Клас Черевоногі
Загальна характеристика.
В сучасній фауні налічується близько 130 тис. видів молюсків, переважно мешканців водойм. Вони мають двобічну симетрію (за винятком черевоногих, у яких тіло асиметричне через спірально зігнуту раковину).
Тіло молюсків несегментоване, лише у ряду нижчих представників виявляються деякі ознаки метамерії. Це вторинно-порожнинні тварини з неметамерним залишковим целомом, представленим у більшості форм навколосерцевою сумкою (перикардієм) і порожниною гонад. Усі проміжки між органами заповнені сполучною тканиною.
Тіло молюсків вкрите властивим лише цим тваринам утвором – шкірястою мантією, яка міститься під черепашкою. Між мантією і тілом знаходиться мантійна порожнина, в якій розташовані зябра, деякі органи чуттів і відкриваються отвори задньої кишки, нирок і статевого апарату. На спинній частині тіла, як правило, є черепашка, яка може бути суцільною, двостулковою або складатися з кількох пластинок.
Кровоносна система характеризується наявністю серця, яке складається із шлуночка і передсердь; вона незамкнена, тобто частину свого шляху кров проходить по системі не сформованих у судини лакун і синусів.
Нервова система характеризується так званим розкидановузловим типом: формується кілька пар гангліїв,зв'язаних між собою нервовими перемичками.
Тип Молюски об'єднує 7 класів.
Черевоногі, або слимаки, - це найчисленніший клас. Більшість видів живе в морях і океанах, деякі пристосувались жити в прісних водоймах і на суші. Типовим представником є ставковик звичайний
Ставковий звичайний, або великий (рис.1), досягає в довжину 7 см. Живе в ставках, невеликих озерах і тихих затоках річок. У тихі сонячні дні ці молюски жваво повзають по побережній рослинності або на дні.
Рис.1. Ставковик звичайний:
а – зовнішній вигляд; б – схема внутрішньої будови: 1 – око; 2 – голова; 3 – щупальце;
4 – тулуб; 5 – черепашка; 6 – печінка; 7 – серце; 8 – легеня; 9 – анальний отвір; 10 –
стравохід; 11 – нервові вузли; 12 – язик; 13 – нервові галуження; 14 – шлунок.
Черепашка ставковика суцільна, спірально закручена, має довжину 4-7 см і 4-5 обертів. З одного боку вона закінчується гострою вершиною, а з другого має отвір, або устя, через яке назовні висовуються голова і нога молюска. На голові є двоє чутливих щупалець, два ока і рот.
Це найбільш ненажерливий мешканець прісних водойм. Він поїдає не тільки рослини і дрібних тварин на них, а і трупи. У роті в нього є м'язовий язик, вкритий твердими зубчиками. їжа з ротового отвору потрапляє в глотку, стравохід, шлунок і кишку, яка випинається петлеподібно і закінчується анальним отвором біля краю мантії, на правому боці тіла.
У ставковика звичайного на відміну від інших раніше розглянутих тварин з'являється травна залоза, або печінка розташована поряд із шлунком. У ній виробляється травний сік.
Хоча ставковик живе у воді, він дихає атмосферним киснем. Тому він періодично (7-9 разів на годину) піднімається на поверхню води і відкриває дихальний отвір, що знаходиться з правого боку біля краю черепашки. Через отвір повітря потрапляє в легеню, яка утворена мантією. Стінки легені (кишеня мантії) густо обплетені кровоносними судинами, тут і відбувається газообмін.
Поряд з легенею є м'язове серце. Воно складається із передсердя і шлуночка, стінки яких скорочуються 20-30 разів на хвилину. Кровоносна система молюска незамкнена, кров безбарвна, тече не лише по судинах, а і в паренхімі між тканинами і органами.
Видільна система представлена однією ниркою, яка складається із видозмінених метанефридіїв.
Нервова система складається із кількох пар з'єднаних між собою нервових вузлів. Від них до всіх органів молюска відходять нерви.
Ставковики – гермафродити. Яйця, вкриті слизом, прикріплюються до підводних рослин. Розвиток у ставковика великого прямий. Із яйця виходить маленький молюск, схожий на дорослого.
Багато видів черевоногих молюсків є проміжними хазяїнами для ряду сисунів, які мають медичне і ветеринарне значення. Деякі черевоногі молюски (слимаки), що живуть на суходолі, є шкідниками сільського господарства. В ряді країн виноградний слимак використовується в їжу.