Розділ 6 2 страница

Положення ч. 2 ст. 17 названого Закону (в редакції до 21 лип­ня 2003 р.) суперечили ст. 21 Конституція України, яка прого­лошує, що всі люди вільні й рівні у своїй гідності та правах, а також ст. 51, яка закріплює принцип всебічного захисту сім'ї, дитинства, материнства й батьківства. Указані положення також не відповідали основним принципам Конвенції МОП про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, ратифікованої Україною 22 жовтня 1999 р. Ч. 2 ст. 17 порушувала права чоловіків-усино- вителів і подружніх пар, які усиновили дитину.

Як наслідок 21 липня 2003 р. Верховна Рада України прий­няла Закон "Про внесення змін до Закону України "Про відпус­тки" (щодо надання відпустки особі незалежно від статі), у яко­му передбачила можливість надання відпустки будь-якій особі незалежно від статі й можливість надання відпустки одному з батьків за їх розсудом у випадку, коли дитина була усиновлена подружжям.

Третім позитивним моментом існування в трудовому праві колізійних норм є надана ними можливість вчасно одержувати інформацію про необхідність внесення змін і доповнень у чин­не законодавство про працю. Наявність колізій сигналізує зако­нодавцеві про розбалансованість системи юридичних приписів, про відставання їх від розвитку базисних відносин. І з цього погляду воно служить способом виявлення й усунення дефектів у правовому регулюванні, стимулює вдосконалення механізму правового впливу на учасників трудових відносин.^[68] Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия. - М: Манускрипт, 1994. -С. 53.

Так, у період широкомасштабного реформування соціаль­но-економічних й політичних засад суспільства з'явилася на­гальна потреба в усуненні протиріч, що виникли у правовому регулюванні праці у зв'язку з появою нових нормативних актів, перерозподілом власності на засоби виробництва, різким роз­ширенням застосування праці в невиробничій сфері, нестабіль­ним станом економіки тощо. Поряд із стимулюванням розвит­ку законодавства, зумовленого змінами соціально-економічної й політичної обстановки, наявність колізій у трудовому праві сприяє прояву також зворотної тенденції: зміни в позитивному праві, впровадження з його допомогою в соціальну дійсність раніше невідомих їй відносин і як результат - протиріччя між правом і соціальною реальністю генерують розвиток нових сус­пільних зв'язків.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-тех- нічну діяльність" пенсіонерам, які після призначення пенсії працювали не менше двох років і мали більш високий заробі­ток, а ніж той, з якого вона була обчислена, встановлюється но­вий розмір пенсії лише в тому випадку, якщо вони працювали за контрактом.' Інакше кажучи, однією із необхідних умов для перерахунку пенсії зазначеній категорії осіб є укладення тру­дового договору у формі контракту. У той же час за ч. 25 тієї ж ст. 24 цього Закону після призначення пенсії наукові (науко­во-педагогічні) працівники можуть працювати як за строковим трудовим договором, так і за контрактом. Як наслідок виникає ситуація за якої, якщо наукові працівники працювали після при­значення пенсії за контрактом, пенсія їм органами Пенсійного фонду України перераховується, а якщо працювали за звичай­ним строковим трудовим договором - ні. Таке положення нічим не обґрунтовано, в результаті чого складається ситуація, за якої останні зазнають протизаконної дискримінації, що є грубим по­рушенням ст. 24 Конституції України та міжнародно-правових угод, до яких приєдналася Україна. Науковці, які працюють за строковим трудовим договором і сплачують у загальному по­рядку кошти в Пенсійний фонд і всі соціальні фонди, виходить одержують відмову в призначенні пенсії з більш високого за­робітку тільки тому, що вони працювали за звичайним строко­вим трудовим договором, а в ідентичній ситуації особи, які пра­цювали за контрактом право на перерахунок пенсії одержують. З метою розв'язання зазначеної проблеми 22 вересня 2006 року Верховна Рада України виклала ст. 24 Закону України "Про на­укову і науково-технічну діяльність" в новій редакції, де було враховано вказане зауваження.^{[69] [1]} Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 p., №1977-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - №12. - Ст. 165Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Існування колізій не тільки служить розвитку законодавства про працю і регульованих ним суспільних відносин, а й сприяє активізації доктрини трудового права. Безліч наукових публі­кацій, які з'явилися останнім часом і які містять конкретні ре­комендації з приводу вдосконалення законодавства про працю, приведення чинних норм у відповідність знову прийнятим, роз­витку єдиної концепції трудового права, спрямованої на досяг­нення термінологічної єдності в трудовому праві, розмежуван­ня предмета останнього з предметами інших галузей - яскраве тому підтвердження. Таким чином, колізії виступають своєрід­ним чинником розвитку законодавства про працю і в цьому по­лягає їх головний позитив.

Колізії трудових норм мають певну корисність не тільки в інформаційному, а й безпосередньо в регулятивному плані. Ок­ремі їх види використовуються законодавцем як прийом право­вого регулювання, що забезпечує диференційований підхід до правового упорядкування трудових відносин.

Трудове право є однією з небагатьох галузей права з най­більш високим ступенем диференціації правового регулювання. Допустимість розходжень у змісті норм, що регламентують тру­дові відносини різних категорій працівників, прямо закріплена в КЗпП України. Відповідно до ст. 7 цього Кодексу особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умова­ми підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також осіб, які працюють у фізичних осіб за тру­довими договорами, додаткові підстави для припинення тру­дового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.), встановлюються законодавством. Наявність колізій, що висту­пають у формі розбіжності змісту норм із різним обсягом є не­обхідним атрибутом здійснення правового впливу.

Усе вищевикладене дає можливість умовно поділити пози­тивні функції колізій у трудовому праві на інформативні й без­посередньо регулятивні. До інформативних слід віднести вплив колізій на свідомість учасників нормотворчого процесу й осіб, які застосовують право. Безпосередньо регулятивна функція знаходить своє відбиття у використанні колізій як засобу дифе­ренціації правового впорядкування трудових відносин.

Незважаючи на те, що колізії не позбавлені здатності по­зитивно впливати на стан нормативно-правового регулюван­ня трудових відносин, по суті, більшість із них залишаються різновидом деформацій системи трудового права, що свідчить про її недосконалість та призводить до порушення її внутріш­ньої погодженості та єдності. На думку вчених-трудовиків, трудове законодавство, насамперед КЗпП України, з яким ото­тожнюється значною мірою й галузь трудового права, хоча й зазнало досить серйозного реформування, але не встигає за ди­намічними й кардинальними процесами в суспільному житті і тому змушує законодавця вносити іноді невиважені, хаотичні, належною мірою не продумані зміни.¹ Даючи оцінку джерелам трудового права, О.І. Шебанова пише: "Аналіз чинного загаль­ного і спеціального законодавства про працю, що визначає межі його застосування до різних трудових відносин, показує, що воно в багатьох випадках сформульовано недостатньо чітко, су­перечливо, а іноді й неправильно".² На думку Ю.М. Андрєєва, прийняття нових нормативних актів про працю найчастіше не

проясняє, а лише ускладнює ситуацію з його застосуванням на практиці.^{[70] [1]} Андреев Ю.Н. Правовое регулирование труда в производственньїх и сельскохозяйственньїх кооперативах // Гос-во и право. - 1998. - № 10. - С. 68.

Залежно від об'єкта негативний вплив колізій трудових норм можна поділити на безпосередній та опосередкований. Безпосе­редній негативний вплив колізій трудових норм полягає в тому, що вони, по-перше, вносять розлад у роботу всієї системи тру­дового права, викликаючи диспропорцію правових приписів, що входять до неї, й перешкоджають її нормальному функціонуван­ню, знижуючи ефективність правового регулювання трудових відносин, а по-друге, ускладнюють процес правозастосування, створюють перешкоди для прийняття однозначних рішень, по­роджують помилки в реалізації норм трудового права.

Зазначені вище процеси набули відбиття в практиці діяль­ності вітчизняної судової системи. За останні роки значно збільшилася кількість справ, які надходять на розгляд судів загальної юрисдикції. Якщо у 2001 р. ними було розглянуто 3,1 млн. справ і матеріалів, то в 2002 р. - 4,9 млн., 2003 р. - 5,9 млн.^{[71] [1]} Про стан здійснення судочинства у 2004 р. і завдання на 2005 p.: Пос­танова Президії Верхїовного Суду України, Президії Ради суддів України, ко­легії Державної судової адміністрації України від 18.02.2005 p., №2 // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - №3. - С. З - 4.

^[1] Щодо оцінки діяльності судової системи України: Лист Верховного Суду від 31.05.2006 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2006. -№6. - С. З - 4. Зараз же щороку суди України розглядають понад 6 млн. справ та матеріалів усіх категорій. Особливо стрімко зрос­ло число цивільних справ. Значна чисельність справ, що над­ходять на розгляд судів, породила низку проблем у здійснен­ні правосуддя. Суди працюють з великим перевантаженням. Якщо п'ять років тому суддя в місяць одержував для розгляду по 40 - 50 справ та матеріалів, то зараз в половині судів Ук­раїни на одного суддю припадає до 200 справ та матеріалів, що негативно впливає на строки та якість їх розгляду.^[72] За роки незалежності України кількість трудових спорів, що стали предметом розгляду судів, збільшилася в декілька разів. Цим процесам значною мірою сприяв не тільки загальний кризовий стан економіки, а и неузгодженість сучасного вітчизняного за­конодавства про працю.

Цілком очевидно, що зазначене становище не сприяє підвищенню ефективності правового регулювання трудових відносин. Крім того, таке "безсилля" трудового законодавс­тва, викликане порушенням системоутворюючих зв'язків все­редині трудового права, змушує законодавця при вирішенні невідкладних завдань по регламентації праці окремих кате­горій працівників використовувати способи правового регу­лювання, властиві іншим, більш пристосованим до сучасних умов галузям, що неминуче викликає "розчинення" предме­та трудового права в суспільних зв'язках, які підпадають під юрисдикцію інших галузей (цивільного, адміністративного чи іншого права).

Зниження ефективності правової регламентації суспільних відносин, порушення системоутворюючих зв'язків права, зумо­влених існуванням у праві колізій, у свою чергу тягнуть деста­білізацію соціально-економічної й політичної ситуації в країні, підривають підвалини державності, породжують правовий нігілізм. Саме в цьому знаходить своє вираження опосередкова­ний негативний вплив правових колізій.

Істотно впливають колізії й на суспільні зв'язки, які регулю­ються правої^. Якщо протиріччя між прогресивним правом та еволюціонуючими трудовими відносинами стимулюють розви­ток останніх, то диспропорція між правом та опосередковува­ними ними суспільними відносинами в бік відставання в роз­витку права, навпаки, виступає гальмом соціального прогресу. Значне відставання трудового законодавства від реалій життя суспільства,, продиктоване як природною еволюцією самих суспільних зв'язків, так і новаціями в їх правовому впорядку­ванні спостерігається в таких випадках, як соціальне партнерс­тво, заподіяння шкоди працівникам несвоєчасною виплатою заробітної плати, необхідність оскарження дії профспілкових органів та ін. Крім того, невирішені протиріччя в трудовому праві неминуче тягнуть виникнення і загострення соціально- трудових конфліктів, у яких взаємовиключні, по суті, вимоги кожної зі сторін з формально-юридичної точки зору можуть бути справедливими й законообґрунтованими. Унаслідок того, що на тлі й без того прогресуючої соціальної напруженості колізії правових норм доволі часто стають своєрідним каталі­затором політичної конфронтації в суспільстві, їх вирішення є однієї з найважливіших проблем у діяльності державних ор­ганів.

Концепція розвитку законодавства України на 1997 - 2005 роки одним із принципів розвитку й удосконалення законодавс­тва проголосила принцип системності й узгодженості,' який не може бути втілений у життя без зменшення колізійності законо­давства, у тому числі й трудового. Тому зниження чисельності колізій, безумовно, - одне з найважливіших завдань сучасного етапу правової реформи.

⁵ 5 пит. Попередження колізій. Спеціальні прийоми усунення колізій.

Попередженням колізій у законодавстві можна вважати за­ходи, що дозволять запобігати їх появі ще на стадії підготовки, прийняття і введення в дію нормативних актів. Таке розуміння цілком вписується в традиційне визначення терміна "попереди­ти", тобто заздалегідь вжитими заходами перешкодити чому- небудь здійснитися, настати, запобігти. Для попередження, а також подолання й усунення колізій найбільше значення має формування концептуального праворозуміння: саме воно впли­ває на процес законотворчості, розвиток законодавства та його реалізацію. При цьому слід відзначити, що нерідко джерелом конфлікту виступає Саме праворозуміння, тому зусилля повин­ні бути спрямовані на зміну або перетворення останнього. Ось чому часто розв'язання "вузла" юридичних суперечностей зов­нішніми засобами - скасуванням акта тощо - може не вплинути на правосвідомість і правову поведінку. Як наслідок, знову бу­дуть з'являтися акти, що зіштовхуються між собою через роз­біжності в гіраворозумінні їх авторів.^{[73] [1]} Юридическая конфликтология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. - М.: РАН, центр конфликт. исслед., 1995. - С. 254 - 255.

^[1] Волошенкж О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. -X., 2000.-С. 12.

Епоха радикальних перетворень додала до суспільної свідо­мості нові риси. Громадяни сподівалися, що вони в ході реформ збережуть все те, що мали, і додадуть до цього ще й блага захід­ної демократії. Більшість людей не були підготовлені до реалій перехідного періоду. Втрата заощаджень, інфляція, зростання безробіття, постійні затримки з виплатою зарплатні спричини­ли масове почуття незадоволення та страху. Безпорадність де­ржавних органів у вирішенні соціальних проблем, відсутність єдності у вищих ешелонах влади, популізм та корупція призве­ли до втрати владними структурами свого авторитету та до пог­либлення в суспільстві нігілістичних настроїв. Повною мірою проявились також низький рівень правової культури населення, відсутність у громадян досвіду правового спілкування та конс­труктивного розв'язання конфліктів.

Вцілому правосвідомість перехідного суспільства є конче неоднорідною, суперечливою та нестійкою. Право ще не зай­няло належного місця у сфері індивідуальної та колективної мотивації. Однією з причин цього є неоднакова швидкість змін, що відбуваються у різних пластах індивідуальної та суспільної свідомості. Завдяки цьому у свідомості одночасно співіснують поверхово сприйняті прогресивні цінності, що проявляють себе у прагненні до свободи, ринкової економіки, до досягнення кон­сенсусу при вирішені спірних питань, і більш глибинні, що ма­ють корені у тоталітарному минулому (ностальгія по рівності, стабільності, "міцній руці"). Звідси - пульсація суспільної сві­домості, постійні коливання та невпевненість відносно стра­тегічного курсу розвитку суспільства, втрата довіри до влади і закону.^[74]

Загальною підставою для праворозуміння, на нашу думку, повинно бути визнання принципу верховенства права, обов'язку всіх суб'єктів права дотримуватися Конституції, в якій втілюєть­ся принцип верховенства права та законів, щодо яких діє пре­зумпція їх конституційності. Саме це має об'єднувати людей, державні й громадські структури. Як відзначає В.М. Кудрявцев, необхідно боротися з будь-якими відхиленнями від Конституції та закону, незважаючи на посилання на "політичну доцільність" або "юридичний формалізм" закону. Потрібно твердо обстоюва­ти єдність духу й букви закону. Інший підхід розхитує правовий порядок, призводить до волюнтаризму, а потім і до сваволі.¹

Проте ґрунт для появи юридичних колізій і порушень за­конності створюють не тільки розбіжності у праворозумінні. Останнім часом науковці відзначають особливу небезпеку такого соціального явища, як нігілістичне ставлення до пра­ва. Правовий нігілізм є небезпечний руйнуванням правової системи й різким падінням рівня законності. З жалем конста­тується, що він набув широкомасштабних розмірів: від сфери повсякденних стосунків людей до діяльності вищих органів держави, від центрального управлінського апарату до органів місцевої влади.

Правовий нігілізм є різновидом соціального нігілізму і ви­ражається в загальному негативному, неповажному ставленні до права, законів, нормативного порядку. Слід погодитися з О.В. Волошенюком, яким після аналізу сутності та понять пра­вового нігілізму, які існують у юридичній літературі, запропо­новані власні його дефініції. Так, під правовим нігілізмом у вузькому значенні, на думку автора, слід розуміти абсолютну, стійку зневіру в справедливості, силі та ефективності права, що сформувалася в індивідуальній, груповій або суспільній свідо­мості. У широкому значенні правовий нігілізм - це негативне ставлення до права, до окремих сфер правового регулювання і юридичної діяльності, сумнів у справедливості, силі або ефек­тивності права, що сформувалися (або тільки формуються) в індивідуальній, груповій або суспільній свідомості.^{[75] [1]} Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. -X., 2000.-С. 9.

^[1] Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороньї "одной медали" // Правоведение. - 1994. - № 2. - С. 9.

М.І. Матузов називає видання суперечливих актів, або навіть таких, які взаємовиключають або нейтралізують один одного, марнуючи свою силу, однією з найбільш очевидних і гострих форм вираження такого нігілізму. Нерідко підзаконні акти ста­ють "надзаконними", а норми, що запроваджуються у великій кількості, не стикуються, погано синхронізовані, "зіштовху­ються".^[76] Внаслідок цього виникають найгостріші колізії. Слід зазначити, що правовий нігілізм породжує головним чином ієрархічні колізії. Ось чому цілком обґрунтованим є виділення відомчого правового нігілізму як одного з різновидів правового нігілізму. Подолання правового нігілізму (передовсім у нормот- ворчих органах) дозволить знизити колізійність законодавства. Удосконалення останнього, що є немислимим без усунення колізій, у свою чергу, виступає одним зі шляхів подолання пра­вового нігілізму.^[77]

Велике значення для попередження колізій має і використан­ня у правотворчості наукових досягнень.^[78] Правий В. Опришко, який вважає, що для цього необхідно насамперед підсилити взає­модію науки і правотворчості: створення дійового законодавс­тва можливе тільки за умови розробки і прийняття законодавчих актів на належній науково-аналітичній основі.^[79] Хоча ця теза у правничій літературі давно набула аксіоматичного характеру, на практиці вона реалізується досить слабо, в результаті чого в розробці переважної більшості принципово важливих норма­тивно-правових актів у сфері трудового права, у тому числі й законів, фактично не беруть участі провідні вчені-спеціалісти. Яскравим прикладом є ситуація, яка зараз має місце у випадку з Трудовим кодексом України. Кожен законопроект з питань ре­гулювання соціально-трудових відносин, повинен бути науково обгрунтованим, базуватися на досягненнях теоретичної правової думки, наукових концепціях, соціологічних узагальненнях сус­пільного життя, застосуванні досвіду вітчизняного й іноземного законодавства. А це неможливо, і тут слід погодитися з О.І. Про- цевським, без активного залучення до підготовки законопроек-тів в царині трудового права провідних учених і фахівців, без проведення різноманітних наукових експертиз.¹ Більш широке залучення науковців необхідне й до процесу планування правот- ворчості, що часто носить хаотичний характер.

Підвищення ефективності механізму попередження юри­дичних колізій неможливо без удосконалення норм, що регла­ментують нормотворчий процес. Розв'язанню проблем сприяв би Закон "Про нормативні правові акти України". Пропозиції щодо прискорення його прийняття з метою впорядкування всієї правотворчої діяльності державних органів та узгодження роз­галуженої системи національного законодавства, як зазначалося раніше, постійно звучать на наукових конференціях і в наукових публікаціях.^2[1] Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.Н. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристь, 1997. - С. 610.

^[1] Законотворчество в Российской Федерации / Под ред. А.С. Пиголкина. - М: Формула права, 2000. - С. 53 - 54; Буяков А.Ю. Юридические коллизии и способи их устранения: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Саратов, 1999. -С. 179.

^А Опришко В. Законотворчому процесу — наукове забезпечення // Право України. - 1996. - № 5 - С. 53.

Необхідно відзначити, що попередженню колізій сприятиме й дотримання принципу плановості законотворчої й нормот- ворчої діяльності.³ Адже саме спонтанність розвитку законо­давства про працю багато в чому призводить до появи колізій. Сама ж спонтанність викликана відсутністю належного обґрун­тування планів законодавчої діяльності. Отже, доцільною виг­лядає пропозиція про затвердження Верховною Радою України Державної програми законодавчих робіт, яка буде розроблена з урахуванням пропозицій Президента України та уряду, фахівців наукових установ і передбачатиме напрямки як загального роз­витку законодавства (стратегію законотворчості), так і розвитку його галузей на 5-10 чи більше років.⁴

¹ Процевський О. Чи ж є на що сподіватися? Критичний погляд науковця на проект нового Трудового кодексу // Юридичний вісник України. - 2004. -№9.-С. 8-9.

² Панов М.І. Законодавче врегулювання нормотворчості: загальна харак­теристика проекту Закону України "Про нормативно-правові акти" // Законот­ворення - основна функція парламенту. - К.: Заповіт, 1997. - С. 145 - 150; 50 років Конвенції про захист прав людини та основних свобод і проблеми формування правової держави в Україні: Рекомендації міжнародної науково- практичної конференції, Харків, 19-20 жовтня 2000 р. // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2000. - № 4. - С. 288 - 296.

³ Заец А.П. Система советского законодательства (проблема согласован- ности).-К.: Наук, думка, 1987. - С. 42 - 43.

⁴ Концепція розвитку законодавства України на 1997 - 2005 роки. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. - С. 22.

Велику роль у попередженні колізій, відповідно до останніх змін, повинно відігравати Міністерство юстиції України. Згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від ЗО грудня 1997 p., №1396/97, це Міністерство:

1) готує пропозиції щодо проведення в Україні правової ре­форми;

2) разом з відповідними міністерствами, іншими централь­ними органами виконавчої влади, науковими установами опра­цьовує проекти концепцій напрямків розвитку законодавства та їх наукове обґрунтування з урахуванням світового досвіду;

3) розробляє за дорученням Президента, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нор- мативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституцій­ного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою й судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або разом з іншими органами державної влади бере участь у їх підготовці;

4) здійснює правову експертизу (підготовку висновків) щодо відповідності Конституції та законам України, вимогам нормоп- роектної техніки проектів законів, інших актів законодавства, що подаються на розгляд Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим;

5) за поданням міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади розробляє щорічні плани законопроектної роботи, координує й контролює нормотворчу діяльність в центральних органах виконавчої влади;

6) проводить експертизу (підготовку висновків) щодо від­повідності acquis communautaire проектів законів України та ін­ших нормативно-правових актів, що за предметом регулювання належать до сфер, відносини в яких регламентуються правом Європейського Союзу;

7) організовує роботу по підготовці щорічного плану заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавс­тва України до законодавства ЄС, провадить моніторинг її ви­конання;

8) забезпечує науково-експертне, аналітичне, інформаційне й методологічне виконання Загальнодержавної програми адап­тації законодавства України до законодавства ЄС та ін.

Як видиться, варті уваги рекомендації, дотримання яких сприяє попередженню колізій, що запропоновані В.М. Сирих.' Він вважає, що для успішного вирішення завдання поперед­ження колізій важливо не допускати: а) на стадії проектування актів логічних суперечностей, що пояснюється тим, що най­більш розповсюдженим видом юридичних колізій між законами виступають взаємовиключаючі приписи, які містяться в них, з будь-якого конкретного питання; б) дублювання нормативних приписів у різних законах, бо нормативний припис слід викла­дати в законі, якого цей припис найбільше стосується.^[80] У про­цесі свого тлумачення і правозастосування тематично пов'язані закони підлягають вивченню в повному обсязі навіть у тих випадках, коли окремі норми одного закону відтворюються в іншому. У той же час дублювання тих самих норм різними зако­нами невиправдано збільшує текст законів і ускладнює пошук оригінальних норм, дезорієнтує правозастосовувача, створюю­чи враження про наявність у законодавстві "зайвих" норм, які можна й не враховувати в конкретних правовідносинах, ство­рює додаткові труднощі при подоланні колізій.^[81]

Потрібно відзначити ще один істотний недолік зайвого дуб­лювання: воно призводить до того, що правотворчий орган при внесенні змін і доповнень у чинне законодавство іноді забуває, що відповідний нормативний припис міститься в декількох ак­тах, і внаслідок цього змінює (скасовує) його лише в одному акті. Також неприпустима і практика внесення змін щодо пев­ного питання спочатку лише в один з документів - у "презум­пції", що інші "підбудуються" під новацію "автоматично". Так, Законом "Про внесення змін до Закону України -^[1] Законотворчество в Российской Федерации / Под ред. А.С. Пиголкина. - М.: Формула права, 2000. - С. 294.

^[1] Законодательная техника: Науч.-практ. пособ. / Отв. ред. Ю.А. Тихоми- ров. - М.: Городец, 2000. - С. 190.

"Про відпустки" від 2 листопада 2000 p., № 2073-ПІ^[82] була виключена ч. 2 ст. 26 Закону "Про відпустки", яка передбачала, що у разі про­стою підприємства з незалежних від працівників причин влас­ник або уповноважений ним орган може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. Тим самим законодавець подібні відпустки начебто заборонив. Проте в трудовому законодавстві до внесення змін на підставі Закону від 6 лютого 2003 p., № 490-IV^[1] Про внесення змін до Закону України "Про відпустки": Закон України від 02.11.2000 p., №2073-1П // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 46 - Ст. 1980.

^[1] Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно від­пусток: Закон України від 06.02.2003 p., №490-IV // Відом. Верхов. Ради Ук- раїни. - 2003. - № 15. - Ст. 110.^[83] (тобто протягом ще май­же 2,5 років) продовжувала існувати ч. З ст. 84 КЗпП України, яка в точності збігалася за змістом з виключеною ч. 2 ст. 26 За­кону "Про відпустки"; отже, ч. З ст. 84 КЗпП України начебто такі відпустки дозволяла, і як наслідок — протягом усього цього строку виникали суперечки щодо співвідношення Закону "Про відпустки" та КЗпП України.Ця колізія та низка інших виникли через те, що Закону Ук­раїни "Про відпустки" фактично дублює положення статей 74 - 84 гл. V КЗпП України. До речі, свого часу вказані статті були викладені в новій редакції саме з метою приведення їх у відповідність з нормами зазначеного Закону. Отже, ні про яку структурно-змістовну особливість цієї частини Кодексу законів про працю України, а значить, і про її підвищену юридичну силу говорити не можна. Виникає запитання: наскільки доцільно від­творювати в КЗпП України і в Законі України "Про відпустки" практично ті ж самі нормативні приписи? Останнім часом, треба наголосити, дублювання стало характерною рисою для законо­давства про працю: дуже багато дублюючих норм містять КЗпП України і Закони України "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці". Доцільніше, вважаємо, було б або ж відмовитися від практики прийняття самостійних законів з окремих питань в сфері праці (тобто включати їх при­писи безпосередньо в КЗпП як самостійну глави), або взагалі не відтворювати норми цих законів у тексті Кодексу, обмежив­шись конструюванням відсильної норми, наприклад: "Питання, пов'язані з оплатою праці, регулюються Законом України "Про оплату праці".