Розмежування дії, події, наслідку

Від багатьох видових пар у словниках української мови зафіксовано по три віддієслівні іменники, що позначають дію, подію та наслідок:

Дія Подія Наслідок
винагороджувати – винагороджування винагородити – винагородження винагорода
групувати — групування угрупувати – угрупування угруповання
виводити — виводження Вивести — виведення вивід
вибирати – вибирання вибрати – вибрання вибір
доробляти – доробляння доробити – дороблення доробок
досліджувати – досліджування дослідити – дослідження дослід
переробляти – переробляння переробити – перероблення переробка
устатковувати – устатковування устаткувати – устаткування устатковання
виражати – виражання виразити – вираження вираз

Слід правильно вживати ці віддієслівні іменники, розрізняючи відтінки їхніх значень. Порівняймо:

1. Аналоговый сигнал передаёт информацию за счёт непрерывного изменения амплитуды или частоты. – Аналоговий сигнал передає інформацію завдяки неперервному змінюванню(дія)амплітуди або частоти. 2. Использованием рационализаторского предложения признаётся создание или изменение конструкции изделий, технологии производства и применяемой техники или состава материала. – Використанням раціоналізаторської пропозиції визнають створення або змінення(подія)конструкція виробів, технології виробництва та застосування техніки або складу матеріалу. 3. Фазовый сдвиг – это изменениефазы сигнала. – Фазовий зсув – зміна (наслідок події) фази сигналу.

Але в українській мові існують певні винятки:

1) від деяких видових пар дієслів для наслідку події не утворено окресленого іменника, побудованого відповідно до викладених вище правил, і з цією метою вживають іменник на –ння/ —ття,щочасто також позначає дію або подію, наприклад:

Дія Подія Наслідок
визначати – визначання визначити – визначення визначення
зображати – зображання зобразити – зображення зображення
оголошувати – оголошування оголосити – оголошення оголошення
роз’яснювати – роз’яснювання роз’яснити – роз’яснення роз’яснення
твердити, стверджувати – стверджування ствердити – ствердження твердження
тлумачити – тлумачення розтлумачити – розтлумачення тлумачення

 

Від окремих видових пар в словниках української мови зафіксовано лише два іменники – один на –ння/ття,а другий – безафіксний, наприклад: підвісити, підвішувати – підвішування, підвіс; вводити, ввести – введення, ввід; ввозити, ввезти – ввезення, ввіз; входити, ввійти – входження, вхід. Тому, наприклад, іменники ввезення та введення традиційно вживають для позначення як події, так і дії. Хоча деякі найновіші словники пропонують для подолання цієї двозначності іменники-новотвори: уводіння від уводити та підвішення від підвісити.

3) окремі безафіксні іменники, наприклад, дія, рух, обіг, позначають саме дію, а не її наслідок.

Але ці поодинокі випадки не можуть змінити загального висновку – українській мові (на відміну від російської) притаманно розрізняти дію, подію та наслідок події за допомогою іменників, побудованих за викладеними вище зразками.

Отже, виходячи з того, що в навчальних і науково-технічних текстах та нормативних документах неточність вислову неприпустима, то поняття на позначення дії, події та наслідку події слід номінувати різними формами, інакше обов’язково потрібні уточнювальні коментарі. В окремих випадках доцільно утворювати нові терміни за викладеними правилами.