Анатомо-гістологічна характеристика дихальних шляхів і легень
Тема: Дослідження мокротиння. Диференціація елементів мокротиння
Кількість годин – 4
План:
1. Анатомо-гістологічна характеристика дихальних шляхів і легень.
2. Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння.
3. Фізичне дослідження мокротиння: кількість, запах, колір, характер, консистенція, форма, патологічні домішки.
4. Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення.
5. Діагностична цінність дослідження мокротиння в разі захворювань легень і дихальних шляхів.
З анатомо-функціональної точки зору органи дихання можна поділити на такі структурні елементи:
- розгалужені дихальні шляхи, альвеоли;
- кровоносні судини малого та великого кола кровообігу;
- лімфатична система;
- грудна клітка з її м'язовим апаратом, діафрагма, плевра;
- нервово-регуляторна система.
Вказані системи мають забезпечити регулярний обмін повітря в альвеолах, відповідний до вентиляційного об'єму кровообіг у капілярах малого кола, створюючи умови для постійного газообміну між кров'ю капілярів і повітрям альвеол. Функціонування органів дихання має пристосовуватися до потреб організму в кисні та у видаленні вуглекислого газу в різних умовах фізичної активності та під час захворювань.
Дихальні шляхи поділяють на верхні (порожнина носа, носоглотка, гортань), середні (трахея, головні та часткові бронхи) і нижні (сегментні бронхи та бронхіоли).
Уверхніх дихальних шляхах, за їх нормального функціонування, повітря зволожується, нагрівається й частково очищується від пилу та мікроорганізмів.
Бронхове дерево починається зтрахеї, яка складається з 17-20 незамкнених кільцеподібних хрящів, з'єднаних між собою сполучнотканинними зв'язками, що на задній поверхні переходять у суцільну перетинку, до якої входять і непосмуговані м'язи. Зсередини трахея (як і головні бронхи) вистелена слизовою оболонкою з циліндричним війчастимепітелієм. У ній розміщені серозно-слизові залози та келихоподібні клітини, які виділяють слиз. Війки миготливого епітелію коливаються хвилеподібно, просуваючи вгору шар слизу разом з частинками пилу та мікроорганізмами, які потрапили в дихальні шляхи з навколишнього середовища.
Трахея розгалужується на два головні бронхи – до правої та до лівої легені.Головні бронхи біля входу в легені діляться на дві гілки, кожна з яких знову роздвоюється, утворюючи часткові та сегментні бронхи та бронхіоли. Які переходять на альвеолярні ходи, що закінчуються альвеолярними мішечками. Вони утворюютьдихальну (респіраторну) зону.
У дихальній зоні рух газів здійснюється шляхом дифузії. В епітелії бронхіол різко зменшуються кількість війчастихі збільшується кількість кубічних епітеліальних клітин.
Загальна кількість альвеол у дорослої людини сягає 300 млн. Із внутрішнього боку вони вистелені альвеолярним епітелієм.
Функції дихальних шляхів.
Дихальна функція. Дихання прийнято поділяти на зовнішнє та внутрішнє (тканинне). Основною функцією зовнішнього дихання є підтримання постійного обміну газів (кисню та вуглекислого газу) між зовнішнім середовищем і кров'ю легеневих капілярів. Зовнішнє дихання включає вентиляцію, дифузію газів у легенях і транспортування газів кров’ю.
Захисна функція. У дихальних шляхах затримуються механічні частинки, мікроорганізми, що потрапляють з повітря і в подальшому видаляються мукоциліарним апаратом. Деякі токсичні речовини можуть паралізувати роботу війчастого епітелію. Частинки, що досягають альвеол, поглинаються альвеолярними макрофагами, нейтрофілами, моноцитами. Макрофаги, взаємодіючи з різними антигенами, беруть активну участь у формуванні імунних реакцій у разі пневмоній, туберкульозу тощо.
Екскреторна функція. Через легені можуть виводитися деякі екзогенно введені речовини (бензол, алкоголь) або тканинні метаболіти (наприклад аміак).
Всмоктувальна функція. Багато жиро- або водорозчинних речовин у разі їх інгаляційного введеня здатні всмоктуватися в легенях. На цій властивості ґрунтується аерозольне введення медикаментів.
Фільтраційна функція. Під час проходження крові через легені в них можуть затримуватись дрібні тромби, деякі бактерії, краплі жиру, де вони зазнають перетворень.
Теплорегулювальна функція. За низької температури повітря знижується капілярний кровообіг у малому колі, що призводить до зменшення тепловіддачі через легені. Водночас активуються процеси біологічного окислення, збільшуючи теплопродукцію.
Підтримання водного балансу пов'язане із видаленням разом з видихуваним повітрям водяних парів.
Метаболічна функція. Легені відіграють певну роль у обміні білків, жирів і вуглеводів.
Легенева тканина здатна регулювати рівень деяких біологічно-активних речовин, що циркулюють в крові. Зокрема, в легенях захоплюється і депонується серотонін, на 80 % втрачає активність брадикінін, частково захоплюється норадреналін і гістамін.
Легені відіграють важливу роль у підтриманні рівноваги зсідальної, протизсідальної і фібринолітичної властивостей крові.