Джерела виникнення

План

1. Визначення поняття “фразеологічна одиниця”, її роль у вислов-люванні

2. Джерела виникнення

3. Класифікація фразеологічних одиниць, їх використання

1. Визначення поняття “фразеологічна одиниця”, її роль

у висловлюванні

Стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення, називається фразеологічною одиницею або фразеологізмом.

За сферою вживання (із стилістичного погляду) виділяються книжні фразеологізми, які використовуються переважно в писемній формі наукового, офіційно-ділового, публіцистичного і художнього стилів: болючі проблеми, заходи адміністративного впливу, зійти з орбіти, коефіцієнт корисної дії, питома вага та ін. Крім того, виді-ляються розмовно-побутові, які переважають в усному мовленні і художній літературі: вродися та вдайся; казці кінець – ділу вінець; як тіло без душі; іти світ за очі; аби день до вечора; скільки вовка не годуй, той все у ліс дивиться. Ще розрізняють народно-поетичні фразеологізми: хай наші вороги плачуть; не так склалось, як гадалось; будь здорова, як вода, а багата, як земля.

Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компо-нентів, цілісністю значення і автоматичним відтворенням у мовленні. Наприклад: біла ворона; море по коліна (ідіоми – виражають єдине поняття); білий як крейда (як спіна) (порівняння); вік живи, вік учись (прислів´я повчального змісту); у страху очі великі (приказки, які часто мають образний характер); лиш боротись – значить жить !; і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (крилаті вислови); хто шукає, той знайде (афоризм); на городі бузина, а в Києві дядько (каламбур – гумористичне використання багатозначних слів або схожості різних слів); закручувати гайки; дати зелену вулицю (професійні вислови); багато що казати, та мало слухати; як задумав, так і зробив; вічна

пам´ять (народнопоетичні включення); питома вага; зійти з орбити; поставити на лінійку готовності; міжнародний клімат, поставити наголос, тримати за руку на пульсі (вислови термінологічного харак-теру).

Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що незалежно від кількості слів у його складі, він виражає одне поняття і вживається у мові як готова одиниця, наприклад: впасти духом – “зневіритися”.

У реченні фразеологізм виступає як 1 член речення: Спало на думку (головний член безособового речення) – чи не повернути мені в привітне тепло батьківської хати.

За походженням (етимологією) фразеологізми поділяються на:

а) сталі вислови з народної мови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартів тощо): сам не гам і другому не дам, світ зав´язати, рука руку миє, як горохом об стіну, про вовка помолвка, обоє рябоє, кирпу гнути, стати на ноги, ні з рота мови, ні з носа вітру. Сюди належать прислів´я і приказки;

б) професіоналізми, що набули метафоричного вжитку: чорним по білому, лити воду на млин, стригти під один гребінь, закласти фундамент, відігравати роль, зводити до спільного знаменника, зні-мати стружку, на космічній швидкості, дати гарантію, підкласти міну, гірка пілюля, вимушена посадка, спіймати на гачок;

в) переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу: ставити крапку над і, дивитися крізь пальці, розумній голові досить скзазати одне слово (польське), contra spem spero, omnia mea mecum porto;

г) вислови античної культури: гордіїв вузол, прокрустове ложе, піррова перемога, Діоген у бочці, авгієві стайні, між Сциллою і Харибдою, Кастальське джерело, не можна двічі увійти в ту саму річку;

д) біблійні та євангельські вислови: не одним хлібом живе людина; лікарю, вилікуй себе самого; козел відпущення; притча во язицех; пісня пісень; берегти як зіницю ока; повертати на круги своя; співати Лазаря;

е) вислови відомих людей (афоризми, цитати): Хіба ревуть воли як ясла повні ? (П. Мирний), Людина – це звучить гордо (М. Горький).

3. Класифікації фразеологічних одиниць, їх використання

За семантичною злитістю компонентів, тобто за значеннєвою, змістованою силою зв´язку між компонентами, розрізняють: а) фразео-логічні зрощення, б) фразеологічні едності, в) фразеологічні сполу-чення (класифікація В.В. Виноградова). До них додаються ще фразео-логічні вислови (за класифікацією М.М. Шанського).

Фразеологічні зрощення – це стійкі сполучення, загальний зміст яких не можна зрозуміти із значень окремих компонентів, що входять до складу фразеологічної одиниці: піймати облизня; терпець увірвався; ні в сих, ні в тих; теревені правити; сидіти на бобах; попасти пальцем у небо; товкти воду у ступ;, загнати на слизьке; утерти носа.

Фразеологічні єдності – стійкі словосполучення, зміст яких пев-ною мірою зумовлений значеннями слів-компонентів: тримати камінь за пазухою, ложка дьогтю в бочці меду, намилити шию, стерти в порошок, замилювати очі, зробити з мухи слона, загрібати жар чужими руками. Це переважно стійкі сполучення (ідіоми), які дослів-но не перекладаються. Вони утворилися внаслідок образного перео-смислення вільних синтаксичних словосполучень.

Фразеологічні сполучення – це стійкі вислови, до складу яких увіходять слова з вільним і фразеологічно зв´язаним значенням. У них цілісне значення випливає зі змісту окремих слів: здобути перемогу; делікатне питання; насупити брови; згорати з сорому; зачепити за живе; важка вода; бронхіальна астма; брати участь; вжити заходів; одержати перемогу; винести рішення; розглянути заяву. Різно-плановість фразеологічних одниць цього типу зумовила збільшення інтересу вчених до них.

Фразеологічні вислови – це стійкі звороти мови, які семантично (за значенням, за змістом) не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються, як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу (речення). Це прислів´я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння тощо: дівка не без щастя, козак не без долі; на словах медок, а на серці льодок; бідний, яка церковна миша; мовчання – знак згоди; шукайте – і знайдете! Фразеологічні вислови номінативного типу – це мовні клише, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, звітно-виборна кампанія, охорона здоров´я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото, ядерна безпека, охорона навколишнього середовища та ін.

У писемній формі ділового мовлення найчастіше вживаються фразеологічні сполучення (за В.В. Виноградовим) і фразеологічні ви-слови (за М.М. Шанським). В усному діловому мовленні широко використовуються фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і мовні кліше.

Появу мовних кліше зумовлює частотність і повторюваність ситуацій. Під мовними кліше розуміються мовні одиниці, яким власти-вий постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків і водночас семантичне членування, характерне для вільних сполучень: установити контроль, визвольний рух, патріо-тичне виховання, посилення боротьби із зловживанням, мирне спів-існування, дух часу, матеріальне благополуччя, ринкова економіка.

Отже, за певних умов навколо головного слова утворюється відносно постійний набір залежних слів. Подібно до фразеологізмів вони відтворюються в мовленні і починають функціонувати як одиниці мови. Такі сполучення вважаються явищем перехідного типу, що поєднує в собі властивості вільного синтаксичного словосполучення і фразеологічної одиниці. Вони побудовані за моделями словосполучень, зрідка речень. Функціонують переважно в інформаційних жанрах засо-бів масової інформації й часто відтворюються в мові. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію і економлять час і засоби мовлення. Це в основному усталені словосполучення. На даний момент їх використовують дуже широко. Такі мовні звороти внаслідок крайньої необхідності та їх важливості для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Наприклад: сфера обслугову-вання, підтримувати дипломатичні відносини, всенародне обговорення, ринкові реформи, одержувати інформацію, факти – неспростовна річ.

Повторюваність ситуацій провокує надто часте використання ви-словів, які називають мовними штампами. Мовні штампи – це стерті, колись образні вислови, зайві слова, неточні вислови, стилістично не вмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-смисловий ефект. Наприклад, нанизування абстрактних слів: питання підвищення, забезпечення виконання, здійснення завдання, виконання зобов´язання (краще: виконати зобов´язання), експеримент по засто-суванню (експеримент із застосування). Викликають значнийінтерес, невиразні означення певний, даний, які потрібно замінювати конкрет-ними прикметниками і займенниками – невеликий, незначний, цей. Зі штампами треба вести боротьбу, розглядати їх використання в кожному конкретному випадку.

Контрольні питання

1) Як визначають лінгвісти стійке сполучення слів ?

2) Як можна схарактеризувати фразеологізми за походженням ?

3) На які групи за сферою вживання поділяються фразеологізми ?

4) У чому полягає основна особливість фразеологізму незалежно від кількості слів у його складі ?

5) Як класифікують фразеологізми ?

6) Чому увагу вчених привертають фразеологізми, які за В. Вино-градовим належать до 3-ої групи ?

7) Які групи словосполучень найчастіше вживаються у писемній формі ділового мовлення ?

8) Якого характеру словосполучення використовуються в усній формі мовлення ? З якою метою ?