Історія Польщі
Культура і звичаї
Загальні умови.Крах польської держави перервав бурхливий розвиток культури Просвітництва. Він призвів до занепаду духу, загальної депресії, жалів на загибель вітчизни. Однак вже наприкінці XVIII ст. почали переважати оптимістичні настрої. Видатний польський поет А. Міцкевич пізніше писав, що "ціла наша історія аж до революції 30-го року (повстання 1830-1831 pp. - Л.З.) вміщена в кількох рядках пісні легіонів". У літературі та мистецтві, які були здобутком обмежених кіл освіченої публіки, моду диктували канони класицизму, що вимагали наслідувати античні зразки. Законодавцем культурних традицій була Франція.
Після третього поділу Польщі у круговерті війн і повстань відбулося розпорошення варшавського культурного середовища. Заможна шляхта й аристократи надавали перевагу перебуванню в сільських маєтках. Але вже від 1800 р. Варшава повертає собі
авторитет центру інтелектуального і політичного життя, ставши незабаром столицею Варшавського Князівства. Новими осередками польської культури стають Вільно і Кременець, де завдяки протекції князя А. Чарторийського відновлюється університет (Вільно) і ліцей (Кременець).
Звичаї і побут.Внаслідок французьких впливів у салонах аристократії та шляхти утверджуються космополітичні смаки і стилі. Кунтуш став рідкістю, на зміну йому прийшли перука, сурдут "редінґот", камізелька, панталони і циліндр. У тогочасній популярній пісенці співали: "Циліндр, панталони, краватка і фрак - це нового життя знак". Жіночий стиль вбрання характеризувався білим кольором довгих суконь з буфастими рукавами і обов'язковим жакетом з пелеринами і корсетом, який повинен був підкреслювати легкість постави. Неодмінний корсет, що приносив жінкам чимало страждань, був об'єктом багатьох саркастичних висловлювань. Так, сатирик Жолков-ський писав: "Корсет є антиконституційним вбранням, бо утискає особисту свободу". Назагал дама наполеонівської доби відрізнялася від дами часу Просвітництва: вона була більш опанована і сувора, хоча й чутлива та емоційна, але її почуття більш стримані. Вона повинна була володіти шістьма талантами: грати на клавікорді, малювати, провадити салонну бесіду, писати листи французькою, читати вірші і танцювати. Найголовнішими з танців були менует, гавот, особливо ланс'єр, який імітував дії польських кавалеристів у битві під Сомос'єрою в Іспанії.
Салонне життя шляхти зосереджувалось у маєтках великих аристократів і магнатів. Маєток родини Радзивіллів у Несвіжі приносив прибуток у фантастичній сумі 1,3 млн. талярів, на що складалися доходи з 503 сіл, 25 війтівств, 16 міст. Маєток Адама Казімєжа Чарторийського складався у 1812 р. з 25 міст і 450 сіл загальною вартістю близько 50 млн. дукатів. Заможні аристократи опікувалися літераторами і митцями, які здебільшого утримувалися завдяки їх меценатству. На замовлення меценатів створювалися літературні і мистецькі твори, які відбивали їхні смаки. Дещо пізніше, 1832 р. поет Зиґмунт Красінський у листі до англійського приятеля писав: "Пам'ятай, що поза аристократією немає нічого в Польщі, ані талантів, ані світла, ані посвяти. Наш третій стан не існує, селяни є машинами. Ми одні становимо Польщу. І певного дня після багатьох жертв чекає нас те, що будемо повішені перед вівтарем вітчизни".
На початку XIX ст. ще доживав свої дні аристократичний салон віку Просвітництва, який гуртував талановиті особистості літераторів, малярів, музикантів, вчених. Так, салон генерала Вінцентія Красінського вславився своїми літературними дискусіями. Поступово раціоналізм Просвітництва змінився в салонах сентименталізмом, який вимагав нереально емоційного ставлення до кожного факту й епізоду. Твори В. Гете, Ж.Ж. Руссо в кінці XVIII ст. були найбільш модними в аристократичних салонах. Вони були співзвучні з патріотичними чинами польських легіонів, які переростали в героїчну легенду і засіб самоекзальтації.
З Франції й Англії прийшов до Польщі стиль ампір в облаштуванні інтер'єру палаців. Він поєднував пишні форми рококо з гармонією античності і готики, розкіш і простоту з доцільністю. Зручні фотелі, столи на високих ніжках, зручні козетки - усе це було окуте бронзою з фігурами римських орлів. Найулюбленішим музичним інструментом салонів стала арфа, яка повинна була символізувати зв'язок з античністю. Сентиментальний
Рис. 33. Вбрання шляхти часів Наполеона.
Визвольні змагання поляків у період наполеонівських війн
репертуар виконавців нав'язував до поезії Оссіана - співця місячної ночі. Великою популярністю користувалася пісня Л. Кропінського Ті кілька беріз, той берег ріки так багато мені пригадує.
Село, на відміну від аристократичних салонів, жило традиційним життям, в якому пори року були позначені релігійними святами Різдва, Великодня та господарськими роботами. Народні звичаї, в яких з християнськими обрядами перепліталися прадавні поганські елементи, пісні, колядки ще не притягали пильної уваги освіченої публіки. Станова свідомість ще переважала, а війни і політика були у неї на першому місці. Але 1802 р. у часописі Новий варшавський пам'ятник було вперше надруковано тексти селянських весільних пісень.
У міському середовищі зросла роль німців, які з'явилися тут у великій кількості після поділів Польщі. У Галичині вони швидко полонізувалися, одружившися з польками.
Освічені польські патріоти після ліквідації польської державності запитували себе, чи не зникне польська нація без держави? Вони намагалися рятувати пам'ятки польської культури - старі книги, рукописи, речі. Насамперед цим займались аристократи. Княгиня Ізабелла Чарторийська влаштувала в маєтку в Пулавах музей історичних пам'яток. Невеликі групи вчених і педагогів активно працювали над збереженням здобутків польської науки і культурипопереднього періоду, насамперед у галузі мови. Сполонізований швед з Торуня Саму ель Богуміл Л інде (1771-1847) при підтримці магната Ю.М. Оссолінського опублікував шеститомний Словник польської мови (1806-
1814), який став біблією польського національного письменства.
Розпорошені зусилля вчених з допомогою аристократів були об'єднані у варшавському Товаристві Друзів Наук (ТДН), яке повстало у 1800 р. Його першим головою став знаний просвітник Станіслав Сташіц. Упродовж 30 років існування ТДН залучило до свого кола багатьох відомих учених, педагогів, юристів, лікарів, а також політиків; об'єднувало понад 200 осіб. Товариство влаштовувало публічні лекції та дискусії, оголошувало конкурси, прагнучи підтримувати тісний зв'язок з життям суспільства. Уже на одному з перших засідань ТДН С Сташіц поставив перед освіченими особистостями завдання "зберегти і примножити історію нації-", показати світові, що було "польським племенем створене". Молоді польські раціоналісти високо піднесли ім'я і творчість автора геліоцентричної системи всесвіту М. Коперника: 1802 р. Ян Сядецький оголосив працю про польського астронома, а ТДН влаштувало на його честь спеціальну сесію. Враження про неї висловив історик Т. Чацький у листі до Я. Снядецького: "Чотири години тривало засідання, чернець і модниця, вчений і простолюдин однаково слухали, однаково пробуджувалися..." Наполеон під час перебування в Торуні відвідав пам'ятні місця, пов'язані з М. Коперником, висловив жаль з приводу слабкого розголосу в Європі імені славного поляка.
Історіяперебувала в центрі уваги діячів ТДН. Найкращі мислителі на чолі з політиком і літератором Юліаном Урсином Нємцевичем (1758-1841) запланували продовжити Історію польського народу А. Нарушевича, але спромоглися видати лише кілька розрізнених томів. У історичних студіях багато зробили Тадеуш Чацький (1765-1813) і Тую Коллонтай (1750-1812). Т. Чацький на початку XIX ст. опублікував працю про польське та литовське право, в якій піддав гострій критиці державні інститути Речі
Рис.34. Юліан Урсин Нємцевич.