Об'єктивні та суб'єктивні чинники правового конфлікту

Соціологічний підхід вимагає аналізувати феномени у комплекс­ному зв'язку об'єктивних і суб'єктивних факторів, що їх спри­чиняють. Кожному конфлікту, зокрема, правовому, передує конф­ліктна ситуація. Вона складається з різних життєвих обставин і характеризується різними параметрами: соціальними, територіаль­ними, часовими, психологічно-емоційними тощо. Під конфліктною ситуацією, що породжує правовий конфлікт, слід розуміти такий збіг обставин у зіткненні людських інтересів, який утворює підва­лини для дійсного протиборства між суб'єктами правовідносин.

Конфліктна ситуація в змозі як реально викривати і посилювати протистояння сторін, так і розвиватися приховано, повільно, збіга­ючися з так званою латентною фазою конфлікту (наприклад, таємна

¹Див.: Тацій В., Тодика Ю. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології // Право України. — 1997. -М8.-С 29, 30.

² Цвік М. В. Взаємодія законодавчої, виконавчої гілок влади та референ­думу в системі народовладдя // Вісник АПрН України. — Харків, 1995. — № 3. — С. 28.

підготовка до злочину, приховане зростання міжособистісної непри­язні); в будь-якому випадку вона виводить конфліктні стосунки у юридичну площину.

Шляхи формування конфліктної ситуації можуть бути об'єктив­ними, тобто незалежними від волі й бажання майбутніх суперників (наприклад, скорочення штатів в установі, дія стихійних ринкових законів), а можуть бути суб'єктивно утворені (спровоковані) однією зі сторін майбутнього конфлікту. Саме тому кожна конфліктна си­туація має дійсний об'єктивний зміст, але може суб'єктивно інтер­претуватися кожною зі сторін у відповідності до їх бажань, цілей і прагнень.

Отже, в контексті конфліктної ситуації кожному правовому конфлікту передують об'єктивні чинники, джерела, суб'єктивні мотиви й підстави, які доцільно розглянути.

Значним об'єктивним чинником конфліктів, передумовою їх по­яви чи загострення є соціальна напруга. Це — особливий стан гро­мадської свідомості та поведінки, специфічна ситуація сприйняття й оцінки дійсності. Масштаби соціальної напруги значною мірою співпадають з масштабами конфліктів або перебільшують їх; так, фіксують напругу міжособистісиу, міжгрупову, міжнаціональну або глобальну соціальну напругу в суспільстві в цілому. Загальні передумови соціальної напруги, які свідчать про її об'єктивно-супе­речний характер, полягають в усталеній нерозв'язаній ситуації не­узгодженості між потребами, інтересами, соціальними очікування­ми мас, верств, конкретних груп населення і мірою їх фактичного задоволення, що призводить до посилення агресивності, незадово­лення чи відчаю, роздратованості й психічної втомленості людей.

Як чинник макрорівня (глобального чи загальносуспільного) соціальна напруга спричиняє значну кількість правових конф­ліктів, відбиваючись у таких моментах на соціально-психологічно­му і поведінковому рівні:

1) розповсюдження настроїв незадоволення життєвою ситуацією —
стрімким зростанням цін, інфляцією, нестабільністю споживчого
ринку, відсутністю особистої безпеки, забрудненням навколиш­
нього середовища тощо;

2) під цим впливом втрачається довіра до влади, руйнується її
авторитет і відчуття надійності; з'являються почуття небезпеки,
песимістичні настрої; виникають ознаки масової занепокоєності,
психозів, розповсюджуються захоплення містикою і так званими

иоз

Розділ 10

Соціологія правового конфлікту

«нетрадиційними» цінностями; усталені норми життя, на жаль і правові, втрачають своє традиційне соціальне підґрунтя;

3) на поведІиковому рівні соціальна напруга може виявлятися як у стихійних масових діях (наприклад, ажіотажний попит і купів­ля), так і у мітингах, страйках, демонстраціях, погромах та інших формах громадської непокори, а також у добровільній міграції в ін­ші регіони і за кордон.

Соціальну напругу нерідко супроводжує зростання активності різних громадсько-політичних формувань у боротьбі за владу і вплив на маси, активізація злочинних елементів і криміналізація суспільного життя в цілому.

Отже, показники соціальної напруги в найбільш наочний спосіб відбивають загострення соціальних протиріч, що спричиняють кон­флікти. Проте правовий конфлікт може виникнути і на фоні від­носно стабільної соціальної системи й спокійного соціуму. Слід вра­ховувати, що у підвалинах конфліктної взаємодії приховано містя­ться добре відомі дослідникам загальні джерела: Влада, Багатство, Гідність і Престиж. Ці вихідні джерела глибинно пояснюють не-формалізовану мотивацію будь-яких соціальних (у тому числі пра­вових) конфліктів, де об'єктивні чинники переплітаються з суб'єк­тивними настановами і мотивами, за якими діють рушійні сили конфлікту.

Аналізуючи сиричиненість конфліктної поведінки людей, завж­ди можна помітити, що вона обумовлена прагненням задовольнити свої інтереси, певні потреби, захистити власні цінності й норма­тивні системи, що є прийнятими. Користь, помста, ненависть, об­раза чи незадоволеність, заздрість, прагнення збагатити себе за рахунок іншихтощо — це лише невелика частина мотивів міжосо-бистісних і побутових конфліктів, які зустрічаються у судовій прак­тиці. Психологічні фактори конфлІктогенності впливають і на роз­виток економічних та політичних процесів; громадська свідомість реалізується через розум, почуття таподії, а звідси — позиції, дум­ки, вчинки, дії конкретних людей, яким можна надавати правової оцінки.

Не менш різноплановими, але дещо іншими виглядають причи­ни конфліктів, у яких задіяні соціальні групи, верстви, колективи (політичні, трудові, громадські) — це економічні проблеми, управ­лінська неспроможність, політичні симпатії чи антипатії, прагнен­ня до влади, національна гідність та багато інших. Зрештою, моти-