Поняття про модернізм та його особливості.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Запитання до самоконтролю

1. Схарактеризуйте, що таке модернізм та назвіть його особливості.

2. Яку роль відіграв журнал «Українська хата» у становленні українського письменства?

3. Як дискурс М.Євшана та «Української хати» вплинув на розвиток української журналістики?

4. Визначте основні теми і проблеми публіцистики і новелістики М.Коцюбинського.

 

 

Модернізм - рух у філософії, мистецтві та суспільній думці останніх десятиліть XIX - першої половини XX ст., який попри різноманітність і взаємну суперечливість своїх напрямів характеризується тією чи іншою формою неприйняття позитивістської дійсності й через оновлення ідей, образів, засобів прагне творити (або віднаходити) паралельну естетичну дійсність.

Рисами цього феномену є:

1) осягнення духовної сутності явищ;

2) психологізація буття;

3) символ омислення;

4) тотальний ліризм;

5) естетизація зображення;

6) акцентація на глибинному індивідуалізмі життя.

Основне питання модернізму полягає в розкритті сенсу складності людського життя.

Український модернізм, за С.Павличко, складався з кількох почергових піднесень (хвиль). Кінець XIX - початок XX ст. є першим піднесенням модернізму, або раннім модернізмом.

Художня структура, поетика нових творів несе в собі синтез екзистенційного та онтологічного, культурно-історичного та природного, індивідуального, національного та загальнолюдського. Завдяки цьому українська література сягнула якісно нових висот, ставши художнім вираженням багатої української духовності.

Загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерністи, на відміну від раціоналізму попередників, на перше місце ставили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, що лежить поза межами свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Вищим знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття. Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною.

Визначальні риси модернізму:

- новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком );

- у творах затверджується перевага форми над змістом;

- заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;

- індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;

- психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;

- широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;

- використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;

- ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);

- естетизм.

Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, «театр абсурду», дадаїзм, «новий роман» тощо.

Одним з найперших виявів модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс.

Декаданс. Напрям, назва якого в перекладі означає занепадництво. Літературознавець В. Щурат (той самий, який назвав збірку І. Франка «Зів'яле листя» декадентською і якому Франко відповів своїм віршем-запереченням «Декадент») трактував декаданс як темне натхнення, як неясну, затемнену нічну красу, а поета-декадента як людину, яка здатна пережити самостійну, «безпредметну» тугу і піднятися «в ідеалу світ», занедбавши так звану громадянську тему, і суспільні: проблеми.

Уперше декадентами стали називати у Франції символістів, які відійшли від існуючої літературної традиції. Пов'язано це було з тим, що в 80-х pp. XIX ст. французька молодь, незадоволена опортунізмом (пристосовництвом), що запанував у Франції, демонстративно відійшла від політики і повністю віддалась науці, філософії, естетиці.

Тривалий час в Україні декадентство вживалось як синонім модернізму, а в поезії розчинилось у символізмі, який став найпотужнішою культурно-стильовою течією в період раннього модернізму.

В українській літературі модернізмі набував специфічних рис. Перші спроби «модернізувати» українську літературу роблять М. Вороний, М.Коцюбинський та М. Чернявський, видаючи альманахи «З-над хмар і з долин» (1903), «З потоку життя» (1905), а також представники «Молодої музи» (П. Карманський, В. Пачовський, С Твердохліб, О. Луцький та ін.), «Української хати» (М. Євшан, М. Сріблянський, А. Товкачевський, Г.Чупринка, О. Олесь, М. Жуктаін)