Тема 4. Формування інтегрального показника конкурентоспроможності підприємств

 

 

4.1. Концептуальна схема моделювання оцінки конкурентоспроможності підприємства

 

Процес розробки моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства припускає розробку комплексу моделей, представленого в концептуальній схемі дослідження (рис. 2.1), що складається з шести модулів, кожен з яких є невід'ємною частиною процесу моделювання конкурентоспроможності підприємства. Такий підхід дозволяє поєднати процес оцінки з процесом управління конкурентоспроможністю підприємств.

Щоб найбільш докладно і точно розглянути всі аспекти процесу оцінки конкурентоспроможності підприємства, доцільним є подання оцінки конкурентоспроможності підприємства як системи, тобто використання системного підходу. Під системою розуміється множина елементів, що перебувають у відношенні або зв'язку один з одним і утворюють цілісність або органічну єдність. Виходячи зі змісту категорії "конкуренто-спроможність підприємства", можна стверджувати, що процес оцінки конкурентоспроможності, як система у своїй мінімальній конфігурації, повинен включати два елементи:

об'єкт, що оцінюється, — підприємство;

суб'єкт, який оцінюється, що здійснює діяльність, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності підприємства, тобто управляюча система.

Зв'язок цих двох елементів системи оцінки конкурентоспроможності підприємства можна проілюструвати у вигляді найпростішої структурної схеми системи (рис. 2.2). З погляду теорії систем обидва елементи системи є підсистемами системи оцінки конкурентоспроможності підприємства.

 

представляють вихідні стани підприємства, на яких визначена функція вигоди. Мета функціонування підприємства — максимізація обраної функції вигоди за допомогою вибору рішення (дії), певного стану змінних U (змінні прийняття рішень).

Відповідно до термінології теорії систем, у системі оцінки конкурентоспроможності підприємств елементи мають наступне трактування:

1F – підсистема (елемент), реалізуюча ціль, тобто підсистема, що описує конкретні процеси функціонування організації;

2F – підсистема (елемент) вибору цілі, основним інструментом якої виступає технологія дій U.

Якщо враховувати той момент, що для формування дій U, що переводять підсистему 1F, яка реалізує мету, у стан , що задовольняє цілі функціонування організації в умовах впливу зовнішнього середовища X, необхідна інформація, то вихідна найпростіша система оцінки конкурентоспроможності підприємства повинна бути доповнена відповідними зв'язками передачі інформації про стани середовища і самої організації. Природно те, що залежно від обсягу зазначеної інформації будуть залежати і обрані дії U.

Будь-яка система F описується своєю функцією поводження:

 

f: C → {0;1} (2.1)

де C = {c} – множина всіх можливих станів системи, що задає ступінь можливості знаходження системи в деякому стані .

 

Множина станів системи, у свою чергу, визначається сукупністю станів змінних, які описують систему. Якщо думати, що система F описана множиною змінних , котрі приймають свої значення у відповідній множині значень Si, то множина C станів системи F можна визначити як декартовий добуток множин Si значень кожної змінної, що описує систему:

 

(2.2)

 

Наприклад, змінними стану підсистеми організації 1F можна вважати змінні, які входять в наступні групи:

1. Внутрішні змінні.

2. Зовнішні змінні, що піддаються управлінню.

3. Зовнішні змінні, що не піддаються управлінню з боку досліджуваного об'єкта.

Вибір відповідних множин змінних входу системи X, U керуючих впливів і змінних виходу Ω для опису підсистеми організації 1F буде визначатися конкретним завданням для організації. Загалом функція поводження F може трактуватися як поводження, що породжує функція для системи 1F, і представлятися у вигляді:

 

(2.3)

 

У цьому випадку процес формування породжуваних змінних Ω під впливом порождаючих змінних X, U включає два етапи:

1. Для деякого значення часу заданий стан порождаючих змінних X, U; для визначення стану породжуваних змінних Ω при тому ж значенні використовується функція поводження F (2.3).

2. Значення часу заміняється на нове (наприклад, для дискретного часу на ) і повторюється етап 1 породження змінних Ω.

Використовуючи наведений вище системний принцип походження вихідних змінних системи, можна чітко визначити предмет оцінки конкурентоспроможності підприємства і управління конкурентоспроможністю в термінах системного аналізу. Так як предметом оцінки конкурентоспроможності є можливість реалізації внутрішнього потенціалу організації в умовах зовнішнього середовища, що змінюється, то предмет управління конкурентоспроможністю підприємства асоціюється з самим процесом походження, обумовленим функцією поводження системи.

Тому що управління конкурентоспроможністю є діяльністю щодо забезпечення реалізації цілей організації, то розглянута система є цілеспрямованою. Мета розглянутої системи — це конкретне обмеження на множині змінних, що описують систему, яка визначає кращий із стратегічних позицій рівень конкурентоспроможності підприємства. Таким чином, з погляду системного подання, мета підприємства як підсистеми системи управління конкурентоспроможністю може бути представлена у вигляді інваріантного обмеження на множині станів системи як деяка функція:

 

(2.4)

 

Функція f* може трактуватися як функція, що задає деяке бажане поводження досліджуваної системи. Загалом множина станів C*, на яких визначена ціль, може не збігатися з множиною станів досліджуваної системи (мета задана, наприклад, деякими критеріальними або узагальненими характеристиками системи). Однак передбачається, що стани C системи F можуть бути "зведені" до стану цільової системи F* (розраховані або узагальнені).

Позначимо проекцію функції поводження F системи на множину станів цільової функції поводження (на множину змінних, у яких визначена ціль) як функцію:

 

(2.5)

 

Якщо множини C*=C, то функції поводження системи і цільова функція поводження будуть визначені на одній множині станів.

Тоді ступінь досягнення системою F бажаного поводження f* визначається характеристикою системи щодо цілі, що може бути обмірювана близькістю дійсних і бажаних проявів тих властивостей системи, які передбачені нею. Зокрема, характеристика системи щодо цілі може бути визначена як характеристична функція у вигляді відстань Хеммінга для двох функцій:

. (2.6)

 

Виходячи з визначення характеристики системи щодо цілі, визначається основне завдання управління конкурентоспроможністю, а саме: досягнення цілей організації шляхом побудови оптимальної системи з поводженням, що враховує вплив факторів зовнішнього середовища за критерієм:

. (2.7)

 

Виходячи з того, що процес управління конкурентоспроможністю є цілеспрямованим, тобто спрямованим на досягнення більш високого рівня конкурентоспроможності, необхідним є інформаційне забезпечення такого процесу. Таку інформацію надає оцінка конкурентоспроможності підприємства. Результат оцінки конкурентоспроможності підприємства також є критерієм досягнення поставленої цілі. Узагальнений критерій виходить у результаті розробки моделі інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства. Таким чином, моделювання процесу оцінки конкурентоспроможності підприємства є необхідною умовою для забезпечення процесу управління конкурентоспроможністю.

У першому модулі концептуальної схеми дослідження для побудови моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства з погляду системного підходу необхідно, як для будь-якої системи, побудувати складові моделі. Такими моделями є функціональна, морфологічна і інформаційна.

Функціональна модель визначає важливість системи, її місце і відношення до інших систем. Функціональна модель створює правильне подання відносно зовнішніх зв'язків системи, її контактів з навколишнім середовищем, напрямків її можливої зміни. Залежно від ступеня впливу на зовнішнє середовище і характеру взаємодії з іншими системами, функції, що виконуються досліджуваною системою, можна розподілити за зростанням значущості в такий спосіб: 1) пасивне існування, матеріал для інших систем; 2) обслуговування системи більш високого порядку; 3) протистояння іншим системам, середовищу (виживання); 4) поглинання (експансія) інших систем і середовища; 5) перетворення інших систем і середовища.

Основною функцією системи оцінки конкурентоспроможності підприємства є обслуговування системи більш високого порядку, а саме, системи прийняття стратегічних управлінських рішень про пріоритетні напрямки розвитку підприємства.

Функціональна модель оцінки конкурентоспроможності підприємства представлена на рис. 2.3.

 

Рис. 2.3. Функціональна модель оцінки конкурентоспроможності