Синтаксис відмінків у пасивній конструкції

Особливості утворення часів системи інфекта

1. У дієсловах першої дієвідміни у першій особі однини теперішнього часу кінцевий голосний основи інфекта зливається з особовим закінченням в одне .

2. У теперішньому часі в дієсловах третьої дієвідміни та у майбутньому часі в дієсловах першої та другої дієвідмін між основою (суфіксом) та особовим закінченням вставляються тематичні голосні: перед -s, -t, ‑m вставляється -ĭ-; перед -r –-ĕ-; перед -n – -u-.

3. У дієсловах четвертої дієвідміни в теперішньому часі в третій особі множини між основою і особовим закінченням вставляється ‑u-.

Висновки до теми «Часи системи інфекта»

Система інфекта містить:

1. praesens – теперішній час;

2. іmperfectum – минулий час недоконаного виду;

3. futūrum I (primum) – майбутній час (перший).

Для цих часів характерні спільні ознаки:

а) утворення від однієї основи – основи інфекта (основи незавершеної дії);

б) однакові особові закінчення інфектного ряду.

Відмінність між цими часами виражається за допомогою суфіксів. Порівняйте таблиці:

Час Основа Суфікс Особові закінчення
praesens інфекта інфектного ряду
іmperfectum інфекта -bā- (І–ІІ дієв.) -ēbā- (ІІІ–ІV дієв.) інфектного ряду
futūrum I (primum) інфекта -b- (І–ІІ дієв.) -a-, -ē- (ІІІ–ІV дієв.) інфектного ряду

1. Для позначення знаряддя дії у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus instrumenti (орудний знаряддя). Він відповідає на запитання чим?, яким знаряддям виконується дія? Наприклад: Monumenta homĭnum illustrium florĭbus ornantur. – Пам’ятники знатним людям прикрашають квітами.

2. Для позначення особи, яка діє, у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus auctōris (орудний дійової особи), який вживається з прийменником a (ab). Він відповідає на запитання, хто виконує дію? і перекладається на українську мову називним відмінком однини у зв’язку з перекладом пасивної конструкції активною. Наприклад: Patria nostra a poētis laudātur. – Поети прославляють нашу батьківщину. (Наша батьківщина прославляється поетами).

Займенники (вказівні, відносні, зворотний)

1. Вказівні займенники (Рronomĭna demonstratīva)

До вказівних займенників належать:

а) ille, illa, illud – той, та, те (вказує на найвіддаленіший предмет);

б) iste, ista, istud – цей, ця, це; той, та, те (вказує на предмет поблизу особи);

в) is, ea, id – цей, ця, це; той, та, те; він, вона, воно;

г) hic, haec, hoc – цей, ця, це (вказує на предмет, який найближчий до того, хто говорить).

Вказівні займенники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни (чоловічий і середній рід за другою відміною, жіночий – за першою) з двома особливостями:

а) у родовому відмінку однини вони мають закінчення -īus (m, f, n);

б) у давальному відмінку однини закінчення -і (m, f, n).

Зразок відмінювання займенника is, ea, id:

Casus Singulāris Plurālis
Nom. is (m), ea (f), id (n) e-i (ii) (m), e-ae (f), e-a (n)
Gen. e-īus (m, f, n) e-ōrum (m, n), e-ārum (f)
Dat. e-ī (m, f, n) e-is (iis, is) (m, f, n)
Acc. e-um (m), e-am (f), id (n) e-os (m), e-as (f), e-a (n)
Abl. e-ō (m, n), e-ā (f) e-is (iis, is), (m, f, n)

2. Відносні займенники (Рronomĭna relatīva)

До відносних займенників належать: qui (m), quae (f), quod (n) – який, яка, яке; чий, чия, чиє; котрий, котра, котре.

Відмінювання відносних займенників qui (m), quae (f), quod (n):

Casus Singulāris Plurālis
Nom. qui (m), quae (f), quod (n) qu-i (m), qu-ae (f), qu-ae (n)
Gen. cu-īus (m, f, n) qu-ōrum (m, n), qu-ārum (f)
Dat. cu-ī (m, f, n) qu-ĭbus (m, f, n)
Acc. qu-em (m), qu-am (f), quod (n) qu-os (m), qu-as (f), qu-ae (n)
Abl. qu-ō (m, n), qu-ā (f) qu-ĭbus (m, f, n)

3. Зворотний займенник (Рronōmen reflexīvum – sui (себе)

Casus Singulāris
Nom.
Gen. sui
Dat. sibi
Acc. se
Abl. se