Проблема виявлення прогалин. Способи усунення прогалин. 1 страница

 

На думку окремих науковців прогалини у праві повинні за­повнюватися шляхом судової правотворчості. Оскільки суд не може відмовити у правосудді, то, зіштовхуючись із проблемою вирішення справи при відсутності відповідних норм права, він приймає рішення за допомогою спеціальних методів (аналогії закону або аналогії права).[19] Ця точка зору потребує істотного уточнення, бо таке рішення вимушені приймати й інші суб'єкти, що застосовують норми трудового права України (наприклад, КТС).

Ми погоджуємося з тими вченими, які вважають: поки про­галина у праві не усунута правотворчим органом, вона може бути лише "тимчасово подоланою в процесі правозастосуваль­ної діяльності".[20]

У найзагальнішому вигляді способи усунення прогалин у трудовому праві можна охарактеризувати через дії правотвор- чих органів і суб'єктів правозастосувальної діяльності. Причо­му необхідно вести' Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учеб. изд. - М.: Юрайт-М., 2002. - С. 256.

[1] Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - М.: Юрайт, 1997. - С. 227; Лазарев В.В. Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974. -С. 142- 143.

мову тільки про дії, спрямовані на усунення прогалин у трудовому праві. Що стосується галузі трудового права, доцільно тут сприйняти точку зору, висловлену в пра­вовій літературі з теорії права, відповідно до якої правотворчі органи заповнюють прогалини у праві за допомогою прийнят­тя у встановленому законом порядку нових правових норм, а суб'єкти правозастосувальної діяльності правомочні їх тільки долати у процесі застосування права.[21] Цей підхід знайшов під­тримку й серед представників науки трудового права.[22]

Із цих позицій вважаємо, що поняття "усунення прогалин у трудовому праві" містить у собі як повне усунення (заповнен­ня прогалин правотворчими органами), так і тимчасове (разове) (подолання прогалин суб'єктами правозастосувальної діяль­ності у процесі застосування норм трудового права).

З урахуванням висловлених міркувань способи заповнення прогалин у трудовому праві можна визначити як сукупність спрямованих на усунення прогалин у трудовому праві України правозаповнюючих дій по прийняттю компетентними правот- ворчими органами відсутніх правових норм трудового права, а також дій суб'єктів правозастосовчої діяльності щодо подолан­ня цих прогалин у процесі застосування норм трудового права.

Установивши факт наявності прогалини в трудовому праві, будь-який суб'єкт правозастосовчої діяльності (у тому числі суд, КТС) вимушений вирішувати справи, долаючи прогалини в тру­довому праві, оскільки принцип дотримання законності вимагає від цих органів винесення обґрунтованих і справедливих рішень за будь-яких обставин, включаючи випадки прогальності в норматив­ному правовому регулюванні трудових і безпосередньо пов'язаних з ними відносин. Яскраве порівняння наводить В.В. Лазарєв: "У процесі застосування права суди лише долають прогалини в праві, подібно тому, як мандрівник долає перешкоду, що зустрілася йому, не в силах її прибрати".[23][1] Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учеб.-метод, пособ. - М.: Изд. гр. «НОРМА-ИНФРА М», 2001. -С. 345.

[1] Ашихмина А.В. О применении права при пробелах в трудовом законо­дательстве // Проблеми советского трудового права. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1975. - С. 95 - 98.

[1] Лазарєв В.В. Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974.-С. 159.

Таке подолання здійснюється право- застосувачем кожного разу при вирішенні прогальних юридичних справ, тобто ми маємо справу з формулою "одна справа - одне по­долання прогалини". Подолання реалізується у виді спеціальних дій (методів) по усуненню прогалин у трудовому праві, суть яких зводиться до того, що будь-який суб'єкт правозастосовчої діяль­ності, що переборює прогалини у трудовому праві, не створює відсутньої норми. Норму може створити тільки спеціально упов­новажений на те орган, хоча найчастіше результати заповнення прогалин у трудовому праві зумовлюються прийняттям нормот- ворчими органами необхідних норм права, що регулюють про- гальні відносини. Інакше кажучи вони виступають як би готовими формулами, що можуть бути внесені до законодавчих актів про працю у виді правових дефініцій або відповідних норм права.[24]

Оскільки усунення прогалин у трудовому праві України є не­можливим без констатації факту їх існування в цій галузі, вва­жаємо за необхідне насамперед звернутися до розгляду питань, пов'язаних з їх установленням (виявленням).

У деяких випадках існування прогалин у трудовому праві є очевидним. Але завжди треба допускати певний сумнів щодо цього й шукати шляхи його зняття. Адже буває ситуація, за якої ймовірна потреба у правовому регулюванні є удаваною, отже, й прогалина у праві може бути такою ж. От чому для остаточного вирішення питання про існування прогалини в трудовому праві завжди необхідні спеціальні дії по її встановленню, а це вже є першою стадією її усунення.

У вітчизняній юридичній доктрині питання встановлен­ня прогалин у праві найглибше й найповніше досліджені В.В. Лазарєвим.1[1] Головина С.Ю. Понятийньїй аппарат трудового права. - Екатеринбург: Изд-во УрГЮА., 1997. - С. 151.

' Лазарев В.В Пробельї в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит.,

1974. -С. 40- J 29.

' Никитинский В.И. Зффективность норм трудового права. - М.: Юрид. лит., 1971. - С. 150 - 209; Никитинский В.И., Глазьірин В.В., Казаринова С.Е. О методике измерения зффективности правових норм (Опьіт конкрет­них соцпально-правовьіх исследований) // Сов. гос-во и право. - 1975. - №9.

-С. 25-33.

Проте ці дослідження мають загальнотеоре­тичну природу, а в силу виявленої раніше специфіки суті про­галин у трудовому праві України, вважаємо, можна виявити й деякі особливості встановлення прогалин в цій галузі.

Для зручності вивчення стадію установлення прогалин у трудовому праві необхідно розділити на два етапи, хоча такий поділ є умовним, а послідовність етапів і дій у рамках кожного з них, у різних ситуаціях може бути різною. Перший етап полягає у встановленні можливості й потреби правового регулювання певних прогальних суспільних відносин; другий слід пов'язати зі встановленням наявності (або відсутності) регулювання від­повідних суспільних відносин чинними нормами трудового права України. Причому реалізація обох етапів стадії встанов­лення прогалин у трудовому праві, в принципі, можлива будь- якими суб'єктами - нормотворчими і правозастосувальними органами, вченими та ін.

Щоб реалізувати завдання першого етапу, необхідно (а) виз­начити принципову можливість правового регулювання зазна­чених відносин, а в разі позитивного вирішення цього питан­ня встановити їх галузеву належність, тобто з'ясувати входять вони чи ні до предмета правового регулювання галузі трудового права України; (б) виходячи з об'єктивних потреб розвитку пра­ці в українському суспільстві, а також відповідно до цільового й функціонального призначення галузі трудового права, встано­вити необхідність правової регламентації зазначених суспіль­них відносин, що становлять предмет цієї галузі права. Природ­но, що практична потреба у правовому регулюванні конкретних суспільних відносин установлюється не тільки з урахуванням вивчення принципів права, судової практики тощо, а й вимагає різнобічного аналізу численних проявів громадського життя. На один із варіантів такого аналізу хотілося б звернути особливу увагу. Доведено практикою, що хороші результати досягаються за допомогою соціологічних досліджень суспільних відносин, які передбачається впорядкувати нормами трудового права.1 Проте в даний час така практика майже не задіяна, а її доцільно б відновити. Можуть бути використані такі соціологічні при­йоми й засоби, як анкетування, опитування, спостереження, вивчення й аналіз даних статистики, моделювання й експери­ментування, дослідження практики суб'єктів правозастосовчої діяльності тощо.

На першому етапі стадії встановлення прогалин необхідно констатувати потребу в правовому регулюванні відносин, що становлять предмет трудового права. Така потреба випливає з принципів вітчизняного трудового права, значення судової практики, а також із задач і ролі трудового права та деяких ін­ших чинників. Дуже важливо, що вона повинна бути зумовлена матеріально, тобто відповідати економічним умовам життя сус­пільства.

Перейдемо до другого етапу стадії встановлення прогалин у трудовому праві. З метою виявлення наявності (або відсут­ності) регулювання певних відносин чинними нормами цього права використовується юридичне тлумачення, під яким слід розуміти діяльність по встановленню справжнього змісту норм трудового права, тобто по визначенню змісту якоїсь норми, що мався на увазі в перебігу правотворчості.[25] [1] Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. - М.: Изд-во бр. Башмаковьіх, 1913. - С. ЗО.Це дає можливість як би розгадати норму права й виявити волю її творця. Юридичне трактування не зводиться до тлумачення тільки незрозумілих, багатозначних правових норм. Втілення в життя, у поведінку людей приписів будь-яких норм права неможливе без з'ясування їх змісту, воно вимагає певної розумової діяльності, пов'язаної з аналізом самої форми такого визначення. Оскільки нормотворчі органи свої вимоги формулюють і викладають особливим чи­ном - за допомогою спеціальних прийомів і засобів - юридич­них термінів, правових конструкцій тощо, крім визначення їх словесно-документальної (мовної) форми необхідно з'ясувати також правове значення останніх. Здійснюючи правотворчість, компетентні органи інколи допускають дефекти у викладі норм права, що також обумовлює необхідність їх юридичної інтерпре­тації. У юридичній герменевтиці - науці визначення юридичних термінів, понять і конструкцій - розроблено техніку юридичного формулювання, що включає низку його прийомів і способів, які використовуються для розкриття змісту норм права.

У вітчизняному правознавстві немає єдиної думки щодо кіль­кості способів тлумачення. До загальновизнаних можна віднес­ти граматичний, логічний, систематичний, спеціально-юридич­ний, історичний прийоми. Крім перелічених способів деякими вченими вирізняється прийом функціонального формулювання, при якому його суб'єктові належить ураховувати конкретні об­ставини (умови й чинники) реалізації правових норм. Прикла­дом цього можуть служити трактування оціночних понять ("по­важні причини", "істотна шкода" тощо), що мають різний зміст залежно від особливостей місця, часу та інших чинників.[26] [1] Наумов В.И. Толкование норм права. - М.: Юрид. лит., 1998. - С. 17; Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Пере- валова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 366.

 

Ці поняття в трудовому праві не мають конкретного змісту, оскільки нормотворчий орган умисно надає суб'єктові, який за­стосовує такі норми, можливість вільної оцінки ситуації з ура­хуванням конкретних обставин справи. Але тоді виходить, що визначення самих норм з оціночними поняттями надає можли­вості лише виявити згоду нормотворця на конкретизацію такого поняття правозастосувачем і не більше того. Для встановлення ж змісту досліджуваних понять необхідні критерії, що безпосе­редньо правовими нормами не передбачені, а знаходяться взагалі поза правом (звичаї, норми моралі, життєві ситуації та ін.) або у сфері, що випливає з права (правова ідеологія, правова психо­логія). Наприклад, навряд чи аналіз ст. 26 Закону України "Про відпустки" дає можливість розкрити зміст категорії "сімейні об­ставини", що виступає характеристикою умов для надання пра­цівникові відпустки без збереження заробітної плати, й відповіс­ти на запитання, чи є конкретна ситуація обставиною сімейною, або хоча б сформулювати примірний їх перелік. З урахуванням особливостей місця, часу та інших чинників конкретні обстави­ни і причини можуть бути визнані поважними або неповажни­ми, істотними або несуттєвими та ін. Отже, для такого прийому тлумачення притаманний сутнісний зв'язок з функціями норми права в реальному житті, тому таке трактування цілком доречно називати функціональним і розглядати його як самостійний при­йом юридичної інтерпретації норм трудового права.

Окремі науковці вирізняють такий прийом їх визначення, як телеологічне (цільове) трактування, спрямоване на з'ясування мети видання нормативно-правових актів.[27] [1] Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 366, 367. У праві взагалі (у тому числі трудовому) норма, що входить до змісту норма- тивно-правового акта, відіграє нехай і менш значну порівняно з цим документом роль, але цілком відповідну, зумовлену цілями, що викликали його до життя. За обсягом мети правові норми й нормативні акти можна співвіднести як частина й ціле, тому інформація про мету останнього, як правило, дає певні знання про зміст норм, які пояснюються, хоча їх і не слід перебільшу­вати. У завданні встановлення справжнього змісту такої норми, а значить, і при вирішенні питання про наявність (або відсут­ність) прогалини у трудовому праві, пізнання зазначеної цілі недостатньо з наступних причин:

а) існують різні, іноді прямо протилежні за своєю суттю спо­соби досягнення однієї й тієї ж мети;

б) знання про загальне як мета нормативно-правового акта, може не дати всієї необхідної інформації про конкретне - зміст формульованої норми;

в) мета норми може не відповідати цілям акта (приміром, якщо норма має винятковий характер або потрапила до змісту акта помилково);

г) щоб установити мету нормативно-правового акта знову ж таки нерідко потрібне тлумачення його норм;

д) не можна забувати, що цілі акта не замикають зверху ієрар­хії, бо вище стоять цілі трудового права України, а над ними - всього вітчизняного права, які також треба брати до уваги.

Звернімо до конкретного прикладу. Преамбула Закону Украї­ни "Про колективні договори і угоди" закріплює, що цим актом визначаються правові засади розробки, укладення й виконання колективних договорів та угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин і соціально-економічних інтересів працівни­ків і власників. Сформульовані в такому загальному виді цілі цього правового документа навряд чи можуть реально сприя­ти роз'ясненню якої-небудь конкретної норми даного джерела трудового права України. Саме по собі телеологічне тлумачен­ня галузі трудового права не дає можливості розкрити справж­ній зміст правової норми. У вирішенні питання про існування прогалин у трудовому праві воно відіграє другорядну роль. У разі потреби мету видання нормативно-правового акта можна з'ясувати й у рамках історико-політичного трактування. Зважа­ючи на це, можемо зробити висновок, що підстав для виокрем­лення телеологічного тлумачення як самостійного прийому визначення норм права немає.

Отже, аналіз дискусії про види інтерпретації норм трудово­го права як висновок зумовлює визнання історико-політичного, граматичного, логічного, систематичного, спеціально-юридич- ного і функціонального тлумачення. Не ставлячи своїм завдан­ням дослідження особливостей дії у сфері трудового права кож­ного з видів трактування, перейдемо до докладнішого вивчення окремих із них.

Історико-політичне тлумачення - це прийом, що дозволяє встановити зміст законодавчої волі у зв'язку з історичним роз­витком і політичною ситуацією при виданні нормативного акта, а також з іншими подібними чинниками.[28] Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опьіт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999. - С. 136. Наприклад, у КЗпП України для позначення сторони трудового договору фігурує термін "власник підприємства, установи, організації або упов­новажений ним орган". У той же час в Законах України "Про охорону праці", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", у проекті Трудового кодексу України застосовуєть­ся категорія "роботодавець". Різне вживання показує, що роз­ходження в термінології зумовлено різним часом внесення змін до КЗпП України і прийняття законів, а названі терміни у тру­довому законодавстві використовуються як рівнозначні. Істори­ко-політичне тлумачення навряд чи правильно абсолютизувати. Одна з його особливостей полягає в тому, що, встановлюючи справжній зміст норм трудового права у зв'язку з історичним розвитком і відповідною політичною ситуацією, необхідно, од­нак, враховувати й сучасну обстановку як у праві, так і в інших областях суспільного життя України.

Із приводу конкретних прийомів юридичного історико-полі- тичного тлумачення, що дають можливість визначити справж­ній зміст норм права, а потім установити прогалини в ньому, ще на початку XX ст. В.М. Хвостов писав: "Важливим допо­міжним матеріалом для роз'яснення сучасних законів, що ви­даються іноді в результаті дуже тривалого обговорення, є ма­теріали, залишені інстанціями, що розробили текст закону, так звані мотиви законопроекту".[29] Граматичне визначення - це процес, при якому особа, яка роз'яснює, аналізує текст норми права, керується законами мови (філології). Ось чому, незважаючи на те, що в юридич­ній літературі вчені неодноразово вказували на спірність слова "граматичне" в назві цього прийому тлумачення і не раз нама­галися обґрунтувати необхідність його заміни на "текстове", або "словесне", або "філологічне", або "мовне" тлумачення[30],[1] Хвостов В.М. Общая теория права (злементарньїй очерк). - М.: Изд-во г-на Михайлова, 1914.-С. 111 -112.

Сьогодні це твердження щодо трудового права є вельми актуальним у зв'язку з розробкою проекту Трудового кодексу України, результатами дискусій та обговорень, висновками й відгуками правознавців, прото­колами засідань Верховної Ради України, її комітетів і комісій тощо. Ці документи дають додаткові відомості й інформацію, що допомагають з'ясувати зміст норм права майбутнього Тру­дового кодексу и вирішити питання про наявність можливих прогалин у ньому

Оскільки норми права існують тільки в мовній формі, грама­тичне тлумачення виступає відправним пунктом у встановлен­ні дійсного змісту норм трудового права. При всій відмінності видів літератури (художньої, наукової, законодавчої та ін.), й писемності і в письменника, і в законодавця, і в науковця буді­вельний матеріал єдиний - слово.[31]

Ушаков А.А. Очерки советской законодательной стилистики. - Пермь: Перм. гос. ун-т, 1967. - С. 80.

[1] Ершов В. Судебное толкование трудових норм // Сов. юст. - 1993. - №20. - С. 20; Васьковскнй Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. - М.: Изд-во бр. Башмаковьіх, 1913. - С. 31.

' Про автомобільні дороги: Закон України від 20.12.2005 p., №3235-1V // Відом. Верховн. Ради України. - 2005.-№51. - Ст. 556. у теорії права, як правило, використовується термін "граматич­не" трактування. Воно дозволяє встановити сутнісне значення символів мови - окремих категорій, понять і термінів, словос­получень, усього речення, групи речень, тобто те буквальне значення, що за законами мовознавства міститься в тексті нор­ми. Але, як правило, його не буває достатньо для встановлення справжнього змісту норм трудового права й вирішення питання про наявність (або відсутність) прогалин у ньому. Спробуємо показати це на прикладі термінів, які використовуються у змісті норм трудового права.

Так, у трудовому праві України використовуються загаль­новживані юридичні (внутрішньогалузеві й галузеві), а також спеціально-технічні терміни інших галузей знань (технічні, ме­дичні, географічні та ін.). Загальновживані терміни в трудово­му праві мають те ж значення, що й у літературі. Хоча трудове право (на відміну, наприклад, від права цивільного чи фінан­сового) використовує в основному загальновживані терміни, їх з'ясування в деяких випадках може викликати певні труднощі, зокрема, через значну поширеність у повсякденному житті. Приміром, у ч. 1 ст. 2 КЗпП України згадується "рід занять", який вправі вільно обирати будь-яка людина. Словник же дає декілька значень слова "рід" (основна суспільна організація первісно-общинного ладу, ряд поколінь, граматичний клас слів та ін.) і тільки одне з них відповідає змісту, який мав на увазі законодавець - це "спосіб діяльності". Отже, уже в даному при­кладі граматичного пояснення явно не досить, й існує ймовір­ність дійти помилкового висновку про наявність прогалини у ст. 2 КЗпП України.

Спеціально-технічні терміни, що зустрічаються в норматив­но-правових актах про працю, як правило, не повинні розкрива­тися законодавцем, щоб не захаращувати їх змісту. Нажаль, се­ред законів є непоодинокими протилежні випадки. Так, загалом позитивно відносячись до необхідності прийняття парламентом України Закону "Про автомобільні дороги"1, що визначає пра­вові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконс­трукції, ремонту та утримання в інтересах держави і користу­вачів автомобільних доріг, не зрозуміло навіщо законодавець в його ст. 1 дає визначення "дорожнього покриття", "земляного полотна" тощо. Визначення цих та інших понять цілком при­родно б могли міститися в підзаконних актах Державної служби автомобільних доріг України.

Усвідомити спеціально-технічні терміни можна за допомо­гою використання різного роду спеціальної літератури або звер­нення до фахівців, які володіють необхідними знаннями.

У ст. 91 КЗпП України вказується про збереження поперед­ніх розцінок при впровадженні в життя винаходу. Застосування цієї норми вимагає з'ясування терміна "винахід", але Кодекс не розкриває його змісту. Якщо вважати поняття "винахід" загаль­новживаним терміном, то зміст його не проясняється, тому що "винахід - це винайдений предмет, річ, спосіб виробництвачого- небудь".[32] Ожегов С.И. Словарь русского язьїка. - М.: Рус. яз., 1991. - С. 238.Через брак зрозумілості у змісті слова, що підлягає з'ясуванню, необхідно звернутися до спеціальних нормативних актів, що регулюють право на результати інтелектуальної і твор­чої діяльності. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" винахід - це результат ін­телектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.[33] [1] Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 p., №3687-ХІІ // Відом. Верховн. Ради України. - 1994. - №7.

- Ст. 32.

[1] Кудрин С.М. Обеспечение прогресса технического творчества средс- твами трудового права: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. - Пермь, 1998.

- С. 52 - 54.

[1] Трубецкой Е.Н. Лекции по знциклопедии права. - М.: Тип. А.И. Мамон­това, 1917. - С. 140-141.

Згідно зі ст. 459 Цивільного кодексу України винахід вважаєть­ся придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він за законом є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання. Виходить, праців­никові надаються відповідні гарантії, передбачені законодавс­твом про працю, якщо він створив нове, що має винахідниць­кий рівень, придатне для промислового використання. Термін "винахід" у цьому разі використовується в юридичному смислі й розкрити його зміст неможливо без звернення до спеціальних норм.[34] [1] Хвостов В.М. Общая теория права (злементарньш очерк). - М.: Изд-во г-на Михайлова, 1914.-С. 110.

[1] Головина С.Ю. Понятийньїй аппарат трудового права. - Екатеринбург: Изд-во УрГЮА., 1997. - С. 32 - 70.

[1] Марченко М.Н. Теория государства и права в вопросах и ответах. - М.: Изд-во БЕК, 2000. - С. 163; Алексеев С.С. Право: азбука - теория - филосо- фия: Опьіт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999. - С. 135.

[1] Про індексацію грошових доходів населення: Закон України від 03.07.1991 p., № 1282-ХІІ // Відом. Верховн. Ради України. - 1991. -№42. -Ст. 551.

Якщо особа, яка пояснює зміст цього слова, помилково використовує інше значення замість того, що мав на увазі зако­нодавець, результати граматичного тлумачення можуть розхо­дитися з волею останнього, тобто духом закону. Така ситуація можлива й у випадку, коли при виданні норми трудового права були порушені мовні правила: допущені помилки, погрішності, використані невдалі словесні конструкції тощо. Отже, формаль­ний аналіз тексту норми трудового права, хоча й виконаний за всіма правилами мовознавства, може дати перекручений ре­зультат. Прийом граматичного тлумачення інформує не про дій­сний, а про можливий зміст пояснювальної норми. Справедли­во стверджував Є.М. Трубецькой: "Таке тлумачення, що не йде далі букви закону, є у вищій мірі небезпечним і може призвес­ти до численних зловживань. З'ясування духу закону, намірів і цілей, що мав на увазі і законодавець, - ось справжня мета й основне завдання будь-якого тлумачення".[35] Тому граматично­го тлумачення, як правило, недостатньо для встановлення того змісту норми, що мав на увазі законодавець, здійснюючи пра- вотворчість у царині праці й вирішуючи в подальшому питання про наявність (чи відсутність) прогалини в трудовому праві.

Вирішенню досліджуваного питання сприяє логічна інтер­претація норм трудового права, що припускає використання законів формальної логіки, різних логічних прийомів і правил для з'ясування змісту формульованої норми. У більшості ви- щерозглянутих прикладів саме такі закони дозволили зробити висновок про необхідність використання одного з декількох значень тлумачуваних понять. Викликає інтерес міркування В.М. Хвостова, за яким вирізнення граматичного й логічного трактування є далеко не бездоганним, тому що і граматичне тлумачення ґрунтується на законах логіки.[36] С.Ю. Головіна та­кож вказує на можливість логіко-систематичного аналізу по­нять трудового права.[37]

Продовжуючи розгляд видів тлумачення, відмітимо, що в науковій доктрині виділяють також систематичне тлумачення, яке полягає у з'ясуванні змісту правової норми шляхом зістав­лення її з іншими й установлення зв'язків між ними. Це виз­начення, що міститься в юридичній літературі з питань теорії права,[38] повною мірою може стосуватися й галузі трудового права, оскільки норми всіх галузей права не існують ізольовано одна від одної, а створюють узгоджену збалансовану систему, що відрізняється багаторівневим характером та ієрархічними залежностями (зрозуміло, це не виключає існування прогалин і колізій у праві та інших явищах, що викликають зворотний ефект). Така властивість права пояснює необхідність знаход­ження зв'язків тлумачної норми права з іншими. Насамперед установлюються зв'язки з нормами одного роду, які регулюють ті ж суспільні відносини, що й роз'яснювальна норма трудового права. У необхідних випадках для її встановлення виявляються на лише зв'язки з нормами інших інститутів права, а й навіть міжгалузеві. Так, якісне й повне формулювання відсилочної норми ч. 5 ст. 95 КЗпП України ("заробітна плата підлягає ін­дексації у встановленому законодавством порядку") неможливе без урахування положень, установлених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення"[39], хоча цей документ регулює не тільки суспільні відносини, пов'язані з працею. У ньому визначаються також правові, економічні й організаційні підвалини підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання проголо­шених Конституцією України гарантій щодо забезпечення до­статнього життєвого рівня громадян країни.

Звернімося до спеціально-юридичного тлумачення, на при­кладі якого чітко видно, наскільки умовна диференціація його класів. Адже дуже складно навіть уявити можливість якого- небудь спеціально-юридичного трактування без застосування формальної логіки, правил української мови тощо. Не випад­ково, коли йдеться про спеціально-юридичний метод, зазвичай мають на увазі коментування, наукову систематизацію й до- ктринальне тлумачення норм права із застосуванням прийомів формальної логіки. Під відповідним класом трактування норм трудового права мається на увазі їх коментування на підставі методу трудового права України.

Отримані в перебігу другого етапу стадії встановлення про­галин у трудовому праві результати, тобто в основному підсум­ки юридичного формулювання, можуть як підтвердити, так і спростувати наявність прогалини. Вони незалежні від резуль­татів першого етапу в тому смислі, що якщо вже й виявлена потенційна можливість і необхідність правового регулювання суспільних відносин, що приблизно можуть становити прога­лину в трудовому праві, питання про існування останньої може бути знято при тлумаченні норм трудового права. Отже, залеж­но від конкретної ситуації й з огляду на співвідношення між текстуальним вираженням норми трудового права та її справж­нім змістом результати юридичного тлумачення можна уявити в наступних варіантах.

По-перше, можемо констатувати, що воля законодавця зро­зуміла й цілком відповідає буквальному тексту нормативно-пра- вового акта. При цьому вона охоплює необхідні суспільні відно­сини й обумовлена наявністю потреби їх правової регламентації. Це означає, що результати, отримані в перебігу юридичного виз­начення, не підтверджують первинного припущення про існу­вання прогалин у трудовому праві. Наприклад, нерідко в теорії і практиці вітчизняного трудового права до прогалин відносять брак розкриття понять "характер майбутньої роботи", "умови виконання майбутньої роботи", "інтереси працівника" при пра­вовому регулюванні строкових трудових відносин. Тим часом договірна природа цих відносин, вимоги ринкової економіки і принципу свободи сторін дають можливість дійти висновку, що не можна всі дії суб'єктів при укладенні трудового договору регламентувати детально. У цій ситуації прогалин у трудовому праві немає, а в наявності - використання понять, наповнюваних відповідним змістом тільки в конкретних відносинах.