The Infinitive

Інфінітив – це неособова форма дієслова, яка лише називає дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли. Зазвичай, інфінітив сприймають як початкову форму дієслова, яка представляє дієслово в словниках. У всіх своїх формах і функціях інфінітив має спеціальний маркер – частку to.

Функції інфінітива в реченні:

Конструкція used to + інфінітів використовується, щоб зазначити, що щось відбувалося або певна ситуація мала місце у минулому, але зараз це вже не відбувається і така ситуація вже не існує. Конструкція used to + інфінітів не застосовується у теперешньому часі. Запитання утворюється за допомогою допоміжного дієслова did, заперечення – також за допомогою допоміжного дієслова did або заперечної частки not:

I used to work there. – Я там працював (раніше).

Did you use to work there? – Ви там (раніше) працювали?

I didn’t use to work there (I used not to work there). – Я там не працював (раніше).

Об’єктна інфінітивна конструкція має у своєму складі інфінітив і вживається у функції додатка. Об’єктна інфінітивна конструкція вживається після дієслів, що виражають

а) сприймання за допомогою органів чуття: to see, to hear, to feel, to watch, to observe, to notice (після цих дієслів інфінітив вживається без частки to):

Suddenly I heard her call the criminal’s name. – Раптом я почув, що вона назвала ім’я злочинця.

б) бажання, намір, почуття: to want, to wish, to desire, to like, to dislike, to hate, to intend, would like:

They wanted him to plead guilty. – Вони хотіли, щоб він визнав свою провину.

в) думку, припущення, сподівання: to consider, to believe, to think, to find, to know, to expect, to suppose:

They considered him to be the best investigator in London. – Вони вважали його найкращим слідчим у Лондоні.

г) наказ, прохання, дозвіл, пораду, примус: to order, to ask, to request, to allow, to permit, to advise, to recommend, to cause, to force, to make, to let (після дієслів to let, to make інфінітив вживається без частки to):

The policeman allowed us to have a smoke. – Поліцейський дозволив нам покурити.

Суб’єктна інфінітивна конструкція. До її складу входить інфінітив, а вся конструкція виконує роль підмета речення.

Суб’єктний інфінітивний комплекс вживається:

а) із дієсловами to say, to report у пасивному стані:

He is said to deal with this dangerous case. – Кажуть, що він займається цією небезпечною справою.

б) із дієсловами (у пасивному стані), що означають думку, припущення, сподівання: to think, to know, to consider, to believe, to suppose, to expect:

The meeting is expected to begin this morning. – Сподіваються, що збори почнуться сьогодні вранці.

в) із дієсловами (в пасивному стані), що виражають сприймання за допомогою органів чуття – to see, to hear, to feel, to notice, to observe, to watch:

He was seen to enter the courtroom. – Бачили, як він входив у будинок.

г) із дієсловами to seem, to appear, to happen, to chance, to turn out, to prove:

She seemed not to listen to the sentence. – Здавалося, вона не слухає вирок.

д) із словосполученнями to be sure, to be certain, to be likely, to be unlikely:

We are sure to learn of it. – Ми, напевно, дізнаємося про це.