Директиви препроцесора
Оголошення локальних сталих
Оголошення глобальних сталих
Опорний конспект
по мові програмування С++
для студентів спеціальності 5.05090101
«Конструювання, виробництво
та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв»
Викладач Аністратенко Т.В.
Чернівці, 2012
Історія створення
1972 р. – Деніс Рітчі та Брайан Керніган розробили мову програмування С.
1980 р. – Бьяртні Страуструп створив розширення мови С++
С++ дозволяє розробляти програми з використанням як традиційного структурного так й об'єктного підходу.
Програми, складені мовою С++, можуть бути виконані на ПК різних виробників і в різних операційних системах
Алфавіт
- набір допустимих символів.
· Великі й малі літери латинського алфавіту: A, …, Z, a, …, z;
· Цифри 0, 1, …, 9;
· Спеціальні символи: “ ‘()[]{}<>.,;:?!~*+-=
\ / | # % $ & ^ @ _
Ідентифікатор
- це назва (ім'я), яку користувач надає об'єктам, наприклад, змінним, сталим, функціям.
Ідентифікатори можуть складатися:
l Великих і малих літер латинського алфавіту: A, …, Z, a, …, z;
l Цифр 0, 1, …, 9;
l Символу підкреслення.
Увага!
l Завжди починається з букви або із символу підкреслення
l Однакові за змістом малі та великі літери вважаються різними символами
Структура програми
// приклад 1
#include <iostream.h>
int main()
{
cout << “Hello!”;
return 0;
}
//коментарі у кінці рядка
#include <назва бібліотечного файлу 1>
…
#include <назва бібліотечного файлу N>
Інші директиви препроцесора
…
Оголошення глобальних змінних
Оголошення та створення функцій користувача
…
// приклад 2
#include <iostream.h>
void main()
{
cout << “Hello!”;
}
Тип_результату_функції main()
{
Оголошення локальних змінних
Команди /* коментар будь-де */
return 0;
}
Завдання: Порівняти з мовою Паскаль
Препроцесор – це програма, яка опрацьовує директиви, перша фаза компіляції.
Директиви – це команди компілятора. Директиви мови С++ починаються із символу # (читати “паунд”)
Директива #include (читати “паунд інклуд”) – необхідна для включення у програму кодів із зазначеного після неї файлу.
Файли, які приєднуються директивою #include, називаються файлами заголовків (заголовковими файлами, бібліотеками).
Заголовкові файли
Загальний вигляд директиви:
#include <назва.розширення> - розміщенні у папці include
#include “шлях_до_файлу\назва.розширення”
Деякі заголовкові файли:
iostream.h (читати “ай-оустрім”) – операції з потоками введення-виведення
conio.h – робота з клавішами
math.h – застосування різних математичних функцій
Текст першої програми
#includе <iostream.h> //підключення заголовкового файлу
#include <conio.h>
int main() // головна функція
{ // групуючи символи
cout << “my first program”; //виведення інформації
getch(); // затримка зображення на екрані до натиснення клавіші
return 0; //повернення з головної функції
} // групуючи символи
Виведення повідомлень на екран (Слайд № 10)
cout << числа або текстове повідомлення в лапках
Спеціальні символи виведення:
\a – звукової
\b – крок назад (зворотній пропуск)
\f – перехід на нову сторінку
\n – перехід на новий рядок
\r – повернення каретки (не перехід на новий рядок)
\t – символ горизонтальної табуляції
\v – символ вертикальної табуляції
\\ - символ “зворотній слеш”
\? – знак питання
\’ – одинарні лапки
\” – подвійні лапки
\0 – нульовий елемент
Дослідження
Внести зміни в текст програми:
cout << “my first program” << endl;
cout << “programuvati prosto!” ;
cout << “Duge pristo!” << endl;
cout << “my first program” //продовження
<< “C++!”; //у новому рядку
cout << 1001;
cout << 0.8976;
cout << 1 << 2<<0<<0<<8;
cout << “Vvedi ocinku:” << 12<<endl;
cout << 1 <<‘\n’<<0<<‘\n’<<3;
cout << “Dzvon!\a\t Dzvon!\a\t” << endl;