивом або від-дієслівним іменником із прийменником „для”.

1. Quod optĭmum factu videbĭtur, facies. – Що буде здаватися найкращим зробити, те будеш робити.

2. Omnia praeterībo, quae mihi turpia dictu videbuntur. – Я буду пропускати все те, що мені буде здаватися сказати ганебно.

Примiтка.

Запам’ятайте найбільш вживані супіни ІІ: dictu – сказати, factu – зробити, audītu – почути, visu – побачити, cognĭtu – дізнатись, inventu – знайти, memorātu – згадати.