Омоніми та багатозначні слова у професійному мовленні

Пароніми у професійному мовленні

Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: нагода –пригода, адрес – адреса, дільниця – ділянка. Пароніми мають, переважно, однаковий корінь, а відрізняються суфіксом, префіксом, кількома літерами в закінченні, наявністю чи відсутністю частки –ся (-сь).

За характером смислових зв’язків пароніми поділяються на кілька груп:

1. Синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий). 2. Антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант). 3. Що мають семантичну близькість (витратити – затратити, вирізнятися – відрізнятися). 4. Тематичні пароніми (абонент – абонемент, пам’ятка – пам’ятник).

У паронімах головне – їх смислове розрізнення. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі в їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Щоб таких помилок не траплялося, слід уточнювати значення слова, звертаючись до словників: оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи; додержувати – виконувати щось точно, забезпечувати наявність чогось (додержувати слова, порядку), додержуватися – бути прихильником якихось думок, певних поглядів, переконань; покажчик – напис, стрілка, довідник, показник – наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: предметний покажчик, економічний показник; економічний – 1) який стосується сукупності суспільно-виробничих відносин, господарського життя тощо: економічна криза, економічний журнал; 2) вигідний у господарському відношенні: економічна техніка; економний – той, що ощадливо витрачає щось, сприяє економії: бути економним, економна людина.

Омоніми – це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням або написанням. Використання омонімів становить неабияку трудність у практиці слововживання, оскільки точність їх застосування залежить від знання мовцем лексичного складу мови і від того, наскільки цим знанням відповідають знання особи, яка користується документом.

Щоб уникнути неточності (а часом і ляпсусу), необхідно підготувати слухача до сприйняття цього слова, або сформулювати речення так, щоб було зрозуміло, що саме значить це слово. Наприклад: лава – «вид меблів», лава – «ряд, шеренга людей», лава – «великий забій у шахті», лава (італ.) – «природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщини у земній корі або з кратерів вулканів»; мул – «відкладення на дні водоймища», мул (лат.) – «домашня тварина»; клуб – «летюча маса диму, пари», клуб – «частина тіла людини або тварини», клуб (англ.) – «культурно-освітня організація»; бар (грец.) – «одиниця тиску», бар (фр.) – «берегова, вузька витягнута вздовж берега наносна смуга суходолу, здебільшого піщана», бар (англ.) – «невеликий ресторан, закусочна»; метр (грец.) – «одиниця довжини, віршовий розмір», метр (фр.) – «вчитель, вихователь, шаноблива назва людини».

Використовуючи в документах таку групу омонімів як омографи (слова різні за значенням, однакові за написанням, але відмінні за вимовою), варто проставляти над ними знак наголосу, для розрізнення значення цих слів, наприклад: колос (рослини) – колос (мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса, або переносно – предмет, створіння надзвичайно великого розміру); атлас (гр. – систематизований збірник географічних чи історичних карт, зображень рослин, тварин, малюнків, таблиць тощо), атлас (араб. – шовкова або напівшовкова тканина з блискучою лицьовою поверхнею).

Для слов’янських мов характерне явище міжмовної омонімії. Так, в українській і російській мовах є чимало слів, близьких або тотожних за звуковим складом, але нічого спільного за значенням вони не мають. Такі слова, як рос. пыльный (у значенні пил, покритий пилом) і укр. пильний (у значенні уважний); рос. пытать (у значенні катувати, мучити) і укр. питати (у значенні запитувати); рос. кроватка (у значенні ліжко) і укр. краватка (у значенні галстук). Такі слова створюють певні труднощі при перекладі з іншої мови.

Із зовнішнього погляду близьким явищем до омонімії є полісемія (багатозначність). Але своїм змістом явище омонімії суттєво відрізняється від багатозначності. Багатозначність – це тотожність слова при наявності в нього двох або більше виразно відмінних значень, а омонімія – це зовнішній збіг за звуковою оболонкою двох або більше різних слів.

Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією. Слово, первісно однозначне, поступово може набувати нових значень. Наприклад: Конфронтація – 1) юрид. Очна ставка із свідками протилежної сторони; 2) Перен. – становище, коли якісь особи або держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою.

Фундаментальний – 1) Міцний, великий; 2) Основний, головний; 3) Перен. – обґрунтований, солідний, позитивний.

Фундамент – 1) Основа будинку, машини тощо;2) Перен. – основа, підпора, підвалина.

Фракція – 1) Організована група членів політичної партії; 2) Угрупування всередині політичної партії, яке виступає з власною платформою, відмінною від основної лінії партії; 3) хім. Частина суміші рідин, що відокремлюється дробовою (фракційною) перегонкою.

Багатозначні слова вимагають точного контексту, який не допускав би двозначного чи спотвореного сприйняття змісту, наприклад: двірник – працівник, двірник – пристрій для витирання скла в автомобілі. Причиною непорозумінь став двірник. Хто саме? Людина чи пристрій?

Зважаючи на те, що науковий та офіційно-діловий стилі вимагають максимально точного позначення поняття, у наукових працях та офіційних документах переважають однозначні слова, а багатозначні вживаються лише у прямому, що забезпечує правильне сприйняття тексту.

Значення багатозначного слова може розкриватись у словосполученні, в якому друге слово є іменником або прикметником, наприклад: муніципальна поліція – таємна поліція.

Отже, у мові, і, зокрема, у офіційно-діловому стилі зустрічається багатозначні слова та омоніми. Уникання такої лексики неможливе, тому, використовуючи її, треба уточнювати зміст слова, проставляти наголос.