Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників
Неповні ступені порівняння
Неправильні ступені порівняння прикметників
1. Суплетивні ступені порівняння
П’ять прикметників утворюють ступені порівняння від різних основ (суплетивно):
| Positīvus | Comparatīvus | Superlatīvus | |
| m, f | n | ||
| bonus, a, um – добрий | melior | melius | optĭmus, -a, -um |
| malus, a, um – поганий | рeior | peius | pessĭmus, -a, -um |
| magnus, a, um – великий | maior | maius | maxĭmus, -a, -um |
| parvus, a, um – малий | minor | minus | minĭmus, -a, -um |
| multi, ae, a – численні | рlures | plura | plurĭmi, -ae, -a |
2. Описовий спосіб утворення ступенів
порівняння прикметників
Прикметники першої і другої відмін з основою на голосний перед закінченням -us, -a, ‑um утворюють вищий ступінь додаванням до звичайного ступеня прислівника magis – більше, а найвищий ступінь – за допомогою прислівника maxĭme – найбільше.
| Positīvus | Comparatīvus | Superlatīvus |
| idoneus, a, um – вигідний | magis idoneus, a, um | maxĭme idoneus, a, um |
| arduus, a, um – стрімкий | magis arduus, a, um | maxĭme arduus, a, um |
| necessarius, a, um – необхідний | magis necessarius, a, um | maxĭme necessarius, a, um |
3. Складні прикметники на -dĭcus, -fĭcus, -vŏlus
Складні прикметники на -dĭcus, -fĭcus, -vŏlus утворюють вищий ступінь за допомогою суфікса -entior (m, f), -entius (n), а найвищий – за допомогою -entissĭm- та родових закінчень -us, -a, -um.
| Positīvus | Comparatīvus | Superlatīvus |
| maledĭcus, a, um – лихослівний | maledicentior (m,f), ‑ius (n) | maledicentissĭmus, a, um |
| benevŏlus, a, um – доброзичливий | benevolentior (m,f), ‑ius (n) | benevolentissĭmus, a, um |
| magnifĭcus, a, um – величавий | magnificentior (m,f), ‑ius (n) | magnificentissĭmus, a, um |
Деякі прикметники, що походять від прийменників, мають тільки вищий і найвищий ступені порівняння:
| Praepositiōnes | Comparatīvus | Superlatīvus |
| рrae (з abl.) – перед | prior, prius – попередній, я, є | primus, a, um – перший, а, е |
| prope (з acc.) – близько | propior, propius – ближчий, а, e | proxĭmus, a, um – найближчий, а, е |
| post (з acc.) – після | posterior, posterius – наступний, а, е | postrēmus, a, um; postŭmus a, um – останній, я, є |
| extra (з acc.) – зовні | exterior, exterius – зовнішній, я, є | extrēmus, a, um; extĭmus, a, um – крайній, я, є |
| intra (з acc.) – всередині | interior, interius – внутрішній, я, є | intĭmus, a, um – найглибший, а, е |
| supra (з acc.) – вгорі | superior, superius – вищий, а, е | suprēmus, a, um; summus, a, um – найвищий, а, е |
| infra (з acc.) – внизу | inferior, inferius – нижчий, а, е | infĭmus, a, um; imus, a, um – найнижчий, а, е |
| ultra (з acc.) – по той бік | ulterior, ulterius – потойбічний, а, е | ultĭmus, a, um – останній, я, є |
Звичайний ступінь цих прикметників трапляється рідко і у специфічному значенні: supĕri, ōrum, m – небесні боги, infĕri, ōrum, m – підземні боги, extĕri, ōrum, m – іноземці, postĕri, ōrum, m – нащадки.
1. Орудний порівняння (Ablatīvus comparatiōnis)
У латинській мові при вищому ступені порівняння можливі дві конструкції:
а) предмети, які порівнюють, ставлять у називному відмінку і між ними – сполучник quam – ніж, як:
Nihil est celerius, quam mens humāna. – Ніщо не швидше, ніж людська думка.
Aurum gravius est, quam argentum. – Золото – важче, ніж срібло;
б) предмет, з яким порівнюють, стоїть в орудному відмінку без прийменника і такий орудний називається Ablatīvus comparatiōnis (орудний порівняння). Українською мовою перекладається родовим відмінком з прийменником «за» або «від».
Nihil mente humāna celerius est. – Ніщо не є швидше за людську думку.
Aurum argentо gravius est. – Золото – важче від срібла.
2. Родовий частковий (Genetīvus partitīvus)
У латинській мові при найвищому ступені порівняння прикметників, коли із кількох предметів треба виокремити якийсь один, вживається родовий частковий (Genetīvus partitīvus), українською мовою перекладається родовим відмінком з прийменником з (із).
Omniummetallōrum aurum pretiosissĭmum est. – З усіх металів найцінніше золото.
Omniumoratōrum Cicĕro clarissĭmus erat. – З усіх ораторів найславнішим був Ціцерон.
Дієприкметники (Participia)
1. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis actīvi)
Participium praesentis actīvi утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -ns (m, f, n) для дієслів I–II дієвідмін і закінчення -ens (m, f, n) для дієслів III–IV дієвідмін. У родовому відмінку однини закінчення -is(m, f, n).
Зразок утворення рarticipium praesentis actīvi від дієслів І-ІV дієвідмін:
| Дієвідміна | ||||
| І | ІІ | ІІІ | ІV | |
| laudā-re | docē-re | leg-ĕre | audī-re | |
| Participium praesentis actīvi | ||||
| lauda-ns, laudant-is (m, f, n) – той, та, те, що хвалить, хвалячий, а, е | doce-ns, docentis (m, f, n) – той, та, те, що навчає, навчаючий, а, е | leg-ens, legent-is (m, f, n) – той, та, те, що читає, читаючий, а, е | audi-ens, audient-is (m, f, n) – той, та, те, що слухає, слухаючий, а, е | |
Participium praesentis actīvi відмінюється за третьою голосною відміною, як прикметники третьої відміни з одним закінченням, спільним для трьох родів.
Зразок відмінювання рarticipium praesentis actīvi:
| Casus | Singulāris | Plurālis | ||||
| m | f | n | m | f | n | |
| Nom. | legens | legens | legens | legent-es | legent-es | legent-ia |
| Gen. | legent-is | legent-is | legent-is | legent-ium | legent-ium | legent-ium |
| Dat. | legent-i | legent-i | legent-i | legent-ĭbus | legent-ĭbus | legent-ĭbus |
| Acc. | legent-em | legent-em | legens | legent-es | legent-es | legent-ia |
| Abl. | legent-i (-e) | legent-i (-e) | legent-i (-e) | legent-ĭbus | legent-ĭbus | legent-ĭbus |
| Voc. | legens | legens | legens | legent-es | legent-es | legent-ia |
Якщо рarticipium praesentis actīvi виступає в незалежній синтаксичній конструкції «Орудний незалежний» або як іменник, то в ablatīvus singulāris вживається закінчення -е. В усіх інших випадках – закінчення -і.
Рarticipium praesentis actīvi узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку: discipŭlus audiens (m) – учень, що слухає; magistra docens (f) – вчителька, що навчає.
В українській мові слова, які закінчуються на -ант, -ент, походять від латинських дієприкметників теперішнього часу активного стану: аспірант, докторант, студент, президент, доцент, інцидент, асистент, конкурент, фабрикант, референт тощо.
2. Дієприкметник минулого часу доконаного виду
пасивного стану (Рarticipium perfecti passīvi)
Рarticipium perfecti passīvi утворюється додаванням до основи супіна родових закінчень -us (m), -a (f), -um (n).
Зразок утворення рarticipium perfecti passīvi:
| Дієвідміна | Основні форми дієслова | Основа супіна | Рarticipium perfecti passīvi |
| І | laudo, laudāvi, laudātum, laudāre | laudāt- | laudāt-us, a, um – похвалений, а, е |
| ІІ | doceo, docui, doctum, docēre | doct- | doct-us, a, um – навчений, а, е |
| ІІІ | lego, legi, lectum, legĕre | lect- | lect-us, a, um – прочитаний, а, е |
| ІV | audio, audīvi, audītum, audīre | audīt- | audīt-us, a, um – вислуханий, а, е |
Основа супіна утворюється відкиданням від третьої основної форми дієслова (супіна) закінчення -um.
Рarticipium perfecti passīvi відмінюється як прикметники першої і другої відміни. Він є частиною трьох доконаних часів (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II (secundum)) пасивного стану.