Дієвідміни латинського дієслова
Дієслівні основи
Основні форми дієслова
Латинське дієслово має чотири основні форми:
1. 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (persōna prima praesentis indicatīvi actīvi), яка закінчується на ‑о;
2. 1-а особа однини минулого часу доконаного виду активного стану (persōna prima perfecti indicatīvi actīvi), яка закінчується на -і;
3. cупін (supīnum) – віддієслівний іменник, який закінчується на -um;
4. неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitīvus praesentis actīvi), яка закінчується на -re.
Наприклад:
1-а особа однини теперішнього часу | 1-а особа однини минулого часу | Супін | Неозначена форма | Значення |
laudo | laudāvi | laudātum | laudāre | хвалити |
doceo | docui | doctum | docēre | навчати |
lego | legi | lectum | legĕre | читати |
audio | audīvi | audītum | audīre | слухати |
Усі часові форми латинського дієслова утворюються від трьох основ: 1) основи інфекта; 2) основи перфекта; 3) основи супіна.
Вони визначаються за чотирма основними формами дієслова, які подає словник. Основу інфекта одержуємо, відкинувши від неозначеної форми дієслова теперішнього часу закінчення ‑re в І, ІІ, ІV дієвідмінах, ‑ĕre у ІІІ.
Наприклад:
infinitīvus – laudāre – основа інфекта laudā-, docēre – docē-, legĕre – leg-, audīre – audī-.
Від основи інфекта утворюються недоконані часи (praesens, impеrfectum, futūrum I) активного і пасивного стану дійсного, (praesens, futūrum I) наказового та (praesens, impеrfectum) умовного способів; неозначені форми теперішнього часу, ґерундій і ґерундив.
Основа перфекта утворюється відкиданням у 1-й особі однини минулого часу доконаного виду активного стану закінчення -і, наприклад: 1-а особа перфекта laudāvi – основа перфекта laudāv-, docui – docu-, legi – leg-, audīvi – audiv-.
Від основи перфекта утворюються доконані часи (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II) активного стану дійсного та (perfectum, plusquamperfectum) умовного способів, неозначена форма дієслова минулого часу активного стану (infinitīvus perfecti actīvi).
Основу супіна визначаємо, відкинувши від супіна закінчення -um,наприклад, супін – laudātum – основа супіна laudāt-, doctum – doct-, lectum – lect-, audītum – audīt-. Від основи супіна утворюється дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (participium perfecti passīvi), який є частиною доконаних часів пасивного стану, і дієприкметник майбутнього часу активного стану (participium futūri actīvi).
Усі часи і форми, утворені від основи супіна (крім дієприкметників), аналітичні (описові).
Відповідно до закінчення основи інфекта всі дієслова діляться на чотири дієвідміни.
Основа інфекта закінчується:
у І дієвідміні на -ā;
у ІІ дієвідміні на -ē;
у ІІІ дієвідміні на приголосний, -ĭ, -ŭ;
у ІV дієвідміні на -ī.
Дієвідміна | Іnfinitīvus | Основа інфекта | Закінчення основи |
І | laudāre | laudā- | -ā- |
II | docēre | docē- | -ē- |
III | legĕre | leg- | приголосний |
IV | audīre | audī- | -ī- |
Примiтка. | До ІІІ дієвідміни належать також дієслова із закінченням основи на -ŭ: statuĕre – постановляти, tribuĕre – ділити. Крім того, група дієслів з основою на -ĭ: cupio, ĕre – бажати cаpio, ĕre – брати facio, ĕre – робити |
Nota bene! | Щоб розрізняти дієслова ІІ і ІІІ дієвідмін, треба звернути увагу на те, що у дієсловах ІІ дієвідміни в неозначеній формі ēдовге і наголошене. У словах ІІІ дієвідміни голосний ĕкороткий і наголос переходить на третій склад від кінця слова: exercēre (II) – тренувати, вправляти agĕre (III) – діяти, робити habēre (II) – мати defendĕre (III) – захищати |
Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicatīvi actīvi)
Теперішній час дійсного способу активного стану утворюється додаванням до основи інфекта особових закінчень активного стану:
Singulāris | Plurālis |
1. -o | 1. -mus |
2. -s | 2. -tis |
3. -t | 3. -nt |
Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens indicatīvi actīvi:
Особа | І | ІІ | ІІІ | IV |
Praesens indicatīvi actīvi | ||||
Singulāris | ||||
1. | laudo | doce-o | leg-o | audi-o |
2. | lauda-s | doce-s | leg-i-s | audi-s |
3. | lauda-t | doce-t | leg-i-t | audi-t |
Plurālis | ||||
1. | laudā-mus | docē-mus | leg-ĭ-mus | audī-mus |
2. | laudā-tis | docē-tis | leg-ĭ-tis | audī-tis |
3. | lauda-nt | doce-nt | leg-u-nt | audi-u-nt |
Примiтка. | 1. У дієсловах І, ІІ, ІV дієвідмін особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта. 2. У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини відбулося злиття кінцевої голосної основи -ā із особовим закінченням -о: ā+о = о. (laudā-o = laudo – я хвалю). 3. У дієсловах ІІІ дієвідміни між основою і особовим закінченням вставляються короткі тематичні голосні: а) перед -s, -t, -m – -ĭ-; б) перед -nt– -ŭ-. 4. У дієсловах ІV дієвідміни у 3-й особі множини між основою і особовим закінченням вставляється -ŭ- за аналогією до ІІІ дієвідміни. |
Дієслово sum, esse (бути)
У цьому дієслові у системі інфекта є чергування основ es-/s-. Отже, різні форми утворюються від різних основ. При основі es- 3-я особа однини і 2-а особа множини теперішнього часу утворюються атематично (без вставних голосних), інші форми – тематично, наприклад:
Singulāris | Plurālis |
1.sum | 1.sumus |
2.es | 2.estis |
3.est | 3.sunt |
Nota bene! | У латинській мові при дієсловах відсутні особові займенники. Їхню роль виконують особові закінчення дієслів. |
Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperatīvus praesentis)
Цей спосіб має форму 2-ї особи однини і 2-ї особи множини. Друга особа однини наказового способу утворюється відкиданням від неозначеної форми дієслова закінчення -re в усіх дієвідмінах. Друга особа множини наказового способу утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -te(пор.: укр. розповідай-те!).
У дієсловах ІІІ дієвідміни у 2-й особі однини до основи інфекта додається закінчення -е, а у 2-й особі множини між основою і закінченням -teставиться поєднувальна голосна -ĭ.
Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін в imperatīvus praesentis:
Дієвідміна | Неозначена форма дієслова | Singulāris | Plurālis |
I | laudāre | 2. lauda! | 2. laudā-te! |
II | docēre | 2. doce! | 2. docē-te! |
III | legĕre | 2. leg-e! | 2. leg-ĭ-te! |
IV | audīre | 2. audi! | 2. audī-te! |
Nota bene! | Наказовий спосіб 2-ї особи однини від дієслів ducĕre – вести, dіcĕre – говорити, facĕre – робити, ferre – нести закінчується на приголосний: duc! веди!, dic! говори!, fac! роби!, fer! неси! Щоб виразити заперечення у наказовому способі в латинській мові вживається аналітична форма, яка складається із поєднання слів noli (singulāris) – не смій!, nolīte (plurālis) – не смійте! і неозначеної форми дієслова. Noli –наказовий спосіб 2-ї особи однини від дієслова nolle – не хотіти, nolīte – наказовий спосіб 2-ї особи множини від того ж дієслова. |
Дієвідміна | Неозначена форма дієслова | Singulāris | Plurālis |
I | laudare | 2. noli laudāre! | 2. nolīte laudāre! |
II | docēre | 2. noli docēre! | 2. nolīte docēre! |
III | legĕre | 2. noli legĕre! | 2. nolīte legĕre! |
IV | audīre | 2. noli audīre! | 2. nolīte audīre! |
Наказовий спосіб дієслова esse: es! – будь!, este! – будьте!