Виробнича функція Кобба-Дугласа

Найбільш цікавим аспектом неокласичної теорії відтворення є аналіз її представниками відтворювальних процесів з позиції виробничих функцій. Серед великої кількості форм цієї функції, запропонованих вченими, найбільший успіх випав на долю функції Кобба-Дугласа. У 1926 р. вийшла стаття К.У. Кобба (математик) і П.Х. Дугласа (економіст)”Теорія виробництва”, в якій вони запропонували свою модель виробничої функції, яка мала вигляд:

У=АК^αL^β, де

У - фізичний обсяг виробництва;

А - коефіцієнт пропорційності, який повинен враховувати деякі додаткові умови виробництва;

К - індекс витрат основного капіталу;

L - індекс витрат відпрацьованих людино-годин;

α,β - коефіцієнти еластичності по витратам капіталу і праці, які показують вплив цих факторів в окремості на обсяг виробляємої продукції (тобто, якщо кількість використаного капіталу збільшити на 1% при незмінній кількості праці, то обсяг продукції У збільшиться на α %. Аналогічна дія для β).

За допомогою функції Кобба-Дугласа були отримані розрахункові індекси росту обсягу виробництва в переробній промисловості США за 1899-1922 роки, які виявилися досить близькими до фактичних індексів. Коефіцієнт кореляції склав не менш 0,97 (97%).

Однак функція Кобба-Дугласа спиралася на передумову відсутності якісних змін як з боку праці, так і з боку засобів виробництва .З цієї причини одним з головних напрямків дослідження виробничих функцій стає спеціальне вивчення впливу технічного прогресу на обсяг виробляємої продукції.

Внаслідок цього функція Кобба-Дугласа прийняла наступний вигляд:

У=АК^αL^β е^vt , де

е ^vt-Фактор часу,який відображає вплив якісних змін у виробництві;

е - основа натуральних логарифмів;

v -константа, яка характеризує темп розвитку;

t - час.

Економісти полюбили цю функцію ще і тому, що вона дає можливість займатися прогнозуванням. Для цього спершу збирають статистику показників К, L, У, за ряд років (чим більше ряд років, тим достовірніше прогноз). На їх основі обчислюються показники α,β. А потім, можна розрахувати, що буде з У, якщо К і L будуть змінюватися,(вважаючи α,β постійними).

Функція Кобба-Дугласа може застосовуватися на різних рівнях – як на рівні окремого підприємства, так і на рівні галузі виробництва, народного господарства в цілому.

6. Головні елементи "неокласичного відродження"

Процес руйнації попереднього класичного стану і пошуки нового консенсусу отримав в західній літературі назву «неокласичного відродження», або «неоконсервативної контрреволюції». Дійсно, в основі його лежить висунення на перший план і подальший розвиток неокласичного напряму з його обґрунтуванням тільки ринкових механізмів регулювання економіки. Проте такий поворот – це не просто збіг традиційних постулатів і висновків неокласичної ортодоксії з економічною кон’юнктурою 70-80 років. Особливості сучасного стану науково-технічного розвитку, інтернаціоналізації господарських відносин, а також кардинальні зрушення в соціальній структурі розвинутих країн ринкової економіки стимулювали процес переосмислення і певного перегляду застарілих уявлень неокласики, розробки нових теорій.

Процес «неокласичного відродження» включав такі основні елементи, просякнуті ідеями докейнсової економічної теорії:

1. Реституцію (відновлення) монетаризму, яка означала повернення мікроекономіці її вирішального місця в економічній теорії;

2. Розробку та уточнення теорії сподівань, яка виходила із визнання раціональності поведінки господарських агентів;

3. Поширення принципів індивідуалізму на процес прийняття урядових рішень (теорія суспільного вибору);

4. Подальшу лібералізацію економічного життя і політики в межах теорії і практики економіки пропозиції та соціального ринкового господарства.