Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння

Мокротиння– це патологічний секрет, що утворюється в разі захворювань дихальних шляхів і легенів та виділяється під час кашлю або відхаркування. У здорових людей, за винятком курців, співаків і викладачів, мокротиння не виділяється. Мокротиння за своїм складом неоднорідне. Складається зі слизу (секрету слизової оболонки дихальних шляхів), гною, крові, набрякової (серозної) рідини, фібрину, причому одночасна наявність усіх цих елементів не обов'язкова.

Склад та пов'язані з ним властивості мокротиння залежать від характеру патологічного процесу в органах дихання.

Дослідження мокротиння має велике діагностичне значення для розпізнавання запальних і деструктивних процесів у легенях і дихальних шляхах, а також для виявлення збудника захворювання (наприклад, у разі туберкульозу легенів). Дослідження мокротиння дає змогу визначити ступінь вираженості паталогічного процесу та його гостроту.

Правила збирання мокротиння.

Найчастіше мокротиння збирають для проведення загального клінічного дослідження, для дослідження під мікроскопом його морфологічної картини. Дуже часто мокротиння досліджують для виявлення мікобактерій туберкульозу.

Дослідження на мікобактерії туберкульозу проводять періодично. На клінічний аналіз треба відправляти свіжий матеріал, зібраний у чисту скляну посудину, що запобігає його окисленню та висиханню. Хворим зручніше збирати мокротиння в індивідуальні кишенькові градуйовані плювальниці з темного скла, кришки яких закручуються. Цей посуд легко мити й дезінфікувати, він зручний як для хворого, так і для доправлення матеріалу в лабораторію.

Мокротиння збирають зранку до їди (домішки їжі заважають дослідженню). У носовій частині носоглотки та порожнині рота до мокротиння примішуються слина, секрет носоглотки тощо, які заважають дослідженню. Для запобігання примішування цих домішок до мокротиння перед збиранням матеріалу пацієнт має ретельно прополоскати рот і зів перевареною водою. Спльовуючи мокротиння, пацієнт не повинен забруднювати зовнішні краї і стінки скляної посудини.

Бажано якомога швидше дослідити зібраний матеріал, якщо такої можливості немає, зберігати мокротиння слід в холодильнику або прохолодному місці.

Часто мокротиння є інфікованим матеріалом, тому після дослідження його знезаражують.

Клінічний аналіз мокротиння включає вивчення фізичних властивостей, мікроскопічне та бактеріоскопічне дослідження. Хімічне дослідження не має великого діагностичного значення, як правило, обмежуються мікрохімічною реакцією на гемосидерин.