Предмет і об’єкт дидактики вищої школи

Мотиви навчання

Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками, формування компетентності

Сутність і методологічні засади навчання

Предмет і об’єкт дидактики вищої школи

ДИДАКТИКА ВИЩОЇ ШКОЛИ

Література

Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998.

Архангельский С. М. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы. – М.: Высшая школа, 1980.

Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1991.

Галузинський В. М., Євтух М. Б. Основи педагогіки та психології вищої школи України. – К.: ІНТЕЛ, 1995.

Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. шк., 1987.

Кучинскас В. В. Эргономические основы интенсификации учебного процесса в вузе. – Вильнюс, 1987.

Махмутов М. И. Теория и практика проблемного обучения. – Казань, 1972.

Основы дидактики / Под ред. Б. П. Есипова. – М.: Просвещение, 1967.

Современная дидактика. – СПб.: Питер, 2001.

Дидактика(грец. didaktikоs – повчальний) – галузь педагогіки, в якій розглядається теорія освіти й навчання. Об’єктом дидактики вищої школи є навчальний процес у вищих навчальних закладах. Оскільки сучасний етап розвитку людства вимагає неперервної освіти людини впродовж життя, а вища освіта стає доступною для кожного, зона дії дидактики значно розширюється і охоплює проблеми й навчання людей зрілого віку (від 20 років і далі). Предметом дидактики вищої школи є визначення мети і завдань навчання у ВНЗ, окреслення змісту освіти, виявлення закономірностей процесу навчання, обґрунтування принципів і правил навчання, розробка форм, методів і прийомів навчання у ВНЗ, визначення матеріальних засобів навчання у вищій школі.

Поняття “дидактика” введено в науковий обіг у XVII столітті. Його утвердження пов’язане із опублікуванням чеським педагогом Я. А. Коменським ґрунтовної праці “Велика дидактика” (1657), яка поклала початок широким дослідженням проблем навчання. З того часу дидактика виконувала (та й нині виконує) дві функції – пізнавальну і практичну.

У дидактиці аналізуються, обґрунтовуються, моделюються, узагальнюються та пояснюються явища пізнавальної діяльності, які лежать в основі навчально-виховного процесу. Виконуючи пізнавальну чи утилітарну функцію, дидактика формує теоретико-методичні передумови поліпшення якості навчання, підвищення його ефективності. В дидактиці розробляються особливості і алгоритми діяльності того, хто навчає, і того, хто навчається, у взаємозв’язку.

Розвиток дидактики зумовлюється особливостями соціально-економічного поступу суспільства, а звідси й завданнями, які стоять перед вищою школою. На найближчі десятиріччя пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовка молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві та в суспільстві, побудованому на знаннях. Це досягається шляхом:

забезпечення поступової інформатизації системи освіти, спрямованої на задоволення освітніх, інформаційних, технологічних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу;

запровадження дистанційного навчання та інформаційно-комунікаційних технологій в освіті;

розроблення індивідуальних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також створення електронних підручників;

розвитку індустрії сучасних засобів навчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню і є важливою передумовою реалізації ефективних стратегій досягнення цілей освіти.