Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей

Формування граматично правильного мовлення у дітей передбачає такі напрями: перевірка граматичної правильності дитячого мовлення і запобігання помилкам; наслідування мовленнєвому зразку педагога, мовлення якого відповідає всім нормативним вимогам, використання ефективних методів і прийомів формування граматичної правильності мовлення дітей як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Перевірка дитячого мовлення і запобігання помилкам.Щоб пра­вильно обрати напрям роботи з формування граматичної правильності мовлення, вихователь має знати, які саме помилки характерні для ді­тей конкретної групи, як часто вони трапляються. З цією метою в кож­ній віковій групі дошкільного закладу проводиться індивідуальна пе­ревірка мовлення дітей двічі на рік: восени (вересень-жовтень) і на­весні (травень-червень). Перевіряють такі сторони граматичної будови мови:

особливості побудови речень: з'ясовують, які речення переважають (прості, поширені, непоширені, складносурядні, складнопідрядні), поря­док слів у реченні; особливості вживання сполучників і сполучних слів;

відмінювання іменників за відмінками (помилки в іменниках жіно­чого роду в орудному відмінку: їла ложкам) або відмінювання невід­мінюваних слів на зразок: кофе, радіо);

вживання роду і числа іменників та їх узгодження з іншими части­нами мови;

помилки, що допущені дітьми у використанні дієслівних форм (відмі­нювання за особами, чергування в основі слова);

узгодження числівників з іменниками;

вживання прийменників у реченні;

помилки, допущені дітьми у використанні інших частин мови.

Вихователю обов'язково потрібно перевіряти граматичні помилки, зумовлені специфічними умовами двомовності - так звані русизми, украї­нізми.

Для перевірки дитячого мовлення потрібно мати спеціальний мате­ріал, дібрати найвдаліші прийоми, які б дали можливість виявляти особ­ливості граматичної будови мови дітей.

Сюжетні картинки.Розповідь за такими картинками дає змогу про­стежити побудову речень. Картинки слід добирати так, щоб дити­на могла скласти речення різної складності, наприклад, з двох слів (Хлопчик читає; Дівчинка поливає; Бабуся плете); з трьох слів {Дівчинка тримає ромашку)', багатослівні {Дівчинка прибирає свої іграшки)', складні речення {Дівчинка подає кубики хлопчику. а хлопчик складає їх у машину; Дівчинка дивиться, як хлопчик ма­лює)', речення з прийменниками {Дівчинка сидить на стільці, а хлопчик стоїть біля неї; Хліб лежить на столі, а яблука в та­рілці).

Читання невеликих оповідань та бесіда за їх змістом.Вихователь читає оповідання і звертається до дітей з двома-трьома запитаннями. Наприклад такі оповідання: К. Ушинського «Півник з родиною»; Л. Тол-стого «Була у Насті лялька Катя», «Курочка», «Кінь»; М. Коцюбинсь­кого «Дві кізочки», «Про двох цапків».

Бесіди (за раніше накресленим планом).Дидактичні ігри з кар­тинками й іграшками на зразок «Чого не стало», які дають можли­вість перевірити вміння дітей відмінювати іменники, та гра «Що зміни­лось?» (на вживання прийменників). Спеціально підібрані дидактичні вправи на ті частини мови, що потребують перевірки. Наприклад, за­пропонувати дітям скласти речення зі словами вухо, радіо, піаніно тя ін.

Для перевірки граматично правильного мовлення можна викорис­тати діагностичні завдання, складені самим вихователем або взяті із спеціальної методичної літератури (А. Арушанова, А. Богуш, К. Кру­тій, Н. Лопатинська, Н. Маковецька, Г. Ніколайчук, О. Ушакова та ін.).

Розглянемо приклади діагностичних завдань.

Завдання.Мета: з'ясувати здатність дитини розрізняти грама­тичні форми однини й множини іменників.

Перед дитиною розкладають картинки. На одних зображені оди­ничні предмети, на інших - ті самі предмети у кількості від двох і більше. Спочатку добирають картинки із зображенням предметів, назва яких у множині має наголос наприкінці слова. Наприклад: гриб ~ гриби, стіл - столи, слон - слони, олівець - олівці, кіт -коти.

Потім картки із зображенням предметів з ненаголошеним закінчен­ням у множині: собака - собаки, лопата - лопати, кішка - кішки, корова -корови.

Педагог пропонує показати, де собаки, а де собака; де гриб, а де гриби тощо.

Гра «Назви велике».

Мета: з'ясувати особливості вживання та розуміння дітьми імен­ників із суфіксом згрубілості -ищ-, здатність до рефлексії під час са­мостійного творення слів за допомогою цього суфікса.

Матеріал: перша серія малюнків: маленький і великий слон; друга серія малюнків: маленький і великий лев; третя серія малюнків: мавпа, вовк, тигр, ведмідь, верблюд. Хід заняття: перша серія. Вихователь: «У місті, де живуть Максимко і Даринка, є великий зоопарк. Як же люблять наші малята ходити до нього! Проте, на жаль, це відбувається не дуже часто, адже Татусь і матуся працюють зранку до вечора, а зоопарк розміщений так далеко, що їхати туди потрібно тролейбусом, тому самостійно діти піти туди не можуть. І ось одного вихідного дня тато запропонував Мак-симкові й Даринці поїхати до зоопарку. Уявіть собі радість братика й сестрички!

Як же цікаво в зоопарку! Он слони: дбайливий тато-слон, біля нього- маленьке вухате слоненятко. Як ти гадаєш, як ще можна на­звати великого слона? (Прогнозована відповідь: слонище.) У сло-ненятка хоботочок, а в тата-слона... (Прогнозована відповідь: хоботи-ще.) У слоненятка вуха ще не дуже великі, а в тата-слона не великі вуха, а ... (Прогнозована відповідь: вушища). Слоненя ще дуже ма­леньке, тому й ніжки в нього маленькі, а в тата-слона - не просто великі ноги, а справжні... (Прогнозована відповідь: ножища.)

Завдання.Мета: з'ясувати особливості вживання дітьми дієслів в умовному і наказовому способі дії; перевірити вміння створювати слова за допомогою суфіксів.

1. Що зробив зайчик, якби зустрів вовка (лисицю)? (втік би, сховав­ся б, злякався б).

Відповідь дитини:

правильно називає слово в умовному способі дії;

добирає два слова;

називає тільки одне слово.

2. Скажи зайчику, щоб він пострибав, сховався, затанцював. Відповідь дитини:

правильно називає слова в наказовому способі дії; добирає два слова; називає одне слово.

3. Скажи, як називають дитинча зайчика? (зайченя), дитинчат? (зай­ченята), у зайця багато... (зайченят).

Аналогічні запитання пропонуються і щодо інших тварин. У ли­сиці.. , у вовка.., у ведмедя.., у їжака... Відповідь дитини:

називає всіх дитинчат у правильній граматичній формі; називає правильно тільки одну граматичну форму; не виконує завдання.

4. Назви дитинчат собаки, корови, коня, вівці (собака - цуценя, цуце­нята, багато цуценят; корова - теля, телята, багато телят; кінь - лоша, лошата, багато лошат; вівця - ягня, ягнята, багато ягнят).

Відповідь дитини:

дитина називає всі слова правильно;

називає два-три слова;

називає одне слово.

5. Де живуть звірі? (у лісі). Які слова можна утворити зі словом лісі (лісний, лісок, лісище, лісовик, лісовичок, лісочок).

Відповідь дитини;

називає більше двох слів;

називає два слова;

повторює задане слово.

Індивідуально мовлення перевіряється в ранкові години, після ден­ного сну і на прогулянці. Маючи загальну картину граматичних поми­лок, вихователь може спланувати подальшу роботу щодо їх запобіган­ня й виправлення. Якщо частина дітей вимовляє неправильно якесь слово, то можна сподіватись (завдяки схильності дошкільнят до на­слідування), що ця помилка може з'явитись і в інших дітей. У зв'язку з цим вихователь планує роботу, яка спрямована на запобігання мож­ливим помилкам: дидактичні ігри, вправи, розповідання за картинками з усією групою дітей та індивідуально з тими дітьми, в яких були вияв­лені помилки.

Наявність правильного зразка для наслідування.Дитина наро­джується, живе і розвивається в суспільстві. Для неї це не тільки вузь­ке коло предметів і явищ природи, а й люди, речі, суспільні відносини, культура, мова, наука тощо. Спочатку дитина не розмовляє, але чує мовлення дорослих, звернене до неї, потім приходить час, коли дитина сама включається в активне мовленнєве спілкування. Середовище, за П. Блонським, відіграє важливу роль у розвитку мовлення маленької дитини, воно дає чи не дає дитині можливість багато говорити і постій­но чути мовлення дорослих, воно прискорює або гальмує розвиток мов­лення. Отже, від мовного середовища, в якому знаходиться дитина, за­лежить її власне мовлення.

«Правильність граматичної будови мови у дітей раннього віку, ~ зауважує М. Красногорський, залежить від правильності побудови мов­лення навколишніх людей. Трирічний малюк правильно вживає відмін­ки, особи, дієслівні форми, засвоюючи їх у мовних сполученнях, які він сприймає від тих, хто його оточує. Тому для правильного розвит­ку дитячого мовлення важливо, щоб діти на другому і третьому році життя чули правильне мовлення з досить багатим словниковим скла­дом»1.

У ранньому дитинстві за дуже короткий час (два-три роки життя) дитина оволодіває рідною мовою. Засвоєння відбувається завдяки здат­ності нервової системи до наслідування. М, Красногорський наголошує: «Під час нормального мовленнєвого спілкування дитини з навколиш­німи людьми мовні зв'язки утворюються шляхом наслідування і зміцню­ються шляхом спонтанного повторення, або, як ми називаємо, фізіологіч­ної ехолалії»

Методи і прийоми формування граматичної правильності мовлення у дітей.Для формування граматичної правильності мовлення використо­вують такі методи: дидактичні ігри і вправи, розповіді з використанням слів, в яких діти допускають помилку, картинки, переказування художніх оповідань, читання віршів, складання дітьми розповідей із використан­ням групи слів на тему, запропоновану вихователем.

Найефективнішим методом формування граматичної правильності мовлення є дидактичні ігри. Це доволі поширений вид діяльності в роботі дошкільних закладів, хоча вихователі не завжди правильно оби­рають ту чи ту гру для досягнення потрібної мети. Гра планується сама собою, оскільки ігри на формування граматичної правильності мовлен­ня недостатньо описані в методичній літературі, відсутні вони і в пла­нах виховної роботи вихователів дошкільних закладів.

Які групи дидактичних ігор використовуються для формування граматичної правильності мовлення? Це насамперед дидактичні ігри, спрямовані на формування вміння дітей відмінювати іменники множи­ни в родовому («Чого не стало?», «Чого більше?») та називному відмін­ках («Що змінилось?», «Назви предмети», «Опиши картинку», «Пош­та»); на відмінювання іменників однини і множини у знахідному від­мінку («Що я бачив?», «Розкажи про картинку»); на вживання роду іменників («Плутанина», «Одягни ляльку», «Крамниця іграшок»); на вживання невідмінюваних іменників («На гостини», «Що я чув по ра­діо?»); на вживання дієслів за особами і дієслівних форм з чергуван­ням приголосних в основі («Що ми робимо?», «Що написано в листі?»); на узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?», «Порахуй, скільки?»); на відмінювання іменників, що вживаються тільки в од­нині або множині («Кому що потрібно?», «Про що ми задумали?»); на правильне вживання прийменників («Сховай зайчика», «Що змінило­ся?», «Де ведмедик?»); на виправлення помилок, зумовлених двомов­ністю («Назви слово іншою мовою», «Що змінилось?», «Крамниця ігра­шок», «Про що ми задумали?»); на виправлення граматичних помилок («Так чи не так?», «Виправ, Петрушку», «На уроці рідної мови» та ін.).

Крім дидактичних ігор у практиці роботи дошкільних закладів слід широко використовувати дидактичні вправи, які доступні дітям стар­шого дошкільного віку. Дидактичні вправи високо оцінював К. Ушин-ський. У його книзі «Рідне слово» зібрано чимало корисних вправ для розвитку мовлення дітей. Добираючи дидактичні вправи для дітей, К. Ушинський водночас вимагав від педагога правильної методики їх проведення, правильного добору запитань, оскільки кожна дидактична вправа складається із запитання та відповіді. «У перших вправах, -писав автор, - наставникові, безперечно, доведеться керувати безпере­стану і дитячою спостережливістю, і дитячою думкою, і дитячим словом та задовольнятися, коли діти дадуть правильну відповідь на найкон­кретніші запитання, наприклад: як називається предмет? як називається та чи інша частина предмета? якого вона кольору? Потім він може комбінувати свої запитання так, що на них потрібно відповідати цілим реченням, наприклад; що їсть кінь? якої масті бувають коні?.. Далі запитання мають, розширюватися таким чином, щоб відповідь на них складала кілька речень. Наприклад: як їсть корова, а як кінь? Чим віслюк схожий на коня, а чим на корову? Далі йдуть запитання, які припускають у відповіді цілу низку речень... Так, щоб поступово підго­туватися до самостійного опису і таких предметів, про які нічого не говориться у книзі, але діти можуть їх розглянути»1.

Великого значення дидактичним вправам надавала і Є. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних вправ з розвитку мовлення у до­шкільнят.

У дошкільній педагогіці визначено такі педагогічні вимоги до ди­дактичних вправ, що використовуються в роботі з дітьми:

а) правильний добір дидактичних вправ відповідно до помилок, що трапляються в дитячому мовленні;

б) дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактична гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних форм);

в) матеріал до дидактичної вправи слід добирати так, щоб діти мали можливість зіставляти правильні й неправильні форми, щоб у ньому були не лише ті граматичні форми, в яких діти допускають помилки, а й інші близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми {червоне яблу­ко, червоний прапорець, червона стрічка)',

г) кожна дидактична вправа має стимулювати дитячу думку, сприяти розвитку мислення;

д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому дітям мате­ріалі, пов'язаному з їхнім життям і діяльністю;

е) у дидактичних вправах потрібно передбачити наочний матеріал; є) дидактичні вправи слід проводити жваво, цікаво, використовуючи

ігровий прийом.

Для формування граматичної правильності мовлення у старшому дошкільному віці використовують різні групи дидактичних вправ.

Вправи на словотворення.Головна мета - формування інтересу до слова, розвиток критичного ставлення до мовлення, пошук серед різних варіантів слів граматично правильного. Це такі вправи:

утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто у нього мама?», «Хто вона (він)?», «Скажи одним словом»):

- Вовченя. Хто в нього мама?

- Вовчиця.

- Зайченя. Хто в нього мама?

- Зайчиха.

- Левеня. (Левиця.) Порося. (Свиня.)

- Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона? (Плавчиха.)

- Машина, що ріже овочі. Як про неї можна сказати одним словом? (Овочерізка.)

- Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього можна сказати одним словом? (Цукерниця.);

утворення порівняльних ступенів прикметників:

- Навесні тепло, а влітку... (тепліше).

- Вода холодна, а лід ... (холодніший); утворення прикметників з двох слів:

- Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

- Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.); утворення дієприкметників:

- Розбили тарілку. Як про неї сказати? (Розбита тарілка.)

- Розлили молоко. Як про нього можна сказати? (Розлите моло­ко.);

утворення іменників від дієслів («Назви професію», «Хто це

робить?»):

- Будувати - будівельник.

- Лікувати - лікар.

- Виховувати - вихователь; утворення споріднених слів:

- Які слова можна утворити від слова ліс?

- Лісний, лісник, лісовик, лісовичок. Вправи на словозміну:

відмінювання дієслівних форм (бігати - біжу, їздити - їжджу, носити - ношу, хотіти - хочу - хочемо, просити - прошу - просимо, водити - вожу - водимо та ін.).

Наприклад, вихователь говорить:

- Ми ходимо. А як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)

- Як ти скажеш про Валю? (Валя ходить.)

- Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе? (Я біжу.)

- Як ти скажеш про Юрка? (Юрко біжить.)

- Як ти скажеш про них? (Вони біжать.);

узгодження числівників і прикметників з іменниками:

- Червоний олівець. Про що ще можна сказати червоний? (Червона квітка, червоний помідор, червоний м'яч, червоний бант.)

- Як сказати про воду? Вода яка? (Холодна, тепла, прозора, чиста.)

- Молоко яке? (Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле, солодке); відмінювання іменників;

~ Качка кличе кого? (Каченят.)

- Собака годує кого? (Цуценят.)

- На дереві ростуть що? (Яблука.); відмінювання займенників:

- У мене лялька. Як сказати, що має Оксана? (У неї лялька.)

- Про Юрка? (У нього лялька.)

- Про них? (У них лялька.); вживання часу дієслів:

- Що я (ти, він, вони, ми) роблю?

- Що я (ти, він, вони, ми) робитимуть?

- Що я (ти, він, вони, ми) робив?

- Що я (ти, він, вони, ми) зроблю?

- Що було влітку? Що буде взимку?

Дидактичні вправи з картинками: «Знайди маму», «Чиї дітки?», «Чий хвіст?», «У кого хвіст?», «Де що лежить?», «З ким розмовляє хлопчик?»; вправи на вживання невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).

Дидактичні вправи на вдосконалення синтаксичної сторони мовлен­ня.Після розгляду картинки дитиною вихователь ставить запитання:

- Кого ти бачиш на картинці?

- Я бачу хлопчиків.

- Що вони роблять?

- Один маленький хлопчик тікає від іншого, щоб той його не на­здогнав. Один хлопчик тікає, а другий наздоганяє.

Можна використовувати просто запитання вихователя:

- Коли кульбабка буває зелена, а коли жовта?

- Вранці, коли ще немає сонця кульбабка зелена, а коли з'являється сонце, вона розкривається і стає жовтою.

Вправи на виправлення граматичних помилок.Вихователь: «Но­венька дівчинка - Оленка зайшла в групу, побачила іграшки і сказала: «Ой, скільки тут ляльків, машинів, іграшків!» У яких словах Оленка зробила помилки? Як правильно сказати?».

Одним із методів формування граматичної будови мовлення є роз­повіді, складені вихователем. У них мають бути слова, в яких діти най­частіше допускають граматичні помилки (вухо, кашне, піаніно, кіно), Наприклад: «Піаніно»:

«В Оксанчиній кімнаті стоїть... (піаніно). Піаніно зовсім нове, його тільки вчора купили. Оксанка дуже зраділа, побачивши в кімнаті... (піаніно), таке саме, як у дитячому садку. Бона підійшла до... (піаніно), провела пальчиком по блискучій чорній поверхні... (піаніно), натисну­ла на клавіші... (піаніно) і радісно усміхнулася, коли піаніно озвалося до неї. Потім узяла стілець і поставила його біля... (піаніно). Дівчин­ка довго милувалася... (піаніно) і вирішила, що обов'язково навчиться грати на... (піаніно). Усю ніч Оксанці снилося, що вона грала на... (піаніно), а діти зачаровано слухали її гру».

Вихователь може дати завдання дітям скласти розповіді з відповід­ним словом або кількома словами. Наприклад: зі словом вухо: «У Тані заболіло вухо. Мама зав'язала дівчинці вуха і викликала лікаря. У вусі був нарив». Або зі словами санчата, лижі, сніг, вітер: «Настала зима, подув холодний вітер, випав білий пухнастий сніг. Діти взяли лижі й пішли кататися з гори. А у Валі й Віті немає лиж, вони каталися на санчатах».

Для активізації й закріплення граматичних форм використовують художні твори. Наприклад, заняття на тему «Про Томуі Чому» (роз­роблено К. Крутій).

Мета: активізувати в мовленні дітей сполучник тому що. На­вчити їх правильно вживати конструкцію з цим сполучником.

Хід заняття: дітям пропонується прослухати казку М. Риба-кова «Про Тому і Чому» і відповісти на запитання.

Жили-були Тому і Чому. Бачать вони - котиться колода.

- Чому вона котиться? - запитав Чому.

- Тому що вона кругла, - відповів Тому.

- А чому б нам не зробити що-небудь кругле? - спитав Чому. Почали тоді Чому і Тому стругати, пиляти і вийшло у них кругле

колесо. Сіли вони й покотилися по землі. Котяться вони, котяться, див­ляться - летить птах.

Чому він летить? - запитав Чому.

Тому що у нього є крила, - відповів Тому.

Чому б нам не зробити крила?

Зробили тоді Тому і Чому крила, і вийшов у них літак. І полетіли вони далі дивуватися.

Ось, діти, тому все і робиться на світі, що є чому.

Діти, з якими запитаннями звертався Чому? Як відповідав Тому? А тепер ви продовжіть розповідь про Тому і Чому. Діти «навчають» Чому-сика: «Чому прийшов лікар? Чому люди беруть парасольки? Чому відліта­ють птахи? Чому влітку не носять шубу? Чому не можна їсти сніг? тощо».

Одним із методів формування граматичної правильності у дітей стар­шого дошкільного віку є моделювання, використання наочних моделей, в яких дитина відображує структуру об'єктів і відношень між ними (Л. Вен тер, Д. Ельконін, М. Поддьяков, К. Крутій, Н. Лопатинська та ін.).

Так, для визначення ступеня оволодіння дітьми старшого дошкіль­ного віку способом виділення слова з мовленнєвого потоку К. Крутій пропонує дати дітям можливість будувати моделі речень, які у своєму складі мають: тільки слова-назви; слова-назви та службові частини мови («слова-товариші»); слова-назви, слова-дії тощо.

Наприклад, дітям пропонується картка зі схемами:

 

Завдання:

- скласти речення до схем;

- дібрати речення із запропонованого вихователем тексту;

- доповнити схему моделями.

Гра «Склади речення». Складання речення за двома опорними сло­вами: стілець, підлога] тарілка, стіл', крісло, кошеня', книга, полиця тощо. Діти складають схему-модель речення з прийменником на. Стілець стоїть на підлозі.

 

 

Розглянемо конспект заняття з використанням моделей (складено Н. Маковецькою).

Мета: познайомити дітей із творенням іменників за допомогою суфікса з відтінком збільшення -ищ-. Продовжувати формувати уяв­лення про універсальність словотвірної моделі.

Матеріал: ляльки - хлопчик і дівчинка, м'яка іграшка - Со­нячний зайчик, моделі слів-предметів, що мають у своєму складі лише корінь, а також корінь і суфікс, папір, олівець, малюнки із зображення­ми великих і маленьких тварин: верблюда, мавпи, слона, вовка.

Хід заняття: вихователь розповідає казку: «І знову наші мандрівники вирушили в подорож країною Мови, а Сонячний зайчик продовжив свою розповідь,

- Я хочу відкрити вам одну таємницю: в нашій країні є не тіль­ки загадкові частинки, що надають словам значення зменшення, пестливості, а й такі, за допомогою яких утворюються слова, що означа­ють великі предмети або великих тварин, і серед них частинка-помічни-

гл ~

гл

ця -ищ-. Ось у цьому будинку

лапище.

Л7 *

У ЦЬОМУ буДИНКу

відповідь - ручище.)

живе слово лапа, а в цьому

рука, а в цьому

(Прогнозована

\7 А ,^~>

У цьому будинку І .ґ, І - живе слово лев, а в цьому (Прогнозована відповідь - левище.)

- Ой, та ці ж будиночки дуже подібні до тих, в яких живуть слова листок, дубочок, лісочок, - радісно заплескала в долоньки Даринка.

-Так, адже це теж слова-предмети й складаються вони зі звичайного слова та його помічнияі, - пояснив Сонячний зайчик».

Вихователь: «А тепер назвіть, будь ласка, одним словом: великого верблюда (прогнозована відповідь; верблюдище), велику мавпу (про­гнозована відповідь: мавпище); великого вовка (прогнозована відповідь: вовчище).

Спробуйте розмістити ці слова в будинки. (Вихователь пропонує ^—х .О-Л дитині дві словотвірні моделі: І І—І,І^/з.)

Діти мають розмістити малюнки із зображеннями тварин залежно від кількості складів у слові.

Останнім часом у методичній літературі з'явився і такий метод, як лінгвістична казка. К. Крутій лінгвістичну казку визначає як таку, зміст якої спрямований на ознайомлення дітей з лінгвістичними термінами в доступній для них формі, а також на розвиток «чуття мовлення».

Зміст таких лінгвістичних казок складає сам вихователь. Напри­клад, «У країні чеберяйчиків», «Подорож до країни мавп», «У мовному царстві» та ін.

Заняття з формування граматичної правильності мовлення.У до шкільних навчальних закладах формування граматичної правильності мовлення відбувається на комплексних і тематичних заняттях. Комплекс­ні заняття проводять двічі на місяць, тематичні - один раз на квартал.

Комплексне заняття складається з трьох частин, однією з яких є формування граматичної правильності мовлення. На заняттях реалі­зується матеріал відповідно до програми виховання дітей.

На комплексних заняттях використовують здебільшого дидактичні вправи та ігри. Для прикладу розглянемо заняття у другій молодшій групі (жовтень).

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Вправляти дітей у відмінюванні іменників, що означають назви малят тварин, у називному й родовому відмінках однини і множини, у правильному вживанні імен­ників у роді і числі.

Під час першої частини заняття діти розглядають вже знайому кар­тину із зображенням кішки та кошенят.

Вихователь: «Діти, кішка велика, а як сказати про маля кішки? (Ко­шеня.) Одне кошеня, а багато? (Кошенята.) Кошеня воно, а кошенята? (Вони.) Немає кішки, а як сказати про її маля? Немає кого? (Коше­няти.)»

Старша група (грудень).

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Навчити утворю­вати нові слова від іменників і дієслів.

У другій частині заняття вихователь пропонує дітям продовжити навчання словотворенню. Які слова можна утворити від слів пшениця (пшеничний, пшеничка, пшениченька), брат (братній, братерство, братик, брататися), служити (служба, служіння, слуга, службо­вий), писати (писар, писаний, списаний, написаний, переписувати), море (моряк, морський)?».

На іншому занятті діти вчаться перебудовувати просте речення в поширене за допомогою прикметників та сполучника І.

Під час заняття вихователь пропонує дітям доповнити речення «Мій син» словами, що відповідали б на запитання який? (Мій син працьо.

витий і скромний. Мій син чесний і сумлінний.) Потім пропонуються такі речення: Уважний син, що робить! Ледачий син, що робить? Сильний син, що робить? Дидактична вправа: Син який? Дідусь який? Хлопчик веселий, а мати (сумна). Мати працьовита, а син (ле­дачий).

На тематичному занятті розв'язуються завдання, спрямовані тільки на формування граматичної правильності мовлення. Повторюють той матеріал, який вивчався на комплексних заняттях, додають одне чи два нових завдання. Наприклад, молодша група.

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Вправляти у відмінюванні іменників (качка, каченя, кладка} в однині та множині, у правильному узгодженні числівника з іменником; навчати складати по­ширені речення; розвивати уважність, кмітливість.

Матеріал: качка з каченятами, макет - ставок із кладкою.

Хід заняття: на столі макет ставка з кладкою. Вихователь: «Який гарний ставок! Сюди дуже часто приходять гуси, качки. Послу­хайте, /(іти, і відгадайте, хто йде до ставка? Кря - кря - кря! (З'яв­ляється качка.) Качка прийшла купатись. (Качка купається.) Що ро­бить качка? Вийшла з води і пішла на кладку погрітись на сонечку. Кого ви бачите на кладці? Ось ще хтось біжить до кладки. Хто це? (Маленьке каченятко.) Каченя сіло на кладці біля качки. Хто тепер сидить на кладці? Скільки качок і скільки каченят? Хтось знову йде до ставка. (З'являється ще одна велика качка). Викупалась велика качка й сіла на кладку. Кого тепер ви бачите на кладці? (Дві великі качки й одне маленьке каченя). Кого більше - качок чи каченят? А що потрібно зробити, щоб качок і каченят було порівну? (Треба, щоб припливло ще одне каченя.) Покличемо його. (Діти кличуть: кря -кря.) Хто це пливе? Скільки тепер каченят? Одне каченя пішло у воду. Хто залишився на кладці? Кого більше? (Забирає велику кач­ку.) Кого не стало на кладці? Хто залишився на кладці? Аж ось по­близу пробігла лисиця. Качки злякались і всі кинулись у воду». Під час гри можна запропонувати загадку: «У воді купалася, сухою зоста­лася. Хто це?».

Крім групових занять із дітьми, які мають граматичні помилки в мовленні, проводять індивідуальні. Для прикладу розглянемо індиві­дуальне заняття «Де Чомусик»? (розроблено К. Крутій).

Мета: з'ясувати розуміння дітьми значення прийменників з, із-за, по, у (е), над, під, перед, між, по, при, через, коло, біля, крізь. Матеріал: малюнки, на яких зображений Чомусик у різних си­туаціях.

Хід заняття: вихователь: «Чомусик вирішив погратися з то­бою. Але в кожній грі є свої правила. Правило цієї гри таке: я пока­зуватиму тобі малюнок із зображенням чеберяйчика Чомусика, а ти маєш відповісти, де він знаходиться або що він робить. Згоден? Як­що ти правильно відповідатимеш, Чомусикові це обов'язково сподобається, і ви удвох підете сьогодні на прогулянку». Вихователь пока-є Перший малюнок, на якому зображений чеберяйчик, котрий визирає

з-за дерева.

Прогнозовані відповіді дитини за малюнками: Чомусик виглядає з-за дерева. Чомусик стоїть на пеньку. У Чомусика є гарненький ков­пачок, штанці тощо. Чомусик схилився над кущем, павучком. Чомусик робить зачіску перед люстерком. У Чомусика в кошику є гриби. Чому­сик іде по дорозі. Чомусик стоїть біля ромашки. Чомусик стоїть між мурашником та кущем суниць. Чомусик стоїть із капелюшком у руні. Чомусик стоїть без капелюшка. Чомусик дивиться крізь скло. Чомусик іде через місточок.

Наприкінці кожного кварталу проводять контрольні заняття на з'я­сування рівня засвоєння дітьми граматичної будови рідної мови.