Класифікація об'єктів винаходів

Об'єкти винаходів у патентних законах різних держав різняться між собою. Проте всі закони включають такі об'єкти, як пристрій, спосіб, речовина, які характеризують людську діяльність взагалі, що містить такі елементи:

- визначену потребу, на задоволення якої направлена діяльність;

- предмет діяльності;

- дія з кредитом;

- засоби діяльності;

- результат діяльності.

Крім цього, в багатьох державах світу видаються патенти на винаходи, що належать до живої природи: штам мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин. У дея­ких державах патентуються винаходи «на застосування», в яких пропонується застосовувати відомий об'єкт за новим призначенням. Так, згідно із Законом України «Про охо­рону прав на винаходи і корисні моделі» об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорга­нізму, культура клітин рослин і тварин тощо), спосіб, а також застосування відомого продукту чи способу за новим призначенням, а сам винахід розглядається як техноло­гічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патенто­спроможності (новизні, винахідницькому рівню та промис­ловій придатності), про що і було згадано вище.

Пристрій— агрегат, машина, механізм, засоби праці, інструменти та інші продукти матеріалізованої праці, призначені для виконання виробничих і технологічних процесів, дії на природу або задоволення будь-якої потреби суспільства.

У Німеччині пристрій включає апарати, механізми схеми, вироби, а у США — машини та вироби. Під маши­ною розуміють з'єднання взаємопов'язаних і взаємодіючих частин, які, працюючи, дають загальний результат. До виробів відносять різні пристрої, які не включають поняття «машина», наприклад будівельні конструкції та споруди.

Пристрій — найбільш розповсюджений об'єкт винаходу. Це обумовлено тим, що, на відміну від інших об'єктів, най­імовірнішою є гарантія охорони запатентованого винаходу оскільки є чітка можливість встановити факт порушення па­тенту через його недобросовісне використання. Ознаки вина­ходу «пристрій» наведені на рис. 2.1.

 


 

Рис. 2.1. Ознаки об'єкта винаходу «пристрій»

 

Спосіб— процес виконання, дій над матеріальним об'єктом (об'єктами). Найчастіше спосіб є певною послі­довністю операцій, прийомів, необхідних для досягнення визначеного результату чи для створення певного про­дукту.

У США це поняття охоплює будь-які способи прак­тичної діяльності людини. Для характеристики способу як об'єкта винаходу використовують терміни «спосіб», «метод», «прийом обробки». На відміну від статичної характеристики пристрою (що і як зроблено), характерис­тиці способу притаманна динамічність (що і як роблять). У формі винаходу «спосіб» характеризується діями (техно­логічними прийомами, операціями), що виконуються у певному порядку. При цьому досить чітко визначається матеріальний об'єкт, над яким виконуються дії. Спосіб характеризує визначені ознаки (рис. 2.2).


Рис. 2.2. Ознаки об'єкта винаходу «спосіб»

 

Як процеси виконання дії над матеріальними об'єк­тами, способи зазвичай бувають такими:

- спрямовані на виготовлення продуктів (виробів, речовин тощо);

- спрямовані на зміну стану предметів матеріального світу без отримання конкретного продукту (транспортування, обробка, регулювання тощо);

- спрямовані на визначення стану предметів матеріаль­ного світу (контроль, вимірювання, діагностика тощо).

У законах патентного права більшості країн передба­чається, що дія патенту, виданого на спосіб виготовлення продукту, поширюється і на продукт, виготовлений безпо­середньо цим способом.

У деяких країнах світу патентоспроможні способи про­філактики, діагностування та лікування захворювання людини і тварин, наприклад, методи лікування (в Білорусі, Грузії, Росії, Румунії, Україні й Узбекистані), методи діагнос­тування людей і тварин (у Білорусі, Грузії, Латвії, Румунії, Словенії, Україні, Узбекистані та Хорватії), способи діагностування та лікування людини і тварин (США).


Речовина— індивідуальні хімічні сполуки, до яких умовно зараховують високомолекулярні сполуки й об'єкти генної інженерії, композиції (сполуки суміші, розчини, сплави тощо) та продукти ядерного перетворення (рис. 2.3).

 

 

Рис. 2.3. Основні характерні представники об'єкта винахід

 

Для характеристики індивідуальних хімічних сполук як об'єкта винаходу користуються такими ознаками:

- для низькомолекулярних сполук: якісний склад (атоми певних елементів), кількісний склад (кількістю атомів кожного елемента), зв'язок між атомами, взаємним розміщенням їх у молекулі, вираженим хімічною струк­турною формулою, чи в кристалічній решітці;

- для високомолекулярних сполук: хімічний склад і струк­тура одного ланцюга макромолекули, структура макромолекули загалом (лінійна, розгалужена), періодичність ланцюгів, молекулярна маса, молекулярно-масовий поділ, геометрія та стереометрія макромолекули, її кінцеві та бокові групи;

- для індивідуальних сполук із невстановленою струк­турою: фізико-хімічні та інші характеристики (в тому числі ознаки способу отримання), що дають можли­вість відрізняти одну від іншої.

До сполук із невстановленою структурою умовно відносять об'єкти генної інженерії. Ця умовність пов'язана з_тим, що, маючи хімічну природу, ці сполуки мають ще й біологічні властивості, які так або інакше впливають на перебіг фізико-хімічних процесів у живому організмі. До патентоспроможних об'єктів генної інженерії належать:

- плазміни, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїно­вих кислот, фрагменти нуклеїнових кислот;

- способи конструювання плазмід, векторів тощо;

- штами мікроорганізмів, отримані методами генної інже­нерії.

Композиції — речовини, отримані не хімічним спосо­бом, а механічним переміщенням компонентів або фізико-хімічним перетворенням, коли одночасно з механічним пере­міщуванням здійснюються певні хімічні процеси, які вкрай важко виявити. Це суміші інгредієнтів, розчини, емульсії й інші речовини, що складаються з механічно пов'язаних компонентів, а також сплави, сила, вогнетривкі матеріали. Такі речовини складаються з великої кількості різних моле­кул, які в цілому неможливо передати хімічною формулою.

Для характеристики композицій використовують такі ознаки:

- якісний склад (інгредієнти);

- кількісний склад (вміст інгредієнтів);

- структура композиції;

- структура інгредієнтів.

Для характеристики композиції невстановленого складу можуть використовуватися її фізико-хімічні, фізичні й ути­літарні показники, а також ознаки способів отримання.

Продукти ядерного перетворення — речовини, отри­мані внаслідок розщеплення атомного ядра (ізотопи елемен­тів) і ядерним синтезом (нові елементи).

Для характеристики речовин, отриманих за допомогою ядерного перетворення, використовують такі ознаки:

- якісний (ізотропний) склад елементів;

- кількісний склад (кількість протонів і нейтронів);

- основні ядерні характеристики: період напіврозпаду, тип та енергію випромінення (для радіоактивних ізотопів).

Штам мікроорганізмів, культури клітин рослини і тва­рини як об'єкт винаходу містить індивідуальні штами мікроорганізмів, культивованих клітин рослини і тварини, а також консорціуми мікроорганізмів.

Штам (від нім. stamm — покоління, потомство) — сукупність клітин, що мають загальне походження та характеризуються однаковими стійкими ознаками.

Об'єкт винаходу «Штам мікроорганізму, культури клітин рослин і тварин» (рис. 2.4) характеризується за та­кими ознаками:

- походження (джерело виділення, родовід);

- аксонометрична характеристика;

- маркерні характеристики, стандартні умови вирощування, назва та властивості корисної речовини, проду­кованого штамом, рівень активності (продуктивності);

- вірулентність, антигенна структура (для штамів мікро­організмів медичного ветеринарного призначення);

- принцип гібридизації (для штамів гібридних мікроор­ганізмів).


Рис. 2.4. Об'єкт винаходу «Штам мікроорганізму, культури клітин рослин і тварин»

 

Для характеристики індивідуальних штамів культури клітин рослин і тварин додатково використовують такі ознаки:

- характеристики (кінетичні) росту;

- характеристика культивування в організмі тварин
(для гібридів);

- здатність до морфогенезу (для клітин рослин).

Відповідно до Міжнародного кодексу номенклатури бактерій консорціум — це сукупність або асоціація двох або більше організмів. У патентній процедурі термін «консор­ціум» дозволяє уніфікувати позначення й опис двох основних типів спільних мікроорганізмів: штучно складені змішані культури (суміші) та виділені з природних джерел як функ­ціонально неподільне ціле (асоціації).

Під час патентування винаходів, які стосуються шта­мів мікроорганізму, культури клітин рослин і тварин та консорціуму мікроорганізмів або способів їх викорис­тання для повного розкриття сутності винаходу, необхідно забезпечити доступ суспільства до вказаних штамів. Це можна зробити двома способами: 1) описом можливості отримання штаму так, щоб спеціаліст відповідної галузі міг реалізувати його; 2) за допомогою їх депонування (реєст­рації та зберігання) в колекції культур мікроорганізмів у сховищі, яке має статус міжнародного органу відповідно до Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів, з метою проведення патент­ної процедури.

Винахід «на застосування»— це винахід, який перед­бачає застосування вже відомих пристроїв, способів, речовин, штамів за новим їх призначенням, тобто з іншою метою для ви­рішення завдання, що не передбачалося ні авторами, ні іншими спеціалістами, які вперше стали застосовувати цей пристрій, спосіб, речовину, штам. Так, сутність винаходу «на застосу­вання» полягає в установленні нових властивостей уже відо­мих об'єктів і визначенні нових областей їх застосування.

Винахід «на застосування» є в патентних законах Російської Федерації, США, Франції та деяких інших дер­жав. Винахід «на застосування», зазвичай, характерний для речовин, оскільки вони найменше пов'язані з призначенням. Є багато природних речовин, отриманих експериментальним шляхом із відходів виробництва тощо, для яких не знайдено практичного застосування. Встановлення такого призначен­ня може бути кваліфіковане як винахід «на застосування», іншими словами, як речовина, що застосовується вперше.

Існує певний перелік об'єктів, що не призначаються як винаходи і не підлягають патентній охороні, що розгля­нуто далі.