Елементарний склад палив

До складу органічних палив входять різноманітні з’єднання горючих і негорючих елементів. Тверді і рідкі палива містять вуглець , водень , летючу сірку і негорючі речовини – кисень, азот, золу. Летюча сірка складається з органічних і колчеданних сполук: . Органічні палива характеризуються робочою масою , сухою масою і горючою масою . Можна перерахувати склад палива з одної маси на іншу за допомогою відповідних коефіцієнтів.

Теплота спалювання , що виділяються в результаті спалювання 1 кг твердого (рідкого) палива чи 1 м³ газоподібного при перетворенні водяних парів, які містяться в продуктах згоряння, в рідину називається вищою теплотою згоряння. Нижча теплота – менше вищої на величину теплоти пароутворення вологи, що є в паливі чи такої, що утворюється в результаті згоряння водню палива.

Приблизно робоча нижча теплота згоряння твердого і рідкого палива в (кДж/кг) може бути визначена за допомогою елементарного складу палива по формулі Менделєєва:

.

Умовне паливо використовують для порівняльних розрахунків. Перерахунок дійсної кількості палива в умовне проводиться множенням кількості даного палива на його еквівалент . При порівняльних розрахунках користуються приведеною …… . Сірка – це дуже небажаний елемент палива. При її спалюванні утворюються окисли і , які викликають корозію елементів енергетичних установок і здійснює негативний вплив на навколишнє середовище. Рідкі штучні палива ділять на рідкі дистилятні, важкі дистилятні і залишкові палива.

Горіння палива супроводжується сумішоутворенням, дифузією, загорянням, теплообміном та іншими процесами, які протікають в умовах тісного взаємозв’язку. Тому організацію процесу горіння у спалювальних пристроях потребує не тільки властивостей палив і кінетики реакцій горіння, але й особливостей всіх фізичних процесів при горінні.

Розрізняють гомогенне і гетерогенне горіння. При гомогенному горінні тепло- і масообмін йдуть між речовинами, що знаходяться в однаковому агрегатному стані (зазвичай газоподібному). Гетерогенне горіння властиве рідкому і твердому паливам.

Розрахунок процесу горіння. При проектуванні спалювальних пристроїв необхідно визначити кількість потрібного для горіння палива окислювача і газоподібних продуктів згоряння. Дані для цих розрахунків можуть бути отримані в результаті аналізу елементарних реакцій горіння горючих елементів, які містяться в паливі. Горіння може бути повним і неповним. Повне горіння проходить при достатній кількості окислювача і завершується повним оксиленням горючих елементів палива. Продукти згоряння при цьому складаються з . При недостатній кількості окислювача відбувається неповне згоряння вуглецю з утворенням .

Коефіцієнт надлишку повітря — відношення повного об’єму повітря, що подається в камеру згоряння до теоретично-необхідного об’єму повітря для згоряння одного кілограму цього палива:

безрозмірна.

Для топок теплогенераторів: 1,05-1,5.

Для камери згоряння поршневих ДВЗ: (збіднена суміш).

Нижча теплота згоряння палива—кількість теплоти, що виділяється при згорянні одного кілограма твердого або рідкого палива, або одного метра кубічного газоподібного без урахування теплоти пароутворення . У будь-якому органічному паливі є вода або пара і деяка кількість теплоти, що виділяється при згорянні, йде фазову зміну води з рідкого в газоподібний стан.

Вища теплота згоряння палива—кількість теплоти, що виділяється при згорянні однієї маси або об’єму палива з урахуванням теплоти пароутворення.

Одним з найбільш дієвих засобів підвищення ефективності споживання палива є перехід до комплексних методів використання палива при обов’язковому комбінуванні процесу спалювання частини палива для виробництва теплової і електричної енергії з різними технологічними процесами.

Вторинні енергетичні ресурси – енергетичний потенціал продукції, відходів, побічних і проміжних продуктів, що утворюються в технологічних агрегатах (установках), який не використовується в самому агрегаті , але може бути частково чи повністю використаний для енергопостачання інших агрегатів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Алабовский А. Н., Недужий И. А. Техническая термодинамика и теплопередача:Учеб. пособие. – К.:Выща шк., 1990. –255 с.

2. Швец И. Т., Толубинский В. И. и др. Теплотехника. Издательское объединение “Выща школа”, 1976, с. 520

3. Теплотехника: Учеб. для вузов/ А.П. Баскаков, Б.В. Берг, О.К. Витт и др.; Под ред. А.П. Баскатова.– 2-е изд., перераб. – М.: Энергоатомиздат,1991. – 224 с.

4. Теплотехника: Учебник для студентов вузов/ А.М. Архаров, С.И. Исаев, Кожинов И.А.и др.; Под. общ. ред. В.И. Крутова. – М.: Машиностроение, 1986. – 432 с.

5. Лариков Н.Н. Общая теплотехника. Учеб. пособие для вузов. – М.: Стройиздат, 1975. – 559 с.

6. Задачник по технической термодинамике и теории тепломасообмена: Учеб. пособие для энергомашиностроит. спец. вузов / В.Н. Афанасьев, С.И. Исаев, И.А. Кожинов и др.; Под ред. В.И. Крутова и Г.Б. Петражицкого. – М.: Высш. шк., 1986. – 383 с.

7. Панкратов Г.П. Сборник задач по теплотехнике: Учеб. пособие для энергетич. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1986. – 248 с.

8. Приймак О.В. Основні теплотехнічні вимірювальні прилади. – Методичні вказівки, інструкція і контрольні запитання із лабораторної роботи №1. –ЛІІ, 1991

9. Приймак О.В. Залежність температури кипіння рідини від тиску. Методичні вказівки, інструкція і контрольні запитання із лабораторної роботи №2. –ЛІІ, 1992

10. Приймак О.В. Визначення показників адіабати К методом Клімана і Дезорма. – Методичні вказівки, інструкція і контрольні запитання із лабораторної роботи №3. –ЛІІ, 1992

11. Приймак О.В. Визначення коефіцієнта тепловіддачі конвекцією від горизонтальної труби при вільному русі повітря. – Методичні вказівки, інструкція і контрольні запитання із лабораторної роботи № 4. – ЛІІ, 1993.