Загальні питання „Положення про державну систему

ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ

ОРГАНІЗАЦІЯ МОНІТОРИНГУ НАВКОЛИШНЬОГО

План

3.1. Загальні питання Положення про Державну систему моніторингу довкілля.

3.2. Основна мета і завдання системи моніторингу.

3.3. Суб’єкти моніторингу.

3.4. Організація і функціонування системи моніторингу.

3.5. Взаємовідносини суб'єктів системи моніторингу.

 

Офіційно система моніторингу навколишнього природного середовища на території України була створена у 1972 р. Статті, що стосуються моніторингу навколишнього природного середовища присутні у "Законі про охорону навколишнього природного середовища в Україні" (1992 р.).

Перше „Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища” було затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 785 від 23 вересня 1993 р. Нова версія Положення була затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 391 від З0 березня 1998 р.

 

моніторингу довкілля”

Державна система моніторингу довкілля— це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Система моніторингу є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн.

Система моніторингу — це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є захист життєво важливих екологічних інтересів людини суспільства; збереження природних екосистем; відвернення кризових змін екологічного станудовкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.

Створення і функціонування системи моніторингу з метою інтеграції екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, ґрунтується на принципах:

- узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин;

- систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об'єктами, що впливають на нього;

- своєчасності отримання, комплексності оброблення та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в системі моніторингу:

- об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозної екологічної інформації та оперативності її доведення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення України, заінтересованих міжнародних установ та світового співтовариства.

Моніторинг довкілля здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством надзвичайних ситуацій (МНС), Міністерством охорони здоров’я (МОЗ),Міністерством агропромислового комплексу(Мінагропром), Державним комітетом лісового господарства (Держкомлісгосп), Державним комітетом по гідрометеорології (Держкомгідромет), Державним комітетом по водному господарству (Держводгосп), Державним комітетом по геології та і використанню надр (Держкомгеології), Державним комітетом по земельних ресурсах (Держкомзем), Державним комітетом у справах будівництва, архітектури та житлової політики (Держбуд), їх органами на місцях, а також підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфер їх управління, які є суб'єктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів (рис.1).

Рис. 3.1. Узагальнена схема Державної системи моніторингу довкілля

 

Фінансування робіт із створення і функціонування системи моніторингу та її складових частин здійснюється відповідно до порядку фінансування природоохоронних заходів за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах згідно із законодавством.

Покриття певної частини витрат на створення і функціонування складових частин і компонентів системи моніторингу може здійснюватися за рахунок інноваційних фондів у межах коштів, передбачених на природоохоронні заходи, міжнародних грантів та інших джерел фінансування.