ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА

ОЖИРІННЯ

У країнах Східної Європи надлишковою масою страждають близько 15%, у європейському регіоні приблизно 10% населення, при цьому - біля половини в середньому й літньому віці. Головна причина епідемії ожиріння - енергонасичений раціон харчування й споживання жирної їжі. Не можна забувати, що з ожирінням тісно зв'язане й зниження фізичної активності.

Ожиріння - це надлишкова маса тіла за рахунок нагромадження жирової клітковини. Є 2 типи ожиріння:

а) верхнє ожиріння (абдомінальне); б) нижнє ожиріння (глютео-феморальне). Абдомінанальне ожиріння - це, коли відношення окружності талії до окружності стегон більше 0,8 - для жінок й 1,0 - для чоловіків. Надлишковий жир в області живота - фактор більше високого ризику, чим на стегнах. Надлишок жиру в черевній порожнині пов'язаний з високим ризиком артеріальної гіпертонії, діабету, ранніми серцево-судинними захворюваннями, певними видами рака. У той же час, надмірна маса тіла в жінок дітородного віку (не сягаючого ожиріння) уважається позитивним фактором, тому що знижує ризик раку молочної залози, остеопорозу. По деяких наукових відомостях ожиріння також розцінюють як антифактор ризику розвитку рака легенів, туберкульозу, хронічного обструктивного захворювання легенів. Прийнято вважати, що якщо маса тіла збільшена за рахунок відкладення жиру на 15% і більше, те це ожиріння легкого ступеня; 41-100% - середньої; більше 100% - важкої. Для оцінки ожиріння осіб європейської раси експерти ВІЗ пропонують індекс маси тіла (Кетле) = М(кг)/Р(м)2, де М реальна маса тіла в кілограмах, Р - довжина тіла в метрах (таблиця 6) .

Якщо індекс Кетле відповідає наступним значенням:

ДО = 17,5 і менше, те відзначається недолік маси тіла,

ДО = 25-30 - ожиріння 1 ступеня,

ДО = 30,1 - 40 - ожиріння 11 ступеня,

ДО = 40, 1 і більше - ожиріння Ш ступеня.

Розрізняють ожиріння:

а) екзогенно-конституціональне,

б) церебральне (пов'язане із запальними процесами, травмами, пухлинами головного мозку)

в) ендокринне (при захворюваннях гіпофіза, гіпотиреозі, юнацькому гіпогонадизмі).

Наслідки ожиріння - захворювання серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, атеросклероз, варикозне розширення вен нижніх кінцівок), ендокринної системи (цукровий діабет), патологія опорно-рухового апарата й периферичної нервової системи (артрити, остеохондроз, порадикуліт).

(артеріальна гіпертензія - АГ) - стійке підвищення артеріального тиску (АТ). У цей час в економічно розвинених країнах приблизно в 15-20% людей відзначається підвищений АТ. Гіпертонічна хвороба - підвищення артеріального тиску в судинній області від устя аорти до артеріол включно. Насамперед, артеріальна гіпертензія може бути проявом не тільки гіпертонічної хвороби. Більше 40 захворювань супроводжуються цим симптомом: поразка нирок, складні зрушення в гормональній рівновазі при порушенні функції наднирників, пороки серця, цукровий діабет й ін. Виявлення кожного з них - досить складна проблема, на рішення якої буде потрібно багато часу навіть в умовах діагностичного центра. Саме по собі короткочасне підвищення артеріального тиску ще не є доказом якої-небудь хвороби.

Основні фактори ризику виникнення гіпертонічної хвороби.

· незбалансоване харчування,

· порушення ліпідного обміну,

· ожиріння,

· стреси - дистреси,

· паління й алкоголь у більших дозах,

· сіль,

· гіподинамія.

Хвороба має кілька стадій:

Перша стадія характеризується порівняно невеликим підйомом АТ. Турбують головні болі, шум у голові, порушення сну, зниження розумової працездатності. Іноді виникають носові кровотечі;

Друга стадія - більше високі й стійкі підйоми АТ, типові гіпертонічні кризи, збільшення лівого шлуночка серця, зміни на очному дні, минущі порушення мозкового кровообігу. Можливі мозкові інсульти.

Третя стадія - у різних органах формуються атеросклеротичні зміни. АТ досягає високого рівня: 200-230\115- 129 мм рт. ст. Спонтанної нормалізації АТ не буває. Клінічна картина визначається ступенем поразки органів: серця (грудна жаба, інфаркт міокарда), мозку (геморагічні й ішемічні інсульти, енцефалопатія), очного дна (звуження посудин), нирок (зниження кровоточу в нирках, клубочкової фільтрації, білок й елементи крові в сечі).

"Профілактики й лікування артеріальної гіпертонії:

· інформація населення про хворобу і її наслідки;

· організація роботи клубів, шкіл для хворих з АГ;

· масові заходи щодо виявлення АГ на ранніх стадіях;

· видання нових методичних документів по діагностиці й лікуванню АГ;

· створення регістра (обліку хворих АГ);

· створення системи моніторингу за епідеміологічною обстановкою по АГ і серцево-судинних захворюваннях;

· додаткове забезпечення стаціонарів ефективними гіпотензивними лікарськими засобами;

· організація додаткових реабілітаційних відділень для хворих, що перенесли інфаркт, інсульт, що дозволить відновити працездатність 20% інвалідів;

· зміцнення матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних установ;

· підвищення кваліфікації медичних працівників.

Поради по профілактиці гіпертонічної хвороби:

1. Умійте ставитися до невдач як до закономірного результату допущених помилок. Умійте прощати й не тримаєте зла. З ефективно справлятися зі стресом.

2. З не зловживати сіллю й більшою кількістю рідини.

3. Не захоплюйтеся обжерливістю: краще не доїсти, чим переїсти.

4. Зі звикнути до фізичних навантажень як до невід'ємної частини Вашого життя.

5. Зі стиль життя: передбачите достатній сон,

розумне чергування праці й відпочинку, відмова від паління й зловживання алкоголем, розважальні подорожі, праця на дачних ділянках і т.п.

6. Не рідше 1 рази в рік сходите на прийом до лікаря (моніторинг свого здоров'я): раннє розпізнавання гіпертонічної хвороби, з'ясування й усунення причин.

7. У випадку, якщо встановлено гіпертонічну хворобу, лікуєтеся ефективно, використайте повний комплекс лікувально-профілактичних заходів щодо призначення лікаря.