Клас Власне круглі черви

Найпоширенішими представниками класу є аскарида людська і гострик.

Аскарида людська (рис. 1) живе лише в тонкій кишці людини. Тіло цього паразита має веретеноподібну форму з загостреними кінцями. Воно вкрите щільною ектодермальною оболонкою (кутикулою) яка має 10 шарів. Ця оболонка виконує функцію зовнішнього скелета і захищає паразита від механічних і хімічних впливів. Під кутикулою знаходиться шар гіподерми, який складається із суцільної маси цитоплазми з вакуолями і ядрами. Цей шар не пропускає шкідливі для аскариди речовини. Мускулатура розташовується під гіподермою. Окремі клітини згруповані в 4 тяжі поздовжніх м'язів, які відділені один від одного валиками гіподерми. Статевозрілі самці досягають в довжину до 15–25 см, а самки до 40 см. Хвостовий кінець у самки прямий, а у самця загнутий на черевний бік. Яйця аскариди мають овальну форму і вкриті товстою багатошаровою оболонкою. У самки є 2 яєчники, а у самця один сім'яник. Органи прикріплення у аскарид відсутні. Вони утримуються в кишках людини завдяки постійному рухові назустріч їжі, яка сюди надходить. Хвилеподібні рухи аскариди здійснюються за допомогою 4 пучків м'язів (згинання) та гідростатичного скелета (розгинання). Гідроскелет утворений кутикулою і рідиною у первинній порожнині тіла, яка перебуває там під тиском.

Щодоби самка виділяє понад 200 тис. яєць. Потрапивши в зовнішнє середовище з фекаліями, запліднені яйця починають розвиватися при наявності сприятливих умов (вільний кисень, вологість і температура). При оптимальній температурі (24–25 °С) в яйцях аскариди через 2–3 тижні розвиваються рухливі личинки, які в грунті можуть виживати до 10 років і більше.

Зараження людей аскаридами звичайно відбувається при споживанні в їжу овочів, ягід (садова суниця, полуниці), фруктів, зелені, забруднених яйцями паразита із дозрілими личинками. Забруднення овочів і ягід яйцями гельмінтів частіше всього відбувається при удобрюванні грунту городів, садів і ягідників не знезараженими людськими фекаліями. Личинки звільняються від оболонок яйця в тонкій кишці, проникають у слизову оболонку і мігрують по кровоносній системі, проходячи через печінку, праве передсердя і шлуночок, потрапляють в легені. Тут вони із капілярів проникають у легеневі альвеоли, бронхи і трахею. Піднявшись в глотку, вони знову ковтаються разом з слиною і потрапляють до шлунку й кишок, де остаточно оселяються і перетворюються на статевозрілі особини. Від моменту зараження до повторного проковтування аскариди проходить близько 2,5 місяця, при цьому личинки ростуть і линяють. Увесь цикл розвитку аскариди відбувається у одного хазяїна (див. рис. 1). Тривалість життя аскариди становить 11 –12 місяців.

Аскарида є найпоширенішим паразитом людини. Особливо часто вона зустрічається у дітей. В Україні паразит частіше вражає людей в північній і північно-західній частинах республіки, в південних і південно-східних частинах аскариди зустрічаються рідше,

Широкому розселенню паразита в північних і північно-західних частинах України сприяють оптимальні умови для розвитку і виживання яєць аскариди, а незнезаражені людські фекалії дуже часто тут використовуються для удобрювання ґрунту.

Як личинки, так і дорослі особини аскариди негативно впливають на організм людини: мігруючі личинки травмують стінки кишок, печінку і легені; дорослі і личинкові стадії отруюють організм продуктами обміну, що викликає запаморочення, загальну слабість, головний біль, дратливість; дорослі аскариди можуть викликати кишкову непрохідність, потрапити в дихальні шляхи і призвести до смерті.

Аскариди виявляються шляхом знаходження яєць у фекаліях.

Заходи боротьби і профілактика. Необхідно виявляти і лікувати хворих. Особливо велике значення має впровадження в побут миття і термічної обробки ягід, овочів, зелені і фруктів, які використовуються в сирому вигляді. Необхідно перед термічною обробкою добре промити рослинні продукти чистою холодною водою, а потім опустити в друшляці на 2–3 с у окріп (70–76 °С) і після цього зразу ж продукти промити холодною водою. Термічна обробка рослинних продуктів має проводитись безпосередньо перед використанням їх в їжу.

Руки необхідно мити з милом після роботи на городі, в ягіднику і фруктовому саду, а дітям – після ігор на землі.

Враховуючи багаторічну живучість яєць аскариди у грунті та інтенсивне забруднення ними зовнішнього середовища, добрі результати в боротьбі з аскаридами і в профілактиці викликаного ними захворювання можуть бути отримані при проведенні комплексу оздоровчих заходів: заборона удобрювання городів і ягідників незнезараженими фекаліями, утримання туалетних у належному санітарно-гігієнічному стані, надійне знезаражування нечистот і стічних вод, заборона вирощування на полях зрошення ягід і овочів, використовуваних в їжу у сирому вигляді, підвищення санітарно-гігієнічних навичок населення тощо.

Гострик (рис. 2) живе в нижніх відділах тонкої кишки людини. Дорослі гострики мають невеликі розміри: самці від 3 до 5 мм, а самки від 9 до 12 мм. Задній кінець самця зігнутий у вигляді гачка. Розвивається без проміжного хазяїна. Самці, запліднивши самок, гинуть. Самки спускаються до прямої кишки, переважно вночі виповзають через анальний отвір і відкладають від 5 тис. до 17 тис. яєць, після чого гинуть. Рухи гостриків при відкладанні яєць викликають сильну сверблячку. У відкладених яйцях личинки розвиваються дуже швидко (через 4–6 год).

           
   
   
 
 
 

Рис. 2. Різноманітність паразитичних червів (гельмінтів):

а – печінковий сисун; б – котячий сисун; в – ехінокок; г – волосоголовець; д – гострик; е – аскарида людська; є – стробіла лентеця широкого і його головка з присмокту вальними щілинами (1); а, б, г, д, е – натуральна величина.

 

Цей гельмінт паразитує переважно у дітей, які розчісують ділянки навколо ануса, забруднюючи руки яйцями гострика, ними забруднюється й ліжко. Заражаються ним під час вживання їжі немитими руками або забрудненої яйцями гостриків (мухами, пилом тощо). Діти часто беруть в рот пальці, забруднені цяцьки, гризуть нігті і таким шляхом постійно заражаються. Яйця гостриків можуть потрапляти на підлогу з білизни, а потім з пилом заноситися на різні предмети домашнього вжитку. Гострики трапляються у всіх широтах земної кулі, в тому числі і в Україні.

Хоч гострики і не відносяться до найнебезпечніших паразитів людини, проте вони викликають такі неприємні явища: травмування слизової оболонки кишки і запальні процеси в ній; заповзаючи в червоподібний відросток, викликають його запалення; при інтенсивному зараженні буває біль у животі, втрачається апетит, часто спостерігаються нудота і блювання; сон у хворих неспокійний; від постійного недосипання погіршується самопочуття, знижується працездатність, настають виснаження і нервові розлади; заражені діти стають неуважними, примхливими, погіршуються їхні успіхи в навчанні.

Діагностується хвороба на гострики за виявленням яєць у зскрібку з періанальних складок.

Заходи боротьби і профілактика: 1. Необхідно активно виявляти заражених людей (особливо серед дітей). 2. Зараженим гостриками людям необхідно перед сном ставити теплу клізму і до задньопрохідного отвору класти тампон із сухої вати. Виповзаючи, гострики відкладають яйця на тампон і не викликають сверблячки. 3. Суворо дотримуватись правил особистої і громадської гігієни (ретельно мити руки з милом перед їдою і після відвідування туалету; коротко стригти нігті; викорінювати у дітей, а іноді і у дорослих, звичку гризти нігті і брати в рот пальці, ручки тощо). 4. Необхідно постійно проводити санітарно-просвітницьку роботу серед населення і обслуговуючого персоналу, спрямовану на недопущення зараження гостриками.

При проведенні вище названих заходів протягом двох місяців можна ліквідувати захворювання без використання медикаментів. Одночасне використання ефективних засобів різко скорочує термін лікування.

 

Різноманітність паразитичних червів і боротьба з ними.Крім описаних вище паразитичних червів в організмі тварин часто паразитують й інші (див. рис. 81). Печінковий і ланцетоподібний сисуни наносять суттєвий економічний збиток сільському господарству. Для попередження зараження ними змінюють пасовища та знищують молюсків – проміжних хазяїнів цих сисунів. Зрідка печінковий і ланцетоподібний сисуни можуть паразитувати і у люди­ни. В окремих районах у людей часто зустрічається сибірський, або котячий, сисун, зараження яким відбувається при використанні в їжу термічно необробленої риби.

Із стьожкових червів крім описаного неозброєного ціп'яка у людини паразитують ціп'як озброєний, стьожак широкий, ехінокок тощо. Для озброєного ціп'яка проміж­ним хазяїном є свиня, і зараження відбувається через недостатню термічну обробку свинини, яку споживають. Іноді людина також може бути проміжним хазяїном. Зараження стьожаком широким відбувається через рибу. М'ясоїдні тварини (собака, вовк, лисиця) заражаються ехінококом при поїданні вражених личинковою стадією органів травоїдних тварин. М'ясоїдні тварини є основними хазяїнами, а травоїдні тварини і людина – проміжними. Людина заражається при занесенні яєць цього паразита в рот забрудненими руками. Найбільш розповсюджене захворювання, викликане ехінококом, у степовій зоні, де розвинене вівчарство.

Із круглих червів, крім аскарид і гостриків, дуже часто у людини та різних видів тварин паразитують волосоголовці. Вони живуть у сліпій кишці, червоподібному відростку і верхніх відділах товстої кишки: живляться клітинами слизової оболонки і кров'ю. Зараження цими пара­зитами відбувається як і аскаридою: подібні й заходи боротьби і профілактики

К. І. Скрябін та його учні вивчили закономірності поширення паразитичних червів людини, тварин і рослин і розробили комплекси раціонально обгрунтованих оздо­ровчих заходів. Завдяки впровадженню ву практику деякі хвороби, що викликаються паразитичними червами, вже повністю ліквідовані на території нашої країни, вра­женість іншими різко знижена.