Пит. Поняття та види прогалин трудовому праві.
Проблема виявлення прогалин. Способи усунення прогалин.
Класифікація прогалин.
Проблемні питання розмежування прогалин в трудовому праві та оціночних понять.
Поняття та види прогалин трудовому праві.
Вступ.
Докорінні перетворення в останні десятиліття підвалин суспільного життя, зміна соціально-політичної орієнтації, форм власності й виробничих відносин викликали стрімке поновлення всієї системи чинного правового регулювання. Результатом процесів прискореного розвитку економічних, політичних, трудових та інших відносин стало виникнення численних і відповідно — неврегульованих або недостатньо повно врегульованих чинними нормами права ситуацій, за якими, висловлюючись словами В.В. Лазарєва, "важко "встигнути" навіть при ідеальній постановці нормотворчої діяльності".'
Проблема прогалин у праві поставала перед правознавцями у всі часи, і кожна історична епоха вимагала її вирішення. Так, ще Аристотель вважав, що прогалини у праві треба заповнювати незмінними законами природи, природним правом. У роботах Ш. Монтеск'є була закріплена ідея абсолютного пріоритету закону й безпрогальності права.[1] Однак зі зміцненням позицій позитивістського праворозуміння відбулася метаморфоза в розв'язанні проблеми прогалин у праві, яка фактично була зведена до завдання ліквідації випадків відсутності правових норм у рамках чинного законодавства. У XX ст. про безпрогальність права заявили прихильники нормативізму. Однак на противагу їм соціологічна юриспруденція повністю відкинула ці догми, одночасно стверджуючи, що відсутні норми закону можуть бути цілком заповнені безпрогальністю правопорядку.[2]
У вітчизняній юридичній науці проблема прогалин у праві почала активно вивчатися у 60-70-х роках XX ст. У цей час з'явилося декілька основних підходів до визначення поняття "прогалини". Одні правознавці під ними розуміли відсутність норми права, при якій необхідність правового регулювання зумовлена не тільки основними принципами права, а й розвитком суспільних відносин і потребами практичного вирішення справ.[3] Інші визначали прогалини як випадки, коли можна чітко констатувати, що певні питання в основному належать до сфери правового регулювання й повинні вирішуватися юридичними засобами, але конкретне їх вирішення в цілому чи в якійсь частині не передбачено.[4] Дехто з правників вважає, що відсутність конкретної норми, необхідної для регламентації відносин, які входять у царину правового регулювання, є прогалиною в законодавстві.[5] На думку інших, під прогалиною у праві слід мати на увазі відсутність у діючій системі законодавства норми права, відповідно до якої має вирішуватися питання, що потребує правового регулювання.[6]
[1] Явич J1.C. Общая теория права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1976.-С. 140.
[1] Рябова Д.Н. Пробельї в праве и способи их восполнения // Становление и развитие научньїх школ права в государственньїх университетах России: Материальї Всероссийской студ. научно-практ. конференции, 29 - 30 апреля 1999 г. - С. - Пб.: Изд-во С. - Пб. ун-та, 1999. - Ч. 3. - С. 23.
[1] Лазарев В.В. Понятие пробелов в праве // Сов. гос-во и право. - 1967. - №4. - С. 93, 96.
[1] Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права //Сов. гос- во и право. - 1970. -№3. - С. 49.
[1] Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 390.
[1] Григорьев Ф.А., Черкасов А.Д. Пробельї в праве и пути их преодоле- ния в практике применения. Аналогия закона и аналогия права // Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. - М.: ИИФРА, 2001.-С. 463.
Як бачимо, хоча вчені й пропонують різні дефініції прогалин, проте запропоновані ними визначення в найбільш принципових моментах сходяться: усі вони наголошують на тому, що прогалиною у праві є повна чи часткова відсутність певної норми права, тобто фактично констатують відсутність правової регламентації конкретних суспільних відносин.
Беручи до уваги виїцевикладене, прогалину в трудовому праві можемо визначити як повну або часткову відсутність правового регулювання тієї сфери суспільних відносин, яка об'єктивно вимагає регламентації нормами трудового права України і не може нормально функціонувати без обов'язкових для виконання юридичних норм.
Принципово правильною вважаємо позицію П.І. Радченка, який стверджує, що навіть найдосконаліші нормативні акти не можуть зняти проблему прогалин у праві. У будь-якому (навіть дуже детальному й досконалому) нормативному акті нормот- ворець неспроможний передбачити буквально все, оскільки не може встигати за умовами життя суспільства, які зазнають швидких змін.'