Значення етології у тваринництві

Виробництво різних продуктів тваринництва має зв'язок з вико­ристанням тих чи інших технологічних процесів, що повинні бути мак­симально адаптованими до біологічних можливостей організму тварин. Починаючи з першої доби життя, новонароджені сільськогосподарські тварини потрапляють до незвичних умов утримання та годівлі, підпа­дають під дію численних факторів довкілля. Реагуючи на всі ці подраз­нення, тварини навчаються, набувають життєвого досвіду, що віддзер­калюється у їхній поведінці. Як відомо, біологічною основою навчання є умовні рефлекси. Отже, використовуючи механізм утворення умовних рефлексів, можна навчитися керувати поведінковими реакціями тва­рин. За умовним сигналом можна організувати годівлю тварин у пев­ний час, у суворо відведених місцях. У свиней легко утворюється реф­лекс на певне місце дефекації. За умов практики вівчарства часто ви­користовуються у якості ватажка отари кози, що швидко навчаються реагувати на певні словесні (звукові) команди чабана. Оскільки у коней легко утворюються умовні рухові рефлекси на звукові сигнали, то під час керування табуном використовуються словесні накази та сви­стки. Дресирування сприяє можливості керувати складними руховими актами у коней під час подолання перешкод, а також за умов виїздки.

За умов індустріалізації тваринництва, переведення виробництва молока, м'яса та яєць на промислову основу слід глибоко вивчати усю різноманітність поведінкових реакцій організму тварин. Під час вив­чення харчової поведінки, за умов безприв'язного утримання тварин, необхідно фіксувати кількість та тривалість жвачного періоду, кратність та кількість води, що випивають тварини, кратність та тривалість часу відпо­чинку, лежання, стояння тощо; визначити оптимальний режим году­вання та чисельність тварин у групі з тим, щоб запобігти сутичкам та бійкам, від яких страждають від сильного збудження не тільки ті, що б'ються, але й усі твари­ни, що їх оточують. Невирішеним за­лишається питання про оптимальну чисельність особин у череді, та­буні, технологічній групі (у птахівництві).

Яку кількість родичів спроможна запам'ятати тварина у групі? Ви­явлено, що якщо до групи зі сформованою ієрархією вводити нових тварин, то це завжди негативно впливає на стан здоров'я та продуктивності тварин, оскільки порушується ієрархія, що вже сформувалася. Тому є вельми небажаними переформування, доукомплектування та інші зміни складу та чисельності тварин у групах.

Звичайно, враховуючи, що характер поведінки тварин залежить від типологічних особливостей вищої нервової діяльності, бажано було б формувати групи тварин з урахуванням не тільки віку, напрямку про­дуктивності, але й типологічних особливостей нервової системи.

У процесі інтенсифікації тваринництва гостро зростає функціо­нальне навантаження на усі органи та тканини й, передусім, на нерво­ву систему тварин. Тварини зі слабким типом нервової системи мають низькі адаптаційні можливості та не витримують великого навантажен­ня на організм, вони частіше хворіють, мають низьку продуктивність та стійкість організму.

За умов промислової технології виробництва тваринницької про­дукції необхідно мати тварин з високими адаптаційними можливостя­ми та продуктивними якостями, стійких до захворювань та стрес-фак­торів. Це мають бути тварини з сильним типом вищої нервової діяль­ності, які швидко пристосовуються до умов довкілля, відрізняються високими продуктивними якостями. Для відгодівлі є бажаними твари­ни з сильним, урівноваженим, інертним типами вищої нервової діяль­ності; для спортивних перегонів — коні з сильним, рухомим, нестрим­ним типами вищої нервової системи. Для будь-якого напрямку вико­ристання є придатними тварини з сильним, рухомим та урівноваже­ним типами вищої нервової діяльності. Залишається відпрацювати нові сучасні та доступні методи визначення типологічних особливостей вищої нервової діяльності сільськогосподарських тварин, оскільки кла­сичні павловські методи утворення умовних рефлексів вельми тривалі за часом, достатньо трудомісткі, потребують спеціальних умов, що є наближеними до лабораторних. Доцільно також використовувати різноманітні побічні (непрямі) методи визначення окремих властиво­стей нервової системи у сполученні з етологічними методами спосте­режень за поведінкою тварин у групах, що дозволяють приблизно виз­начити типологічні особливості їх нервової системи.

 

Питання для самоконтролю

1. Що є біологічною основою навчання?

2. Які показники слід фіксувати при вивченні харчової поведінки сільськогосподарських тварин?

3. Із яких тварин, з урахуванням їхніх типологічних особливостей, бажано формувати групи?