Нематеріальні ресурси як складова інтелектуального капіталу підприємства
Характерною рисою сучасного періоду розвитку усіх без винятку цивілізованих країн є підвищення в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань і інших результатів творчої діяльності людини. Усе більш широке використання накопиченого потенціалу знань обумовлює істотні зміни стратегічних орієнтирів підприємств і організацій: значення фізичних ресурсів (предметів і засобів праці) поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно росте.
В умовах насичення ринку різноманітними товарами підприємство повинне удосконалювати можливості виробництва, просування і реалізацію своїх товарів чи послуг. Діючим інструментом конкуренції в цьому випадку може бути використання нематеріальних ресурсів. Отже, необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його нематеріальних ресурсів, які є одним з видів інтелектуального капіталу підприємства.
Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, яка не має матеріальної основи, здатна забезпечувати підприємству економічну вигоду протягом тривалого часу при невизначеності розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.
![]() ![]() |
Рис. 11.2. Використання типів інтелектуального капіталу для розвитку підприємства
У складі нематеріальних ресурсів виділяють:
1. Об’єкти промислової власності– це об’єкти інтелектуальної власності людини, які використовуються в галузях промисловості, торгівлі, сільського господарства та стосовно всіх продуктів промислового чи природного походження.
До складу об’єктів промислової власності належать:
1)винахід – це принципово новий конкретний продукт чи спосіб виробництва, який дає позитивний ефект для національної економіки;
Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовуються наступні критерії:
1) новизна винаходу – коли серед даних, що стали загальнодоступними у світі до дня подачі заявки на винахід, не виявлено нічого ідентичного формулі даного винаходу;
2) наявність винахідницького рівня – коли ким-небудь іншим не було знайдено рішень, що мають ознаки, які збігаються з головними ознаками даного винаходу;
3) промислова придатність винаходу – якщо його можна використовувати (багато разів відтворити) у промисловості чи іншій сфері діяльності.
![]() | До основних видів продуктів, що можуть стати об'єктом винаходу належать: пристрій (машина, механізм, прилад, що характеризується наявністю конструктивних елементів і зв'язків між ними); речовина (індивідуальні хімічні сполуки, композиції (з'єднання, суміші, розчини, сплави тощо), продукти ядерного перетворення, що розрізняються якісними і кількісними ознаками); штам мікроорганізмів, культура клітин рослин і тварин (спадково однорідні культури бактерій, мікроскопічних грибів, дріжджів, мікроорганізмів, вірусів, окремо культивовані соматичні клітини рослин і тварин). |
2)корисна модель – нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна до промислового виготовлення;
![]() | Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що їхнім предметом є тільки конструктивне рішення пристосування (просторова композиція, взаємне розташування елементів пристосування, його форма). Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями. |
3)промисловий зразок – це результат творчої діяльності в сфері художнього конструювання, який може бути об’ємним (модель), плоским (малюнок) або комбінованим;
![]() | Промисловим зразком може бути форма, малюнок, колір чи комбінація кольорів, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб. Однак, до цієї групи не входять: об'єкти архітектури, промислові гідротехнічні й інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих і тому подібних речовин. |
4)товарний знак і знак обслуговування – це оригінальне позначення, яке має правовий захист і відрізняє конкретний товар або послугу від подібних. Для охорони товарного знака або знака обслуговування необхідна їх державна реєстрація на яку видається державне свідоцтво;
![]() | Елементи знака для товарів і послуг можуть бути: словесними чи буквеними (слова, сполучення букв, лексичний образ); образотворчими (зображення живих істот, різноманітних предметів, фігур будь-яких форм, кольорових плям); об'ємними (тривимірні об'єкти, фігури і комбінації ліній і фігур); з використанням інших позначень чи їхніх комбінацій, виконаних у будь-якому кольорі чи сполученні кольорів. |
Основними вимогами до знаків для товарів і послуг є:
1) новизна (новизна товарного знаку розглядається щодо сфери його використання, тобто переліку товарів, що він охороняє і встановленого терміну його дії);
2) оригінальність (товарний знак повинен істотно відрізнятися від уже зареєстрованих і відомих позначень);
3) захистопридатність (можливість їхньої офіційної реєстрації).
Значущість товарної марки зумовлюється рядом чинників (рис. 11.3).
Рис. 11.3. Чинники значущості товарних марок
Правовій охороні підлягають знаки, що не порушують суспільних інтересів, принципів гуманності і моралі і на які не поширюються обмеження щодо надання правової охорони. В українському законодавстві є досить широкий перелік позначень, що не підлягають реєстрації як знаки для товарів і послуг. Зокрема, до них належать:
1) державні герби, що зображують, прапори й емблеми, офіційні назви держав, скорочені чи повні найменування міжнародних міжурядових організацій, офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки, а також нагородні знаки й інші знаки відмінності;
2) не мають ідентифікаційної здатності, тобто нездатні породити в споживача асоціативні образи, достатні для ідентифікації товару і його виробника, що є загальновживаними, ілюзорними чи здатними ввести в оману щодо товару (послуги) або особи, що виготовляє цей товар;
3) що являються тотожними чи схожими настільки, що їх можна переплутати зі знаками для товарів і послуг, фірмовими найменуваннями, найменуваннями місця походження товару, раніше зареєстрованими і приналежними іншим особам;
4) промислові зразки, що відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва чи цитати і персонажі з них без згоди власників авторського права, а також прізвиська, імена, портрети, прізвища відомих в Україні осіб без їхньої згоди.
![]() | Окремі торгові марки, що з’явилися понад 100 років тому, відомі в США та інших країнах і понині. До них належать такі марки, як «Максвелл Хауз (Maxwell House)», яка з’явилася в 1873 році і репрезентує розчинну каву; «Лівайс (Levi’s)» – 1873 рік, одяг та джинси; «Айворі (Ivory)» – 1879 рік, мило; «Кока-Кола (Coca Cola)» – 1886 рік, тонізуючі напої; «Кемпбелл Суп (Campbell Soup)» – 1898 рік, консервовані супи, соуси тощо; «Шоколад Херші (Hershey’s Chocolate)» – 1900 рік. |
5)позначення походження товару – це словесне або графічне позначення яке вказує на місце походження товару;
![]() | Під географічним місцем розуміють будь-як географічний об'єкт з офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. |
6)фірмове найменування – це позначення підприємства чи окремої особи без вказівок на продукцію, яку воно виробляє, яке характеризує репутацію і стан підприємства в цілому.
![]() | На відміну від знаків для товарів і послуг, що дозволяють ідентифікувати конкретні товари і послуги даного підприємства, фірмове найменування вказує на підприємство як таке, без яких-небудь посилань на товари і послуги які воно поставляє на ринок, і характеризує репутацію і стан підприємства в цілому. |
2. Об’єкти, що охороняються авторським правом– це як опубліковані, так і не опубліковані твори в області науки, літератури і мистецтва незалежно від їхнього призначення, жанру, переваг, обсягу, цілей (освітні, інформативні, пропагандистські, розважальні), що існують у таких об'єктивних формах: письмової (рукопис, машинопис, нотний запис); усної (публічні виступи, лекції, проповіді); образотворчої (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, фотокадри); об'ємно-просторової (скульптури, моделі, архітектурні форми) тощо.
Авторське право не поширюється на:
1) офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення, інструкції тощо);
2) державні символи і знаки (прапори, герби, орденські і грошові знаки);
3) твори народної творчості;
4) повідомлення про новини дня, поточні події, що мають характер звичайної інформації;
5) ідеї, процедури, процеси, концепції, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські пропозиції;
6) твори, термін дії авторського права на які минув.
До цієї групи об’єктів, що охороняються авторським правом належать:
1)твори науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які існують в письмовій, усній, образотворчій та об’ємно-просторовій формах;
2)комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді цифр, слів чи символів, придатних для читання машиною і призначених для приведення її в дію з метою досягнення певного результату;
3)база даних – сукупність даних або матеріалів, систематизованих у формі, придатній для читання машиною.
![]() | Бази даних охороняються без врахування того, чи є інформація, яку вони містять, об'єктом авторського права. Однак авторське право за базу даних видається тільки тоді, коли кожний з добутків, включених до складу цієї бази даних, є об'єктом авторського права. При цьому правова охорона не поширюється на ідеї і принципи, покладені в основу бази даних чи якої-небудь з її частин. |
Суміжні права – це права, які прилучаються до авторського права і є похідними від нього. До цих прав належать права виконавців, права виробників фонограм і права організацій мовлення.
![]() | Права виконавців охороняються, якщо виконання: уперше мало місце на території України; зафіксовано на фонограмі, що охороняється законом; не зафіксовано на фонограмі, але включено в передачу організації віщання, що охороняється законом. Права виробників фонограм охороняються, якщо: виробник є громадянином України чи юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України; фонограма вперше озвучена на території України; перша фіксація фонограми мала місце в Україні. |
3. Інші об’єкти інтелектуальної власності – це результат творчої діяльності людини, який не належить до перших двох груп об’єктів інтелектуальної власності.
До складу інших об’єктів інтелектуальної власності належать:
1)раціоналізаторська пропозиція – це технічне рішення, що не є новим взагалі, але є новим і корисним для підприємства, для якого воно подано. Як правило, це стосується вдосконалення конструкції виробу, техніки, технології виробництва або складу матеріалів;
![]() | По своїй сутності раціоналізаторські пропозиції, як і винахід, є технічним рішенням, але відрізняються від останніх мірою новизни. Раціоналізаторська пропозиція має, так сказати, «місцеву» новизну, тобто є новою стосовно до техніки і технології, використовуваної на даному підприємстві, незалежно від того чи відомо це технічне рішення де-небудь чи ще ні. |
2)«ноу-хау» – це знання чи досвід підприємства в технічній, організаційній, економічній, виробничій чи інших сферах, які можуть бути фактично використані та принести підприємству певні переваги. «Ноу-хау» не захищається охоронними документами, але й не оприлюднюється, воно є власністю підприємства, оскільки на його розробку витрачаються значний час і кошти;
![]() | Термін «ноу-хау» походить від англійського виразу «знати як робити», тобто під «ноу-хау» прийнято розуміти незахищені охоронними документами і неопубліковані (цілком чи частково) знання чи досвід. Об'єктами «ноу-хау» можуть бути посібники (довідники), специфікації, формули, рецепти, знання і досвід у сфері маркетингу, оформлення упакування продукції. Важливою ознакою «ноу-хау» є конфіденційний характер тих знань і досвіду, на розробку (придбання) яким підприємство, як правило, витрачає значні кошти і час. |
3)гудвіл – це сформований імідж підприємства, який складається з досвіду, ділових зв’язків, прихильності споживачів як до товарного знаку (знаку обслуговування) так і до фірмового найменування, домінуючі позиції на ринку товарів;
4)комерційна таємниця – відомості, безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства в галузях науково-технічної, виробничо-господарської, фінансово-економічної діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.